Нове дослідження, опубліковане в журналі Cambridge Prisms: Extinction, показує, що в Австралії не вистачає даних про вимирання видів. За оцінками дослідників, з 1788 року в Австралії вимерло 9 111 видів безхребетних, що перевищує поточну офіційну оцінку загального числа вимирань усіх видів рослин і тварин в Австралії: 100.
Понад 95% австралійських тварин — безхребетні (павуки, равлики, комахи, краби, черв’яки тощо), їх в Австралії налічується щонайменше 300 000 видів. І дві третини з них невідомі західній науці.
Безхребетні — це «будівельні блоки» майже всіх екологічних систем. Втрата безхребетних негативно позначиться на ресурсах, від яких ми залежимо, таких як запилення, кругообіг поживних речовин у ґрунті, чисте повітря і водні шляхи.
Перерахунок втрат
Досі оцінки історичних і поточних втрат біорізноманіття в Австралії були значною мірою орієнтовані на хребетних, особливо ссавців і птахів. Цей перекіс також визначав зусилля щодо запобігання втрати цих видів.
Найпоширеніша оцінка загального числа зникнень усіх австралійських рослин і тварин з 1788 року становить «всього» 100 видів. З них тільки 10 — безхребетні. І тільки один вид безхребетних, дощовий черв’як озера Педдер, офіційно внесений австралійським урядом до списку вимерлих.
У дослідженні експерти використовували низку підходів, щоб оцінити реалістичнішу цифру кількості безхребетних, що вимирають, і передбачити, скільки їх зникне у 2024 році:
«Ми взяли пропорційні показники вимирання австралійських хребетних і рослин та екстраполювали їх на кількість австралійських безхребетних. Окремо ми також екстраполювали частку вимирань, визнаних серед усіх безхребетних світу, на кількість австралійських безхребетних».
«Щоб оцінити поточний рівень вимирання — кількість безхребетних, які вимирають у той момент, коли ви читаєте цю статтю, — нам довелося зробити припущення. Один із варіантів полягає в тому, що передбачувана кількість вимирань з 1788 по 2024 рік розподіляється по роках однаково. Однак більш імовірно, що щорічні темпи зникнення австралійських безхребетних з плином часу збільшувалися. Це пов’язано зі зростаючою втратою середовища проживання та іншими загрозами в міру зростання чисельності населення Австралії».
«У будь-якому подібному дослідженні буде багато невідомих, неминучих невизначеностей і застережень. У зв’язку з цим ми вивели широкі межі нашої оцінки зникнення австралійських безхребетних. Вона варіюється від приблизно 1 500 видів у нижній частині до майже 60 000 у верхній частині», — кажуть дослідники.
«Важливо зазначити, що, за нашими оцінками, наразі австралійські безхребетні вимирають із частотою від одного до трьох видів щотижня. Більшість видів австралійських безхребетних, які вимерли, ще не були офіційно описані. Багато з них, можливо, ніколи не будуть описані. Ми придумали термін “примарні вимирання” для тих видів, які зникли безслідно — без будь-яких доказів того, що вони коли-небудь існували».
Чому так багато вимирань?
Багато з тих чинників, які призвели до вимирання австралійських рослин і хребетних, загрожують і безхребетним. До них відносяться масштабне руйнування середовища проживання, інвазивні види, деградація і перетворення водного середовища, а також зміна режиму пожеж.
Для безхребетних до цього коктейлю загроз додається повсюдне використання інсектицидів, пестицидів і гербіцидів.
Багато безхребетних схильні до високого ризику вимирання, оскільки живуть на невеликих територіях, не можуть легко переміщатися і дуже чутливі до змін. Крім того, вони часто використовують спільні місця проживання, тому цілі групи видів безхребетних, що належать до групи ризику, тримаються на залишкових острівцях середовища проживання (так званих «центрах ендемізму»).
Багато з цих безхребетних, які перебувають у групі ризику, також є представниками стародавніх родів, що налічують мільйони років.
Наразі пріоритети в галузі охорони природи в Австралії визначаються офіційними списками окремих видів, що перебувають під загрозою зникнення. Це важливий механізм збереження, але він не дає змоги зберегти переважну більшість видів безхребетних.
«У нас просто немає достатньої кількості даних, доказів або ресурсів, щоб внести до списку кожен вид. У результаті більшість безхребетних, що перебувають під загрозою зникнення, залишаються без охорони. Наші результати — це тривожний сигнал», — кажуть дослідники.
