Одного разу один монах йшов у пошуках їжі. По дорозі він побачив дівчину, яка збирала листя шовковиці. Підійшовши до неї, він запитав:
«Чи можу я де-небудь поїсти?»
Дівчина відповіла:
«Через три або чотири лі звідси (~ 1,5 км) родина Ван готує вегетаріанську їжу для ченців. Ідіть до них, вони будуть раді бачити вас».
Чернець пішов і незабаром знайшов це місце. Він зрадів, коли побачив інших ченців за трапезою, до якої його запросили приєднатися.
Після частування дружина господаря поцікавилася у мандрівника, звідки він дізнався про обід і зміг вчасно прийти на нього. На що чернець відповів, що про це йому сказала дівчина, яка збирала листя шовковиці.
Не повіривши, господар будинку і його дружина попросили відвести їх до неї.
Коли дівчина побачила, що наближається подружжя, вона злізла з дерева, кинула кошик і швидко пішла до свого будинку. Подружжя пішли за нею. Виявилося, що в цьому будинку живуть їхні знайомі.
Проте дівчина навідріз відмовилася зустрічатися з гостями, закрилася у себе в кімнаті і навіть підперла двері ліжком.
Мама дівчини запитала старе подружжя, чим вона може їм допомогти? Вони розповіли:
«Сьогодні ми готували їжу для ченців. До нас прийшов один чернець і сказав, що молода дівчина розповіла йому про це, але ми нікому не говорили про те, що готуємо обіди, і нам стало цікаво, як ваша дочка змогла дізнатися?»
Мати дівчини попросила її вийти, але та навідріз відмовилася і пояснила:
«Я не хочу бачити цих людей».
Гості прийшли до ще більшого замішання, вони благали її вийти і поговорити з ними.
І тоді дівчина закричала:
«Що сталося з продавцем кіз і двома його синами в цей день багато років тому?»
Почувши це, люди похилого віку швидко пішли, навіть не озирнулись.
Мати попросила доньку пояснити. І та розповіла:
«В одному з моїх попередніх життів я була продавцем кіз, який приїхав із Сячжоу. Тоді я зупинилася на ніч у маєтку цього старого, і тієї ж ночі він убив мене і моїх синів, щоб забрати наші гроші».
«А в минулому житті я була його сином, якого він дуже любив. У 15 років я сильно захворіла і в 20 років померла. Сума, витрачена на ліки, була в кілька разів більшою тієї суми, що вони вкрали у мене колись. Старі сильно сумували по мені і часто плакали, і тоді вони вирішили найняти кілька ченців, щоб ті щороку здійснювали обряд в роковини моєї смерті.
Сьогодні один чернець запитав мене, де можна роздобути їжі, і я сказала йому, що він може прийти до їхнього маєтку. На цьому закінчився наш кармічний зв’язок».
Хто б наважився грішити, якщо б знав, що рано чи пізно йому все одно доведеться за все заплатити? Ніхто не може уникнути розплати своєї карми.
Джерело:
