Споглядання історичних споруд, незалежно від того, чи знаходяться вони на своєму місці, чи в музеї, може бути захоплюючим у багатьох відношеннях. Якщо на місці, можна фізично пройти через ворота, ступаючи слідами багатьох людей, які приходили сюди раніше; в музейному середовищі їхня вражаюча присутність допомагає відтворити первісне середовище, створюючи ефект занурення в атмосферу.
Брами — це великі, дивовижні входи до будівлі. Оскільки їх створювали для середньовічних французьких церковних споруд, вони були щедро прикрашені. Двома основними архітектурними стилями в цей період були романський, з напівкруглими вікнами, і готичний, з характерними загостреними арками.
Форма дверей складається з низки елементів. Найвизначнішою частиною є тимпан — простір, обмежений перемичкою, горизонтальною опорою над дверима та аркою. На цих елементах часто зображували важливі релігійні сцени. Завдяки мистецтву ці об’єкти самі по собі є справжніми витворами монументального жанру.
Абатство Мутьє-Сен-Жан
Дверний отвір з Мутьє-Сен-Жан, виставлений в музеї Метрополітен, спочатку знаходився в одному з найстаріших і найвідоміших бургундських монастирів. Абатство Мутьє-Сен-Жан, розташоване поблизу міста Діжон, було засноване у п’ятому столітті. Згідно з записами, король Меровінгів Кловіс I та його син Клотар заснували абатство і надали монахам благословення, звільнивши їх на вічні часи від королівської та церковної юрисдикції.
Історія абатства відома лише частково. Його архіви були спалені та знищені протягом століть численних облог, як це зазвичай траплялося з багатьма монастирями по всій Франції. Абатство процвітало в середньовіччі, а в 1100-х роках розпочалася програма реконструкції. Вапняковий дверний отвір був побудований близько 1250 року.
Зображення коронації Богородиці було популярним мотивом французьких тимпанів 13 століття. На цьому зображенні Христос тримає на коліні потрійну сферу-диск, коли коронує Діву Марію як Царицю Небесну. Сцена обрамлена трилисником з мініатюрних виноградних листочків і грон винограду, які разом з Євхаристією символізують статус Бургундії як виноробного регіону.
Над трилисником — загострена арка, заповнена ангелами, що стоять на колінах. Ймовірно, що ангели втратили голови під час релігійних воєн, оскільки в цей період різьблення сприймалось як символи ідолопоклонства.
Фігури в нішах зображують предків Христа, в тому числі Мойсея. Дві великі статуї царів виконанні в натуралістичному стилі, і вважається, що вони можуть зображати царів Кловіса і Клотара.
Під час Французької революції скарби монастиря були розграбовані. Статуї королів були зняті з одвірків і, ймовірно, в цей час відокремлені від голів. Під час Революції було поширеним явищем, коли статуям, особливо королівським, відрубували голови за аналогією з ефектом гільйотини. До 1797 року більша частина того, що залишилося від абатства, була продана приватним особам, а земля була перетворена на ферму. Цей дверний отвір залишився на фермі та був вбудований в комору.
Ворота були придбані у 1932 році Музеєм Метрополітен у Нью-Йорку. Купівля була здійснена напередодні відкриття галереї «Монастир Метрополітен». Приблизно через рік після відкриття монастиря куратор Джеймс Рорімер знайшов у дилера дві статуї короля, які були ідентифіковані за історичними малюнками.
Собор Святого Лазаря
Собор Святого Лазаря в Отуні, Франція, розташований за 150 миль на південний схід від Парижа. Він був побудований між 1120 і 1146 роками в тодішній Бургундії. Його призначенням було зберігати мощі святого Лазаря і служити місцем паломництва. На величезному тимпані на вапняковому західному фасаді, який є головним входом до собору, вирізьблено зображення «Страшного суду». Зображення цього яскравого сюжету з Євангелія від Матвія було популярним середньовічним мотивом для тимпанів.
Вважається, що цей вхід, а також 60 капітелей та інші внутрішні дверні прорізи були створені скульптором Гіслебертом між 1125 і 1135 роками, причому на створення одного лише західного тимпана пішло від чотирьох до п’яти років. Цей собор вважається найбільшим романським декоративним витвором, створеним однією людиною, проте життя і творчість Гіслебертуса залишаються загадкою.
На тимпані західного входу Гіслебертуса зображено страшну сцену суду і прокляття. Це зображення, відоме своєю технічною майстерністю.
Різьблення по каменю — трудомістка робота, і в Середньовіччі для такого великого проєкту зазвичай залучали цілу майстерню. Більшість імен цих майстрів втрачені для історії. Однак у випадку з собором Святого Лазаря під фігурою Христа на тимпані є напис «Gislebertus hoc fecit», що перекладається як «Це зробив Гіслеберт».
Христос, як скульптура, втілює співчуття. Вся сцена ретельно скомпонована без переплутаних, переповнених фігур, що було загальним стилем того періоду. Гіслебертус також був майстром у зображенні драпірування. Кожен елемент одягу, в складках, прилягає до тіла фігур. Подекуди виникає ілюзія вітру, що розвіває тканину.
До 1776 року зображення з цієї брами вже не користувалося прихильністю церкви. Його замазали штукатуркою, а оскільки голова Христа заважала гладенькій поверхні, її відламали. На щастя, це, ймовірно, врятувало конструкцію загалом від осквернення під час Французької революції. У 1830-х роках один абат, під впливом історичного документа, дослідив штукатурку. Він знайшов різьблення, і їх відреставрували. На щастя, голова Христа була пізніше знайдена в сусідньому музеї та відновлена в 1948 році.
Собор Паризької Богоматері, Париж
Собор Паризької Богоматері — одна з найбільш знакових пам’яток свого титульного міста; крім того, це одна з найвідоміших будівель у світі. Він розташований на острові Сіте, острові в Сені.
На західному фасаді Нотр-Дам, головному вході до собору, є троє чудових воріт. Ліворуч знаходиться вхід Богородиці, а праворуч — вхід Святої Анни. Перший показує смерть Марії, її вознесіння на небо і коронацію як королеви цього царства. Брама Святої Анни була встановлена близько 1200 року, що робить вхід найдавнішим з трьох, і містить деякі різьблені елементи в романському стилі, які були перенесені зі старішого собору.
Дверний отвір Святої Анни прикрашений різьбленими сценами з дитинства Христа. На центральному образі тимпану зображено Богородицю з Немовлям у супроводі короля Франції та єпископа Парижа, що переконливо підкреслює зв’язок між їхньою королівською владою та Церквою.
За третім входом, виконаним у готичному стилі, стоїть центральний фасад. Він був встановлений останнім і ілюструє «Страшний суд». На нижній перемичці вирізьблені мертві, що піднімаються з могил під звуки сурми ангелів. У верхній частині зображено Архангела Михаїла, який зважує душі, а демони намагаються вплинути на ваги: врятовані потрапляють до раю, а прокляті — до пекла. На тимпані Христос сидить у славі в оточенні ангелів, а Марія та Йоан стоять на колінах поруч. Скульптури 12 апостолів по обидва боки дверей є репродукціями оригіналів, які були знищені під час Французької революції.
Собор продовжує зазнавати небезпек. У квітні 2019 року під карнизом даху спалахнула пожежа. На щастя, основну конструкцію, включаючи вікна, дзвіниці навколо воріт і самі двері, вдалося врятувати. Однак серйозних пошкоджень зазнали шпиль собору, більша частина даху та верхні стіни. Сьогодні триває масштабна реконструкція, і очікується, що відреставрований собор знову відкриють у грудні 2024 року.
Ворота, як зовнішні споруди, не були збудовані для того, щоб бути центром молитви та поклоніння під час богослужінь. Однак вони були ретельно сплановані та щедро прикрашені, щоб мати духовний вплив. Історія та сучасні події демонструють, що ці важливі кам’яні пам’ятки мають крихкість, яка потребує збереження та захисту.
