За словами представників охорони здоров’я, у секторі Гази лютують шкірні захворювання. Причина — погані умови в переповнених наметових таборах, де живуть сотні тисяч палестинців, вигнаних війною зі своїх домівок, а також літня спека і руйнування системи каналізації, внаслідок якого на території утворилися калюжі нечистот.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, лікарі борються з більш ніж 103 000 випадків зараження вошами та коростою і 65 000 випадків шкірного висипу. За даними Програми розвитку ООН, від початку війни в секторі Гази, населення якого становить близько 2,3 мільйона осіб, було зареєстровано понад 1 мільйон випадків гострих респіраторних інфекцій, більше ніж півмільйона випадків гострої діареї та понад 100 тисяч випадків жовтяниці.
За словами палестинців, у старих наметах, що являють собою дерев’яні каркаси, обвішані ковдрами або клейонками, неможливо дотримуватися чистоти.
«Тут немає ні шампуню, ні мила», — каже Муніра аль-Наххаль, яка живе в наметі в дюнах за межами південного міста Хан-Юніс. «Вода брудна. Скрізь пісок, комахи і сміття».
У наметі її сім’ї було тісно від онуків, багато з яких були вкриті висипом. Один маленький хлопчик стояв і чухав червоні плями на животі. «Одна дитина захворіє, і це поширюється на всіх», — каже аль-Наххаль.
Палестинці в таборі кажуть, що дістати чисту воду практично неможливо. Деякі миють своїх дітей у солоній воді з прилеглого Середземного моря. Люди змушені носити один і той самий одяг день у день. Мухи всюди. Діти грають у піску, всипаному сміттям.
«Спочатку це були плями на обличчі. Потім вони поширилися на живіт і руки, на весь лоб. І це боляче. І свербить. І немає ніякого лікування. А якщо і є, то ми не можемо собі його дозволити», — каже Шайма Маршуд, сидячи поруч зі своєю маленькою донькою в шлакоблочній будові, яку вони влаштували серед наметів.
Понад 1,8 мільйонам із 2,3 мільйонів жителів Гази довелося тікати зі своїх будинків. Нині переважна більшість із них тісниться в прибережній зоні дюн і полів площею 50 квадратних кілометрів, де майже немає каналізації та води.
За словами представників ООН, розподіл гуманітарних вантажів, зокрема мила, шампуню і медикаментів, сповільнився до мінімуму, оскільки через військові операції Ізраїлю і загальне беззаконня в Газі вантажівкам із гуманітарною допомогою стало занадто небезпечно пересуватися.
«Люди ставлять намети і живуть поруч зі звалищами, а це дуже, дуже критична ситуація з погляду кризи здоров’я», — сказав Чітосе Ногучі, заступник спеціального представника Програми розвитку ООН з надання допомоги палестинському народу.
Нассім Басала, дерматолог із лікарні Насер, каже, що до них щодня надходить від 300 до 500 осіб зі шкірними захворюваннями. Після останніх ізраїльських розпоряджень про евакуацію дедалі більше людей кинулося на сільськогосподарські поля за межами міста Хан-Юніс, де влітку в достатку водяться комахи.
За його словами, короста і воші досягли масштабів епідемії, але й інші грибкові, бактеріальні та вірусні інфекції, а також паразити, також не дають спокою.
За такого напливу пацієнтів навіть прості випадки можуть стати небезпечними.
Наприклад, каже Басала, імпетиго — це проста бактеріальна інфекція, яку можна лікувати кремами. Але іноді на той час, як пацієнт потрапляє до лікаря, «бактерії поширюються і вражають нирки». «У результаті в нас були випадки ниркової недостатності», — сказав він.
Мохаммед аль-Райан, у кількох дітей якого, що живуть у наметі за межами Хан-Юніса, висип або плями, сказав, що водив їх до лікарів.
«Вони дають нам креми, але це марно, коли немає чим митися», — сказав він. «Намажеш кремом, і стає краще, а наступного дня все знову повторюється».
