«Таке явище, як екстрасенсорика, мені добре знайоме, і я можу зі знанням справи заявити, що воно існує.
#img_left# На підтвердження цього зазначу той факт, що всі спецслужби світу вивчають екстрасенсорику і працюють з екстрасенсами, — говорить Михайло Виноградов у коментарі «Правда.Ру» (зазначимо, що Михайло Вікторович уже давно працює з екстрасенсами у створеному ним центрі, допомагає людям), — я не радив би людям звертатися з питаннями про своє майбутнє та свою долю. Я б порадив звертатися до екстрасенсів та психологів за аналізом: чому так відбувається».
Відомий екстрасенс Сергій Лазарєв у своїй книзі «Діагностика карми» (1ч.) розповідає, що за допомогою екстрасенсорних здібностей лікував людей. Проте згодом помітив, що на зміну одній хворобі приходить інша, тому сенсу в лікуванні було небагато. На основі цього розуміння він змінив підхід, і став допомагати людям змінюватися внутрішньо, ставати добрішими і милосерднішими. І лише після цього людина могла досягти бажаних результатів.
В одному інтерв’ю відомий закарпатський мольфар Михайло Нечай поділився прадавніми знаннями, що колись у людини було шосте відчуття і особливий орган — третє око. Проте з часом Бог позбавив людей цього дару, залишивши один інструмент інтуїтивного пізнання — сни.
Надздібності і надможливості людського організму відомі людям здавна: древні лікарі Китаю могли передбачити хворобу, просвічувати, ніби рентген, тіло людини і виявляти захворювання, мольфари Гуцульщини керували силами природи, а козаки характерники, за переказами, вводили ворога в оману, «бачили думки», відчували природу, «бачили й чули те, чого не бачать і не чують інші».
Панує думка, що з певними уміннями треба лише народитися. Дехто вважає, що їм можна навчитися. У колах цигун уважається, що екстрасенсорні здібності є вродженими інстинктами людини, і що людина, вдосконалюючи себе, може їх у собі відкрити, а в разі гонитви за ними, привабити до себе нечистого духа.
Гадаю, перелічувати екстрасенсорні здатності не варто: вони відомі і, до того ж, їх чимало. А про те, що існують тонкі енергії, написано чимало книг, дисертацій і зроблено чимало відкриттів.
Трохи історії: таємні лабораторії в СРСР
Майже сторіччя за радянських часів визнання таких явищ уважалося мало не злочином, вигадками і невіглаством. Але якщо заглянути під ширму…
Можливо, мало кому відомо, що слово «екстрасенс», придумане і вперше вимовлене в кінці 70-х років членом-кореспондентом АН СРСР філософом Олександром Спіркіним.
У радянські часи екстрасенсорні здатності використовувалися (звичайно таємно і тільки для уповноважених) і вивчалися (у закритих лабораторіях). Ще за часів Сталіна була створена лабораторія біоінформації при Раді науково-технічних товариств СРСР. Очолив її Олександр Спіркін.
Олександр Георгієвич згуртовував екстрасенсів у стінах таємної лабораторії. Там проводилися досліди, дискусії, навчання. Фахівці вчили людей з екстрасенсорними здатностями, розвивати свій дар і користуватися ним, давали поради, наприклад, скільки можна займатися «біоенергетикою», щоб собі не нашкодити.
Розповідають, що співробітники лабораторії впливали на зерно пшениці — і воно проростало швидше, ніж звичайне; «опромінювали» своїм біополем фрукти — і вони ставали соковитішими і більшими за розміром. Під дією рук екстрасенсів квіти цвіли на два тижні довше, ніж на сусідніх ділянках.
Відомих особистостей, які володіли екстрасенсорними здатностями чи вивчали їх за радянських часів було чималою, та не можна не згадати академіка Влаіля Казначеєва та його відкриття, яке він зробив ще у 70-х роках, і яке офіційно зареєстроване: об’єкти можуть впливати один на одного дистанційно, навіть якщо відстань між ними становитиме багато сотень і тисяч кілометрів.
Не зважаючи на те, що академічна наука не наважується прийняти екстрасенсорику, люди в неї вірять і активно використовують її. Більше того, популярність екстрасенсорних здатностей росте, розвіюючи одні міфи і породжуючи нові.
