Еван Лоренц на зустрічі зі співробітниками «Великої Епохи» в офісах Grant’s Pub на Уолл-стріт. Фото: Велика Епоха
Китай, мабуть, перебуває вже на останніх стадіях інвестиційного пузиря, що підживлюється кредитами. В історії вже були такі пузирі, але ніколи вони не сягали подібних масштабів.
У першій частині цієї статті ми розповіли, наскільки великим є пузир Китаю, скільки знадобиться економіці Китаю, аби «переварити» його, і яка у країни статистика недержавної заборгованості. Нижче представляємо вам продовження інтерв’ю з фінансовим аналітиком Еваном Лоренцом.
— Що станеться, якщо пузир роздується до межі?
— Наслідки можуть бути дуже тяжкими. Питання в тому, що станеться з рештою світу. В Японії, коли вона перебувала на піку свого пузиря, по суті, відсоткове відношення до світового ВВП було вищим, ніж сьогодні в Китаю. Коли зростання економіки Японії сповільнилося, люди боялися, що це погано вплине на світовий ВВП. Але якщо подумати про це з цього погляду, то стане зрозуміло, що країна, що є чистим експортером, фактично імпортує попит із решти світу. Якщо її економіка сповільнюється, і чистий експорт у відсотках від ВВП падає, то насправді це служить зростанню світового ВВП. Отже, це не обов’язково погано для всього світу, це погано для деяких країн.
Наприклад, Австралія причепила свій економічний вагон до Китаю, і я не думаю, що в них після 1991 чи 1992 року була рецесія. Але зараз вони можуть постраждати, і ми дійсно бачимо посилення безробіття в Австралії. Але для всього світу в цілому це не обов’язково призведе до найгіршого.
Якщо цей імпорт менший сукупного попиту з решти світу в цілому, то, з макроточки зору, це не обов’язково погано, хоча в цьому спектрі є як переможці, так і переможені.
В Європі будуть і переможці, і переможені. Німеччина активно експортувала в Китай товари промислового призначення і брала участь у китайському економічному бумі. Через це в Німеччини справи можуть скластися гірше.
— Що можна зробити?
— Мені здається, що існує роздвоєння. Державні підприємства найвищою мірою неефективні. І вони отримали від кредитного розгулу найбільшу вигоду. В них найбільший доступ до державних банків, до ринку облігацій. Найефективнішими на ринку Китаю є малі та середні підприємства, очолювані підприємцями — ось вони дуже ефективні, але й мають зараз найменший доступ до кредитів.
Частина проблеми, як я вважаю, ось у чому: як перерозподілити ресурси з державного сектора, де існують глибоко вкорінені інтереси влади, в більш продуктивний сектор, який є більш вітчизняним, більш орієнтованим на споживача і не має такого доступу.
— Ви б рекомендували вкладати туди гроші?
— Китайські акції після фінансової кризи мали одні з найгірших біржових індексів. У певний момент китайські акції будуть відмінною покупкою. На жаль, якість фінансової оцінки на місцях, яке б вам знадобилося, не є тим, що я міг би зробити на Манхеттені, розмовляючи англійською.
Існує низка фірм, які дійсно можуть прориватися через акаунти SASIC і в змозі вирушити на місця і провести перевірку, а я не вважаю, що можу особисто це зробити. Я думаю, що в якийсь момент Китай стане відмінною покупкою, я просто не знаю, коли.
— А що стосовно здатності режиму звузити втрати?
— Одна річ, яку китайські біржові спекулянти вам скажуть, — це що в Китаї приблизно раз на десять років відбувається фінансова криза, і щоразу китайські інвестори, які грають на пониження, виходять і кажуть: Все скінчено, Китай чекає крах. Але, схоже, Китай може це подолати.
В останню велику кризу в кінці 1990-х, якщо я не помиляюся, проблемні кредити досягли тоді загалом однієї третини ВВП. Китай зміг після вступу до СОТ продемонструвати величезне зростання, отримавши іноземний капітал і рекапіталізувати банки іноземними інвесторами, а також величезним податком на споживачів за допомогою змінних відсоткових ставок, і це дозволило перевести багато грошей від споживача в державні підприємства за рахунок зниження процентних ставок і чи явного, чи неявного полегшення тягаря заборгованості.
Нині, я не думаю, що існує така одноразова річ, як вступ до СОТ, яку вони могли би зробити, аби розблокувати подібну продуктивність. Їхні проблеми в порівнянні з іноземним капіталом дуже великі; вони вже залучили багато іноземних грошей. Я також не впевнений, якою мірою вони зможуть як і раніше використовувати заходи фінансового тиску для рекапіталізації системи, враховуючи, що вони і далі використовують заходи фінансового тиску просто зараз за допомогою низьких ставок за депозитами.
Вони застосовують бухгалтерські виверти, і ми бачили, як низка пузирів уже лопнула. Я вкрай стурбований цим пузирем, але дуже вражений китайськими підприємцями. Але короткострокова перспектива мене дуже турбує.
Еван Лоренц — аналітик у Grant’s Interest Observer, що спеціалізується на Китаї. До приходу в Grant’s Еван був віце-президентом в Sheffield Asset Management, хедж-фонді, що базується в Чикаго.
Читайте також:
В банках Китаю у першому півріччі наплив безнадійних позичок
Інвестиції у Китай впали до 2-річного мінімуму
