Для Китаю звичайна річ отруїти світ, щоб потім врятувати його, — Ніл Ферґюсон (ВІДЕО)

Британський історик, журналіст, професор історії в Гарвардському університеті і старший науковий співробітник Оксфордського університету, Гуверівського інституту та Стенфордського університету Ніл Ферґюсон опублікував статтю, у якій він ставить питання про епідемію лідеру комуністичної партії Китаю (КПК) Сі Цзіньпіну.

У статті Ферґюсон пише, що теперішня ситуація нагадала йому науково-фантастичний роман Лю Цисіня під назвою «Проблема трьох тіл». У романі Китай створює міжпланетну небезпеку, а потім винахідливо вирішує проблему загрози людству.

Сюжет здивував Ферґюсона, оскільки на Заході в романах дія відбувається інакше: погані хлопці створюють проблеми, а хороші — рятують світ. Китай в цьому плані відрізняється.

«Для Китаю звичайна річ отруїти світ, щоб потім врятувати його».

Як вважає Ферґюсон, Китай експортує тестові набори і маски, щоб показати свою роль у боротьбі з епідемією.

«Китай викликав цю катастрофу, а тепер хоче отримати лаври за те, що рятує нас від неї».

Ферґюсон пропонує поставити Сі Цзіньпіну п’ять ключових питань:

По-перше, що сталося в Ухані, що викликало спалах інфекції? Якщо вірус дійсно пішов від кажана на одному з «мокрих ринків» (де диких тварин продають в якості їжі), які режим КПК з незрозумілих причин не закрив, це дуже погано.

Але якщо вірус виник через недбалість китайського центру з контролю і профілактики захворювань, то це ще гірше.

«Це просто божевілля — проводити дослідження потенційно смертельних зоонозів (інфекції поширені від тварин), таких як коронавіруси, у центрі мегаполісів, таких як Ухань», — пише Ферґюсон.

По-друге, наскільки велику роль зіграв центральний уряд у приховуванні інформації після того, як виявилося, що інфекція передається від людини до людини?

Ферґюсон наголошує, що, наскільки відомо, від 12 грудня і до кінця місяця в Китаї заразилися 104 людини, четверо з них померли. Однак станом на 31 грудня офіційні особи Китаю, як і раніше, заявляли, що «немає явних доказів» того, що вірус може передаватися від людини до людини. Чому тільки 20 січня влада Китаю визнала це?

По-третє, коли стало ясно, що епідемія з Уханя поширилася на провінцію Хубей, чому 23 січня влада зупинила транспортне сполучення з усіма районами Китаю, але маршрути з провінції Хубей в інші країни не скасували?

До лютого цього року все ще виконувалися прямі рейси з Уханя в Лондон, Париж, Рим, Нью-Йорк і Лос-Анджелес.

По-четверте і по-п’яте, Ферґюсон запитує про причини поширення теорії змови представником МЗС КНР, про місцезнаходження китайського магната Жень Чжицяня і лікаря з Уханя Ай Феня, які висловили невдоволення діями уряду.

Наприкінці професор просить назвати реальну кількість людей, які померли від вірусної інфекції в Китаї.

Ферґюсон пояснив, що не чекає на відповідь від китайської влади.

«Я не очікую прямих відповідей на ці питання, так само як ми не отримали прямих відповідей від комуністичної партії Радянського Союзу після Чорнобиля. Але ми повинні продовжувати запитувати їх, хоча б для того, щоб вакцинувати проти іншого виду вірусу, який зараз виходить із Китаю — вірусної дезінформації».

Проблема Китаю насправді та ж, що була у радянської Росії до 1991 року: проблема «однопартійної диктатури».

Ферґюсон пише:

«Поки одна п’ята всього людства підкоряється волі безвідповідальної, корумпованої і жадібної до влади організації з довгою історією злочинів проти власного народу, інша частина людства не буде в безпеці».