#img_left_nostream#Протести були зафіксовані в 29 адміністративних одиницях провінційного рівня, більшість яких відбулися в провінціях Хенань, Хубей, Гуандун і місті Пекіні.
Автори звіту відзначають, що в минулому році інформація про спалахи громадського хвилювання оприлюднювалася набагато швидше, ніж раніше, 33% з них були оприлюднені в день їх проведення. У цьому велику роль зіграв Інтернет, так як саме онлайн-видання першими повідомили про 67% народних хвилювань, що на 14% більше ніж у 2009 році, зазначається у звіті.
Згідно з даними звіту, більшість протестів були пов’язані з діями правоохоронців і судової системи, корупцією, а також висловлюваннями або вчинками чиновників або їх родичів. 43% протестів влада в регіонах не могла придушити своїми силами і вдавалися до допомоги сусідніх районів.
Один з укладачів звіту сказав гонконзьському виданню «Яблуко», що даний документ не буде повністю опублікований на сайті через його «чутливий» для влади зміст.
У 2005 році влада опублікувала звіт під назвою «Блакитна соціальна книга», в якому говорилося, що в період з 1993 року по 2003 рік кількість народних акцій протесту з 10 тисяч зросла до 60 тисяч на рік, а число їх учасників збільшилася до 3,07 млн осіб. Після цього китайський уряд більше подібних звітів не публікував.
Завідувач кафедрою Державної школи управління КНР професор Чжу Ліцзі в інтерв’ю тижневику «Ляован Дунфан» сказав, що з 2006 р. по 2010 р. число народних протестів у Китаї збільшилося в два рази.
Конкретні цифри професор завбачливо не назвав, але з урахуванням попередніх даних і динаміки розвитку можна припустити, що їх кількість зросла приблизно до 80-100 тисяч.
Китайське суспільство стає все більш вибухонебезпечним і будь-який наступний великий інцидент може розростися до всекитайського масштабу.
