Повна назва «білої книги», що складається з 250 тис. ієрогліфів, – «Спільний розвиток і процвітання різних національностей і національна політика Китаю». Ця книга є третім звітом з питань національної політики за останні роки, повідомляє радіо «Вільна Азія».
Головний редактор американського сайту китайською мовою China Affairs У Фань вважає, що ця політика китайської влади не є успішною.
«У Китаї багато говориться, але фактично не робиться. Керівники національних автономних районів у Китаї не є вибраними місцевими жителями шляхом голосування. Всі керівники першої ланки є представниками ханьської національності, а також обов’язково членами компартії. Що тоді називається в Китаї "автономним"? Тому я вважаю, що всі ці так звані автономії, це всього лише цирк. 60 років уряд проводить цю політику і в результаті міжнаціональні проблеми тільки збільшуються», – ділиться своєю думкою У Фань.
Представник Всесвітнього уйгурського конгресу Дільсат Расіт також вважає, що в китайському законодавстві є чимало законів про національну рівноправність, проте ці закони не реалізовуються на практиці.
«Починаючи від економіки і до культури, віросповідання та політичних прав, на папері у всіх цих питаннях так званий "Синьцзян-уйгурський автономний район" користується правами автономії. Однак фактично уйгури позбавлені всіх цих прав, а словом "автономний" Пекін успішно користується у своїх звітах. Насправді політика влади по відношенню до нацменшин повністю зазнала невдачі», – розповідає пан Расіт.
У «білій книзі» підкреслюється, що «протягом 60 років у Китаї швидкими темпами дозріває загальна культура і самобутність різних національностей, «китайська нація» вже стала єдиною назвою, загальновизнаною усіма національностями».
Однак Дільсат Расіт вважає, що так звана «китайська нація», про яку йдеться в документі, насправді є ханьською національністю, а культура національних меншин пригнічується в процесі реалізації політики асиміляції з ханьських культурою.
«Для досягнення мети асиміляції, китайська влада використовує різноманітні способи. Починаючи зі знищення основ уйгурської культури, і до знищення уйгурського мови, замінюючи все це ханьських культурою та мовою. Культура ж є душею будь-якої нації, якщо знищити культуру, то буде знищена і нація», – говорить він.
