Нове дослідження, що порівнює азіатські й західні суспільства, показало, що міцні стосунки між бабусями й дідусями й дітьми можуть принести взаємну користь усій сім’ї, допомагаючи не тільки батькам, але і зберігаючи розум бабусь і дідусів гострим і не схильним до деменції.
Почесний професор Університету Південної Австралії Марджорі Еббек вивчила відносини між поколіннями у своєму дослідженні, яке охопило Австралію, Сінгапур та Гонконг, і виявила, що в багатьох азіатських культурах бабусі та дідусі дуже інтегровані в сімейне життя.
«Бабусі та дідусі часто живуть разом зі своїми дітьми та відіграють активну роль у вихованні та розвитку своїх онуків, — каже Еббек.
Хоча це, безперечно, означає потенційну турботу про дітей, це також приносить неабияку користь бабусям та дідусям, підвищуючи їхню самооцінку, соціальні зв’язки та гарне самопочуття.
«Зі свого боку, діти насолоджуються близькими та шанобливими стосунками з бабусями та дідусями, отримуючи можливість дізнатися більше про їхню родину, культуру та історію», — каже Еббек.
У Гонконгу та Сінгапурі досі сильні конфуціанські традиції синівської шанобливості та поваги до людей похилого віку.
«Це може призвести до того, що в бабусь та дідусів з’явиться сильніше почуття самоповаги та значущості. Така посилена взаємодія між поколіннями також забезпечує більше соціальних зв’язків для бабусь та дідусів», — сказала вона.
Навпаки, через необхідність багато літніх австралійців проводять свої останні роки далеко від своїх сімей, багато з них перебувають у будинках для людей похилого віку.
«Унаслідок вони часто самотні й менше спілкуються з онуками», — сказала Еббек.
Еббек каже, що тісний зв’язок поколінь може підтримати як найстаріших, так і наймолодших громадян Австралії.
«Відносини між бабусями та дідусями та онуками — явище не нове, але збільшення кількості жінок на ринку праці, висока вартість догляду за дітьми та низка інших чинників призвели до того, що багато бабусь та дідусів стали найважливішими помічниками з догляду за дітьми», — каже Еббек.
«У старіючому суспільстві, де дедалі більше батьків працюють довше, ми маємо знайти способи створення взаємозв’язку між поколіннями».
Більш раннє дослідження, проведене серед жінок у постменопаузі в Австралії, показало, що нагляд за онуками хоча б раз на тиждень допомагає не допустити розвитку хвороби Альцгеймера, оскільки спілкування з балакучими малюками активізує нейрони в галузях мозку, які відповідають за символічні, математичні та вербальні здібності.
Берлінське дослідження, у якому взяли участь понад 500 осіб віком 70 років і старше, також показало, що робота нянею для бабусь і дідусів дає змогу збільшити тривалість їхнього життя.
Дослідники виявили, що ризик смерті упродовж 20-річного періоду був на третину нижчим у бабусь і дідусів, які доглядали своїх онуків, порівнюючи з тими, хто не забезпечував догляд за дітьми.
Декілька австралійських роботодавців-новаторів, як-от Westpac, Investa, Pitcher Partners та Австралійський національний університет, запровадили політику відпусток для бабусь і дідусів, щоби запропонувати більшу фінансову підтримку молодим батькам, бабусям та дідусям, визнаючи, що для виховання дитини справді потрібне ціле село.
Вони пропонують п’ять днів оплачуваної відпустки або до 12 місяців неоплачуваної відпустки для догляду за онуком.
За The Epoch Times USA
