Район Центр (англ. Central) у Гонконзі, розташований у північній частині острова. Тут розташовані штаб-квартири генеральних консульств і фінансових корпорацій багатьох країн. Фото: Велика Епоха
Влада Китаю і Гонконгу, схоже, не особливо бажає згадувати про мляве економічне зростання Гонконгу. Мовчання про це зберігають і гонконзькі економісти та фахівці.
Якщо порівнювати темпи економічного зростання Гонконгу та інших країн за 15 років із 1997 по 2012 рр., то стане очевидною проблема, що мучить Гонконг останні десять років. Після того як Гонконг у 1997 році приєднався до Китаю, у зростанні його економіки і розвитку суспільства відбулися серйозні зміни. За ті 15 років реальний ВВП Гонконгу на душу населення збільшився із $27 300 у 1997 році до $36 796 у 2012 році, що склало зростання у 34,06%. Це виявилося нижчим, ніж у країн, економіки яких вважаються слабкими.
Це друга частина статті про економіку Гонконгу. Рекомендуємо також прочитати першу частину.
Далеко позаду найближчих азійських країн
У Східній і Південно-Східній Азії із 1997 по 2012 рр. найбільше зростання реального ВВП на душу населення мав материковий Китай, — цей показник збільшився семикратно. Частково причиною такого економічного зростання стала додаткова вартість повної монетизації, а також підвищення курсу китайського юаня по відношенню до долара США.
До відома: реальний ВВП на душу населення в Індії, яка теж вважається великою недостатньо розвиненою економікою, виріс у 2,48 рази.
У порівнянні з іншими країнами Південно-Східної Азії (ПСА), гонконзький показник зростання значно нижчий. Із 1997 по 2012 рр. показник реального ВВП на душу населення у Малайзії збільшився на 127%, у Таїланді — на 167%, на Філіппінах і в Індонезії — на 230%, у Лаосі та В’єтнамі — відповідно на 313% і 383%.
Економічна різниця між цими країнами та Гонконгом помітно менша. Вони переживають стрімке зростання, тоді як Гонконг просувається невпевнено.
Нижче ніж у розвинених країнах
Маючи слабшу економіку із помірним зростанням, Гонконг ніколи не зможе наздогнати Америку й Англію. Навіть Ірландія, чия економіка була близька до гонконзької у 1997 році, збільшила економічний розрив.
Якщо припустити, що стрімке економічне зростання слабкорозвинених країн є природним явищем, то економічна дилема Гонконгу в останнє десятиліття у порівнянні із розвиненими економіками стає ще помітнішою.
Із 1997 по 2012 рр. реальний ВВП Америки на душу населення зріс із $31 573 до $51 749 із показником зростання 63,09%, що майже удвічі вище за гонконзький показник зростання.
У такому випадку між Гонконгом та Англією складається така ситуація. Якраз перед тим, як Гонконгу була надана незалежність у 1997 році, реальний ВВП Гонконгу на душу населення щойно перевищив ВВП його колишньої метрополії Англії.
Однак у наступні 15 років різниця між Гонконгом та Англією знову поступово збільшилася. У 2012 році реальний ВВП Англії на душу населення склав $39 093 із показником зростання 64,07%.
Ірландія має аналогічний Гонконгу розмір населення і ВВП. У 1997 році реальний ВВП Ірландії на душу населення був у вісім разів меншим, ніж у Гонконгу.
Проте, у 2012 році реальний ВВП Ірландії на душу населення досяг $45 932, завдяки чому Ірландія не лише обігнала Гонконг, а й стала поступово збільшувати цю різницю. Зараз ВВП Гонконгу на душу населення навіть не досягає 1/8 від аналогічного показника Ірландії.
Паритет купівельної спроможності знизився
15 років, із 1997 по 2012 рр., середньорічний показник зростання у Гонконзі тримався на рівні 2%. Це було не лише нижче, ніж у Китаю та інших країн ПСА, але й нижче, ніж у трьох інших азійських тигрів. Це було нижче, ніж у Японії, Америки, Англії і навіть ніж у Франції, яка зазнала загальної критики.
Для порівняння: за 15 років до 1997 року темпи зростання Гонконгу завжди займали одне з перших місць. За 15 років після 1997 року, відповідно до сучасних тенденцій, економічне зростання Гонконгу стало найгіршим в азійському регіоні.
Згідно із розрахунками Світового банку, ВВП Гонконгу на душу населення у 2012 році в істинному значенні, що базується на паритеті купівельної спроможності, насправді є нижчим, ніж у 1997 році, — приблизно на $1000.
Гонконг зазнав азійської фінансової кризи 1997 року. Але Південна Корея та інші країни ПСА пережили ту ж саму фінансову кризу і постраждали ще сильніше, ніж Гонконг.
Припустімо, зростання Гонконгу погіршується більше ніж у цих країн у зв’язку з тим, що це більш розвинена і зріла економіка. Тоді, знову ж таки, судячи із ситуації в інших розвинених країнах, таких як Америка, Англія, Німеччина та Японія, це не може бути дійсною причиною.
Іншими причинами можуть бути зміни у виробничій сфері, технологічна модернізація або різкі зміни в економічному середовищі. Але жодна із цих причин не може пояснити швидкість равлика, із якою росте економіка Гонконгу.
Унаслідок цього джерела вважають, що, напевне, Гонконг опинився позаду внаслідок особливих обставин. У 1997 році єдиною обставиною, що мала місце у Гонконгу і була відсутня в інших країн, став вхід до складу КНР, у результаті чого багато людей підозрюють, що це і є справжня причина погіршення економіки Гонконгу.
Читайте також:
Конфлікт між Гонконгом та материковим Китаєм посилюється
Стотисячна демонстрація відбулася проти втручання компартії Китаю у справи Гонконгу
