Політика «нульової терпимості» щодо вірусу COVID-19, яку здійснює Пекін, привела економіку Китаю в напівпаралізований стан.
Таку думку висловив Шань Вейцзянь, генеральний директор найбільшого в Азії фонду прямих інвестицій Hong Kong Pacific Alliance Group (PAG) та незалежний директор компанії Alibaba, повідомляє британська газета Financial Times.
У повідомленні йдеться, що Вейцзянь назвав поточну ситуацію в економіці Китаю як «найгіршу за 30 років», а довіра глобального ринку до фондового ринку Китаю «найнижча за 30 років».
Шань Вейцзянь сказав, що більша частина економіки Китаю, включаючи фінансовий центр Шанхай, наполовину паралізована політикою «нульової терпимості», вплив якої на економіку матиме далекосяжні наслідки. Активи PAG становлять близько 50 мільярдів доларів. За словами Вейцзяня, його компанія зараз дуже обережно інвестує в Китай.
Інсайдер розповів журналісту Financial Times, що цю думку Шань Вейцзянь озвучив під час зустрічі з брокерами в рамках просування первинного публічного розміщення акцій Pacific Alliance в Гонконзі.
До приходу в PAG Шан Вейцзянь був старшим партнером компанії прямих інвестицій TPG Capital та головним представником банку JP Morgan у Китаї. У березні цього року він також був призначений незалежним директором ради директорів Alibaba та членом комітету з аудиту.
Думка Вейцзяня привернула увагу широкого загалу. Політичний коментатор Хен Хе сказав, що промова Вейцзяня була незвичайною, оскільки зазвичай керівники великих компаній, що ведуть бізнес із Китаєм, уникають критики на адресу Пекіна.
На думку Хе, невідомо, чи навмисно Вейцзянь наголосив на «політиці нульової терпимості», і не згадав інший великий людський фактор, а саме придушення приватної економіки в Китаї. Адже саме приватна економіка є найпотужнішою рушійною силою розвитку КНР з початку реформ і відкритості.
Хе зазначив, що зараз Сі Цзіньпін знову просуває будівництво інфраструктури. Але навряд це зможе, як і раніше, стати локомотивом економічного розвитку Китаю. Під час фінансової кризи 2008 року влада Китаю влила в економіку чотири трильйони юанів. Значна частина цих коштів пішла на будівництво нерухомості та інфраструктури. На думку деяких спостерігачів, це викликало дисбаланс у структурі промисловості, і китайська економіка втратила можливість трансформації. Наслідки є досить серйозними.
У Китаї були три головні двигуни економічного розвитку: експорт, інвестиції та внутрішнє споживання. Після того, як експорт та інвестиції перестали працювати, влада стала стимулювати внутрішнє споживання. На думку Хе, останнім часом важко сказати які залишилися ефективні фактори зростання економіки країни.
За матеріалами Epoch Times
