У вівторок ООН засудила глибоко інституціоналізовану систему примусової праці в Північній Кореї, яка в деяких випадках може бути прирівняна до рабства — злочину проти людяності.
У своїй доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини докладно описує, як жителі цієї країни, які закрито живуть під гнітом диктаторського режиму, «контролюються й експлуатуються широкою системою примусової праці на кількох рівнях».
«Свідоцтва, що містяться в цій доповіді, дають шокуюче і жахливе уявлення про страждання, заподіяні примусовою працею, як із погляду її масштабів, так і рівня насильства і нелюдського поводження», — йдеться в заяві Верховного комісара Фолькера Тюрка.
«Ці люди змушені працювати в нестерпних умовах, часто в небезпечних секторах, без оплати, без вибору, без можливості піти, без захисту, без медичної допомоги, без відпустки, без їжі і без житла», — сказав він. Багато з них регулярно зазнають побиття, а жінки «постійно піддаються ризику сексуального насильства».
Під час складання цієї доповіді Управління Верховного комісара з прав людини спиралося на різні джерела, включно з 183 інтерв’ю, проведених у період із 2015 до 2023 року з жертвами та свідками, яким вдалося втекти з Північної Кореї та проживати за кордоном.
«Якщо ми не виконували денну норму, нас били і скорочували наш раціон», — розповідає одна з жертв.
Доповідь, опублікована групою слідчих ООН десять років тому, зафіксувала примусову працю серед інших широко поширених порушень прав у Північній Кореї, включно зі стратами, зґвалтуваннями, тортурами, навмисним голодуванням і утриманням 120 000 осіб у мережі тюремних таборів.
У доповіді, опублікованій у вівторок, основна увага приділяється інституціоналізованій системі, що охоплює шість різних видів примусової праці, зокрема в місцях позбавлення волі та під час мінімального 10-річного військового призову. Існують також обов’язкові роботи, призначені державою, і використання революційних «ударних бригад», або груп громадян, організованих державою, яких примушують до «важкої ручної праці», часто в будівництві та сільському господарстві, йдеться в новому документі. Є й інші форми примусової мобілізації, наприклад, відправлення робітників за кордон — джерело іноземної валюти, яке завжди суворо контролюється.
Ця система «служить державі засобом контролю, моніторингу та індоктринації населення», — підкреслюють в ООН.
«У деяких випадках рівень контролю, тип поводження і ступінь експлуатації людей, що піддаються примусовій праці, можуть бути рівносильні “володінню”, — йдеться в доповіді, — що може бути злочином проти людяності».
Найсерйозніші побоювання пов’язані з місцями ув’язнення, де жертви примусової праці змушені систематично працювати під загрозою фізичного насильства і в нелюдських умовах, зазначає ООН.
Після закінчення навчання або військової служби кожен північнокореєць отримує від держави робоче місце, яке диктує йому, де він має жити. Це система, яка відповідає всім критеріям «інституціоналізованої примусової праці в країні».
ООН закликає Північну Корею «покінчити з примусовою працею у всіх її формах», «покінчити з рабством і практикою, схожою на рабство» і «скасувати використання дитячої праці».
Доповідь також закликає міжнародне співтовариство «забезпечити сувору належну обачність у будь-якій економічній взаємодії» з Північною Кореєю та гарантувати, що будь-яка робота, яку виконують північнокорейці за кордоном, «має добровільний характер, адекватно оплачується працівниками та виконується в гідних умовах праці». У доповіді міститься заклик до Ради Безпеки ООН залучити Міжнародний кримінальний суд.
