Експерти висловили занепокоєння щодо офіційних показників економіки Китаю, вказавши, що вони роздуті у два або три рази.
#img_left#Гонконгський економіст Ларрі Лан (Лан Сяньпін) написав у своєму блозі наприкінці червня, що багато місцевих чиновників вимагають від державних підприємств завищувати дані про суми інвестицій, рівень продажів і доходів, коли вони здають звіти до Національного управління статистики КНР.
Лан навів кілька прикладів. Одне науково-технічне підприємство витратило гроші на закупівлю лінії з виробництва сенсорних екранів. На думку економістів, пише Лан, увесь цей проект мав коштувати максимум 50 млн юанів ($7,9 млн). Проте на сайті місцевої влади значиться, що на проект витрачено близько 120 млн юанів ($19,4 млн), а в річному звіті цього підприємства ця цифра вже збільшилася до 180 млн юанів ($29 млн).
На проект розвитку туризму в якомусь повіті влада витратила близько 3 млн юанів ($0,5 млн), а в звіті вказано, що 200 млн ($32 млн). Лікеро-горілчаний завод цього повіту інвестував понад 10 млн юанів ($1,6 млн), тоді як звіт наводить цифру 50 млн юанів ($8 млн). При цьому цей повіт ще й отримав від міської влади грошову винагороду розміром 800 тис. юанів ($132 тис.).
За словами аналітиків, внутрішній валовий продукт (ВВП) Китаю погіршується, а завищена статистика приховує цей факт.
«Управління статистики КНР уже стало головною рушійною силою зростання китайської економіки. Однак фактично ВВП Китаю вже не зростає, а навпаки, скорочується», — написав Лан.
Розбіжності китайського ВВП також можна знайти у цифрах, які вказує місцева і центральна влада.
Наприклад, у 2010 році сума ВВП усіх китайських провінцій перевищила цифру, вказану центральною владою, на 3,2 трильйони юанів ($503,5 млрд). У 2011 році ця різниця становила 4,6 трильйони юанів ($723,7 млрд).
У першому кварталі 2012 року, китайська влада повідомила, що загальний ВВП становить 10,8 трильйонів юанів ($1,7 трильйона). Проте деякі оглядачі перевірили звіти місцевої влади і з’ясували, що ВВП становить 11,28 трлн юанів ($1,77 трлн). Різниця — 480 млрд юанів ($75 млрд).
Френк Се, професор американського університету Aiken у Південній Кароліні, сказав, що немає ніякої таємниці у тому, що китайські підприємства ведуть два бухгалтерських обліки.
«Багато іноземних компаній, що працюють у Китаї, роблять те ж саме. Один облік — для внутрішнього користування, а другий — для податкових служб і центрального уряду», — сказав він нью-йоркському телеканалу New Tang Dynasty.
Китайський економіст Хе Цінлянь нещодавно написала у своїй статті, що компартія Китаю почала таку практику — вести два обліки — ще з часів Мао Цзедуна. Тому Національне управління статистики і далі дотримується цієї традиції.
Хе каже, що така фальсифікація — це характерна риса культури компартії Китаю, оскільки владі «потрібно брехати, щоб завоювати серця людей, а партійним чиновникам потрібно брехати, щоб вихваляти свою діяльність».
Повідомлення про завищені економічні показники економіки Китаю періодично з’являються в пресі. Нещодавно американська газета New York Times повідомила про те, що китайська влада фабрикує показники, щоб приховати тяжке становище економіки країни.
За словами економістів місцеві чиновники фабрикують економічну статистику тому, що прагнуть службового підвищення, до цього ще додається тиск із Пекіна, який вимагає «хороших звітів».
Серед китайських чиновників давно побутує недвозначний вислів «Чиновники просувають цифри, а цифри просувають чиновників».
У 2010 році сайт WikiLeaks опублікував депешу американського дипломата у Китаї під номером 07BEIJING1760, де мовиться, що у березні 2007 року голова компартії провінції Ляонін Лі Кецян сказав з посмішкою американському послу, що для оцінки економіки Китаю не треба покладатися на цифри офіційної статистики, тому що вони «штучні» і «ненадійні».
Зараз Лі Кецян претендує на крісло прем’єра і є одним із 9-ти членів Постійного комітету Політбюро партії, вищого органу влади, який керує країною.
Для пересічних китайців завищена статистика також не є таємницею. Є один усім добре відомий класичний приклад фабрикування показників.
У 1958 році під час руху «Великий стрибок», який організував Мао Цзедун, партійна пропаганда повідомляла про збір урожаю під заголовком «10 тисяч цзіней з одного му» (міра ваги 1 цзінь — 0,5 кг, міра площі 1 му — 0,07 га).
У повідомленнях говорилось про різні райони, в яких з одного му землі було зібрано понад 10 тисяч цзіней рису і зернових. У деяких районах, згідно з цією статистикою, з одного му було зібрано навіть від 36 000 до 130 000 цзіней (від 18 до 75 тонн) сільгоспкультур.
Через два роки після цих рекордних урожаїв у країні почався голод (1959—1961), який забрав життя близько 30 млн осіб.
Реальні ж дані більш ніж у 10 разів скромніші. Так, згідно зі статистикою, у 2010 році в Китаї з одного му землі в середньому зібрали 800 цзіней пшениці, а в 2011 році — 759,6 цзіней раннього рису.
Фраза «10 тисяч цзіней з одного му» вже давно увійшла в побут у Китаї, а багато китайців сміються і іронізують щодо неї.
Незважаючи на те, що епоха Мао пройшла, а сучасний Китай перетворився на міжнародну фабрику, компартія, що перебуває при владі, не змінила методи роботи.
