Гінкго – реліктове дерево. За часів мезозою, коли по Землі бродили бронтозаври і бігали велоцераптори, воно вже було значно поширене. На сьогодні гінкго – єдиний представник свого класу: через зміну клімату під час Льодовикового періоду решта його родичів загинули. А він чомусь вижив.
Цей листочок був зі сходу в сад мій скромний занесений…
На Сході про гінкго відомо з давніх часів. У Китаї, Кореї та Японії дерево гінкго вважають священним, тому його часто можна зустріти неподалік буддійських храмів. У Японії дерево часто садять біля храмів і гробниць. Така традиція пов’язана з давньою легендою про те, що коли вмирала годувальниця імператора Наїхаку-Коджо, вона попросила не споруджувати на своїй могилі пам’ятника, а посадити гінкго. Вона хотіла, щоб її душа продовжила життя в цьому дереві.
Назва гінкго й пішла з японської «Yin-kwo» (їн-кво), що означає срібний плід або срібний абрикос. Японці називають його так через те, що плоди гінкго мають дивний бурштиново-сріблястий колір. Листя ж гінкго за своєю формою нагадує японське віяло. На Сході насіння гінкго відвіку застосовувалося в національній кухні. Його підсмажували або відварювали і таким чином споживали.
#img_right#До Європи рослину завезли зі сходу в XVIII столітті. Спочатку, оскільки гінкго було рідкісним скарбом, садівникам доводилося щепити рослини гілками іншої статі для того, щоб вони плодоносили. В цей час в Німеччині відомий поет Вольфганг Ґете керував Ієнським університетом. Відомо, що Гете захоплювався ботанікою. Коли чоловічій рослині гінкго прищепили жіночу гілку, він вирішив відобразити це в своїх віршах. Вірш «GINGO BILOBA», на думку поета, відобразив єднання двох люблячих душ рослинного царства.
В сад мій скромний занесений
І для ока, що бачить,
Таємним змістом наповнений він.
Чи істота тут жива
Розділилася навпіл
Чи навпроти відразу двоє
З’являються в єдності нам?
І загадку і сумніви
Вирішить мій вірш один:
Перечитай мої творіння
Сам я – подвійно єдиний.
Срібний абрикос у медицині
Згадки про корисні властивості гінкго можна зустріти в китайських медичних трактатах VII і VIII століть. А у "Великих травах" відомого китайського лікаря Лі Шичженя, насіння гінкго вказувалося як засіб лікування захворювань печінки, астми, кашлю, запалення сечового міхура та алкогольної залежності. На відміну від китайської медицини, в якій використовувалися лише препарати з насіння гінкго, в Європі для приготування ліків застосовують лише листя.
#img_left_nostream#Згідно з класифікацією сучасної медицини, препарати на основі екстракту з листя гінкго можна віднести до комплексних церебропротекторів, оскільки механізм їх сприятливої дії на мозок людини здійснюється за допомогою судинного, метаболічного і рецепторного компоненту.
Препарати на основі екстракту гінкго активізують кровопостачання і обмін речовин у головному мозку. Підвищують стійкість клітин мозку до нестачі кисню. Крім того, в експериментах доведено, що препарати з листя гінкго діють протизапально і протиалергійно.
Активні речовини гінкго здатні регулювати судинний тонус, перешкоджаючи утворенню спазму артерій і розширенню судин венозного русла. Вони покращують реологічні властивості крові: знижують агрегацію тромбоцитів і еритроцитів, це перешкоджає утворенню тромбів.
Поліпшючи кровопостачання мозкової тканини гінкго сприяє нормалізації розумової діяльності: підвищує пам’ять, концентрацію уваги, збільшує працездатність і швидкість реакції, а також сприяє прискоренню відновлення мозкової діяльності після інсульту.
