Лі Чанчунь, член Постійного комітету Політбюро компартії Китаю, позіхає на сесії відкриття Всекитайських зборів народних представників у Великому народному залі Пекіна, 5 березня 2012 року. Недавня серія новин в китайських державних ЗМІ про Лі та його родину підкріплюють чутки про те, що він стане мішенню антикорупційного розслідування. Фото: Liu Jin/AFP/Getty Images
Про сім’ю колишнього члена Постійного комітету Політбюро Лі Чанчуня останнім часом постійно пишуть китайські ЗМІ. Цілком імовірно, це сигнал до того, що колишній начальник пропаганди — наступний на черзі, кого перевірять на предмет корупції.
Вищі чиновники Комуністичної партії Китаю та їхні сім’ї — це вища каста, яка не підкоряється законам держави. Публічне висвітлення, обговорення їхнього багатства або бізнес-угод — це велике табу… доти, поки політичні вітри не змінять курс. Недавня серія статей про сім’ю Лі Чанчуня свідчить про те, що він став мішенню розслідування Центральної дисциплінарної комісії.
Якщо це так, то на ньому поставлять клеймо — «тигр», тобто дуже високий чиновник, що провинився. Лі став членом Політбюро в 1997 році. У 1998 році як наперсник Цзян Цземіня Лі був направлений на посаду управлінця провінції Гуандун, щоб контролювати фракції Цзяна на місцях. Він також з ентузіазмом здійснював розпочате в 1999 році Цзяном переслідування Фалуньгун, духовної практики, найпопулярнішої на той час в Китаї.
Ці гоніння глава партії Цзян Цземінь розпочав з метою викорінити в Китаї Фалуньгун, боячись привабливості цього вчення для китайців, оскільки воно закликає людей повернутися до традиційних моральних принципів стародавнього Китаю і віддаляє від сучасних — комуністичних.
У 2002 році на 16 з’їзді компартії Китаю Лі став членом Постійного комітету Політбюро — вищого органу влади в Китаї, який складається з 7—9 чоловік і управляє компартією. Лі отримав посаду керівника у справах пропаганди та ідеології в КНР.
З метою придушення Фалуньгун Лі Чанчунь, як головний пропагандист, працював у тісному взаємозв’язку з Політико-юридичною комісією*, яку очолював Чжоу Юнкан. Лі використовував свою владу над китайськими ЗМІ, щоб створити атмосферу ненависті щодо послідовників Фалуньгун.
*Цьому органу в той час були підвладні всі силові структури Китаю.
Лі Чанчунь — один із жменьки чиновників режиму, проти яких подано безліч позовів у західних країнах за їхню роль у згаданому переслідуванні.
Лі витратив багато державних коштів, щоб поширювати пропаганду комуністичної партії за кордоном, прагнучи затвердити «м’яку силу» Китаю і протистояти загальнолюдським цінностям, таким як права людини і демократія. Він прагнув вплинути і завоювати підтримку у китайської діаспори, а також зруйнувати незалежні китайські видання за кордоном, які публікували повідомлення без цензури компартії.
Лі Чанчунь має дурну славу і за те, що піддавав цензурі Google в Китаї.
Перший президент китайського Google Кайфу Лі розповідав, як одного разу Лі Чанчунь виявив, що сайт Google не зазнає цензури. Коли він ввів своє ім’я в пошуковий рядок, то побачив багато інформації, що розкриває його злочини.
Лі був дуже злий і вирішив оголосити Google незаконним ресурсом. Він попросив Міністерство фінансів, відділ пропаганди і Міністерство освіти написати звіти по Google і зажадати, щоб компанія припинила свою «незаконну діяльність». На підставі цього він хотів заблокувати сайт google.com.
Коли Лі був партійним секретарем провінції Хенань, вибухнула епідемія СНІДу, викликана масовим переливанням крові.
Заохочувані державною політикою більше 1,4 млн людей з Хенань, в основному селяни, приєдналися до руху «збагатись, продавши свою кров». Вони могли отримати 50 юанів ($8.21) щоразу, коли жертвували свою кров.
В результаті близько 1 млн осіб було заражено ВІЛ, і були зафіксовані десятки тисяч смертей. Лі Чанчунь та інші відповідальні чиновники ухвалили рішення замовчувати цю інформацію і не дозволили оприлюднити її в ЗМІ.
Ця стаття вперше була опублікована в інтернет-виданні «Погляд на Китай» (看中國, China Gaze). Як зазначено в описі цього ресурсу, він надає унікальний погляд на життя, культуру, філософію Піднебесної, а також розкриває багато прихованих аспектів сучасного Китаю.
