Через три дні після отримання офіційного повідомлення про те, що їм доведеться провести рік у системі трудового перевиховання, старенькі як і раніше знаходяться вдома, повідомив Associated Press Лі Сюехуї (Li Xuehui), син однієї з них, але під суворим наглядом призначених пекінською власдою старших по хутону, замкнутому кварталу сусідніх будинків.
Лі відзначив, що в повідомленні не вказано, яким чином його 79-річна мати У Дян’юань (Wu Dianyuan), яка ходить з паличкою, і її 77-річна сусідка Ван Сюйін (Wang Xiuying), майже глуха і сліпа, мають бути позбавлені свободи. «Ван Сюйін майже сліпа, інвалід. Якого типу трудове перевиховання вона здатна пройти? – сказав Лі в телефонній розмові. – Але їх можуть забрати у будь-який час».
Протягом шести років старенькі добивалися компенсації після примусового виселення з будинків, де жили їхні батьки і де народилися вони самі, які розташовувалися в декількох кілометрах від місця їхнього нинішнього проживання, в популярному серед туристів районі на східній стороні парку Храму Небес. Саме ця популярність вплинула на рішення влади виселити звідси жителів на користь девелоперів. Через два роки після зносу будинків, говорить У, її сім’ї з семи чоловік була офіційно запропонована компенсація, від якої вони відмовилися, визнавши її явно недостатньою. Запропонованої їм суми, близько 20 тисяч доларів США, ледве вистачило б на придбання 5 кв метрів у шикарному кондомініумі, який стоїть нині на місці їхніх старих будинків.
Тепер, звернувшись за дозволом провести із цього приводу протест в одній з трьох зон, спеціально призначених для цього в столиці Олімпіади, вони отримали у відповідь позасудовий вирок. «Уряд сказав нам, що у нас є право протестувати, – сказала Ван телекомпанії Al Jazeera. – Але вони порушили свою обіцянку».
Це була остання спроба з 16 різних акцій протесту, за допомогою яких жінки намагалися донести до кого-небудь в уряді свої скарги. У попередніх випадках вони пробували привернути увагу до своєї проблеми за допомогою транспарантів і навіть петард, запалюючи їх біля комплексу урядових будівель Чжуннаньхай на площі Тяньаньмень. Хоча петарди не спрацювали, влада все одно зацікавилася цими незгодними. Два роки тому у них відключили електрику, так що тепер житло, як і колись, доводиться освітлювати гасовими лампами.
Отримане у відповідь на заяву про протест повідомлення влади свідчить, уточнює Al Jazeera, що старенькі жінки «серйозно порушили нормальний громадський порядок». Старенькі, за їхніми словами, не дуже страшаться перебування у таборі трудового перевиховання. «У нашому віці втрачати більше нічого, ми нічого не боїмося, – говорить У. – Все це зводиться до того факту, що ми позбавлені прав людини. Хоч я і безграмотна, все ж таки знаю, що ми повинні володіти основними правами». Проте трудовий табір в Китаї є покаранням досить суворим, особливо якщо врахувати, що ув’язнені позбавлені навіть права на оскарження відповідних ухвал.
Як відомо, у пекінської влади не знайшлося сил виконати свої зобов’язання, що стосуються протестів: жодна з 77 заявок на публічний захід у трьох офіційних зонах, що надійшли до 18 серпня, не була задоволена. Влада заявила, що в основному «питання були вирішені шляхом консультацій». Проте випадок У і Ван далеко не унікальний, відзначає Al Jazeera. За словами їхнього сусіда, такі історії у зв’язку з примусовим переселенням можуть розповісти багато жителів району. Більшості давали або нікчемні суми, або взагалі відмовляли в компенсації; до їхніх скарг ніхто не прислухався.
«Спочатку ми зраділи, почувши, що уряд дозволив протести під час Ігор, але тепер розуміємо, що ця обіцянка була фальшивкою. Я дуже і дуже розсерджена», – говорить 79-річна У Дян’юань.
Те, що трапилося з У і Ван «демонструє, що в той час, як Китай довів, що здатний досконало прийняти міжнародні події, країні все ще належить пройти довгий шлях до того, щоб з повагою ставитися до міжнародних стандартів прав людини, – відзначає Нікола Бекелін (Nicholas Bequelin) з правозахисної організації Human Rights Watch в Нью-Йорку. «Китай на хороших підковах перестрибує свої обіцянки дозволити під час Ігор законні протести», – заявив він Associated Press.
Створена в 1957 році система трудового перевиховання КНР нагадує так звані лікувально-трудові профілакторії радянських років, дозволяючи міліції обійтися без судового процесу, щоб прямо відправити будь-яку людину за грати на строк до чотирьох років.
