Як бути біженцем в чужій країні було відомо багатьом українцям — в минулому столітті тисячі з них виїжджали з країни після двох світових воєн, а також не бажаючи жити в умовах комуністичного режиму та сталінського терору.
#img_left#Проте біженців у власній країні, схоже, що українці приймають неохоче: статус біженця отримати важко, соціальна допомога відсутня, важко влаштуватись на роботу.
Для того, щоб захистити права біженців в Україні, потрібно зробити чимало: передусім в законодавчій сфері, говорить Олдріх Андрисек, Регіональний представник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) в Білорусі, Молдові та Україні. Нижче — його коментар про те, що належить зробити Україні в цій сфері.
— Що необхідно змінити в рамках правової системи та її реалізації задля захисту прав біженців в Україні?
— Україна вже зробила доволі багато у сфері розбудови такої правової системи, яка б відповідала міжнародним правовим стандартам в галузі законодавства щодо біженців та прав людини. Однак ще багато над чим варто працювати. УВКБ ООН постійно підтримує зв’язок з Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції та народними депутатами. Ми співпрацюємо щодо низки законів, до яких необхідно внести зміни для приведення їх у відповідність з українським законодавством, законом про біженців 2011 року та в тих випадках, коли потрібно внести зміни або скласти проекти нових правових норм або підзаконних актів (указів Кабінету Міністрів, наприклад), які б дозволили функціонувати системі притулку.
До прикладу, УВКБ ООН глибоко занепокоєне постановою Кабінету Міністрів, що матиме наслідки для шукачів притулку у сфері медичної допомоги [1]. Ми також занепокоєні нещодавньою постановою [2], що створює перепони для реєстрації — часом нездоланні, оскільки не всі шукачі притулку можуть знайти належне житло або переконати власника підписати контракт.
З боку держави є законним вимагати від будь-кого реєстрації або контракту, укладеного із власником житла. Однак, якщо це неможливо, то держава повинна запропонувати альтернативні способи вирішення проблеми. А Україна не пропонує жодної альтернативи шукачам притулку, які не мають місця проживання.
У центрах тимчасового розміщення біженців в Одесі та Мукачеві не вистачає місць, також відсутня будь-яка соціальна допомога. А найгірше те, що шукачі притулку не мають права працювати.
Ще один приклад — це термін дії документів, що видаються шукачам притулку. Наразі Україна вимагає від шукачів притулку щомісячної реєстрації. Це необґрунтовано короткий термін, який тільки продукує додаткову роботу для міграційних органів, а також перешкоджає шукачам притулку знайти оплачувану роботу.
Якщо говорити про реалізацію, то існує багато сфер, в яких Міграційній службі України необхідно вдосконалити процедури поводження з шукачами притулку, біженцями та допомоги цим категоріям осіб в інтеграції в українське суспільство.
Захист біженців не обмежується вчасним наданням документа особі для того, щоб вона вважалася особою в рамках закону. Він також передбачає доступ дітей до освіти, надання особам ідентифікаційних номерів для сплати податків, видача документа біженця (паспорту або проїзного документу) вчасно та в передбаченому законом порядку.
* * *
[1] Постанова №667 «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (від 22 червня 2011 р.).
[2] Наказ МВС №1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» (22.11.2012).
