Для урядовців молодше п’ятдесяти років комуністичні режими — лише глава в підручниках історії. Через тридцять п’ять років після падіння Берлінської стіни, коли все свідчило про те, що історична дужка комунізму закрилася раз і назавжди, вільний світ усе ще стикається з впливом наступників соцтабору.
Спадкоємці комунізму продовжують впливати на національні економіки. Старі органи державної безпеки зберегли свою владу навіть за появи нових форм управління.
Жертви комунізму обчислюються мільйонами. За оцінками експертів, комуністичні режими вбили понад 100 мільйонів своїх громадян, що набагато більше, ніж усі інші геноциди новітньої історії разом узяті. Але найстрашнішим у комуністичних режимах був спеціально створений апарат для придушення індивідуальних свобод.
Центральну роль у цьому апараті відігравали органи державної безпеки. Вони уособлювали собою найлютіший елемент комуністичних режимів. КДБ в СРСР, Штазі в НДР, Секурітате в Румунії, Статні Безпечност (StB) у Чехословаччині або ДС у Болгарії — ці абревіатури викликали найбільший страх у кількох поколінь чоловіків і жінок.
З 1970-х років, після Празької весни 1968 року, Штазі з її людськими, фінансовими й технічними ресурсами стала головним партнером КДБ. До моменту свого розпаду 1989 року в Штазі працювало близько 280 000 агентів. Навіть у КДБ на кожні 595 громадян припадав один інформатор, а у Східній Німеччині — один на кожні 180 осіб.
У Румунії “Секурітате” мало третій за величиною архів (після КДБ і Штазі) на своїх громадян і було найбезжаліснішою секретною службою в Європі, на рахунку якої понад 10 000 жертв.
Китай — особливий випадок. Китайське агентство розвідки, безпеки й таємної поліції, “Гоаньбу”, відповідає за контршпигунство, зовнішню розвідку та політичну безпеку. Воно було створено в 1983 році під керівництвом Ден Сяопіна й через сорок один рік, як і раніше, вважається одним із наймогутніших відомств. Жодна зі сфер, включно з політичною, економічною, соціальною, промисловою, культурною, не вислизає від його контролю.
Закони про національну безпеку наділили Гоаньбу широкими повноваженнями. Наприклад, Закон про розвідку 2017 року вимагає від компаній і громадян “співпрацювати з національними розвідувальними установами, надавати їм підтримку і допомогу”. Це стосується і телекомунікаційних та ІТ-операторів.
Раптове зникнення Радянського Союзу в грудні 1991 року стало для більшості цих відомств моментом ризикованої, але цілком успішної трансформації. З 1990-х років минулого століття їхньою спеціалізацією стали корупція в політичній і судовій системах, фінансові та інвестиційні махінації, здирництво, маніпуляції на виборах, захист великої контрабанди, торгівлі зброєю та наркотиками.
Більшість цих агентств адаптувалися до нових продемократичних політичних обставин, зумівши отримати значні переваги, не втрачаючи при цьому контролю над структурами спостереження і фінансовими потоками. Складені з дисциплінованих, добре навчених людей, жодні інші структури не змогли б зрівнятися з ними за ефективністю в перші роки демократії у Східній Європі. Під приводом захисту національних інтересів спецслужби продовжують поширювати свою владу на процес ухвалення рішень аж до сьогоднішнього дня.
Західні та американські демократії значною мірою недооцінювали їхню роль і вплив. У деяких випадках вони навіть закривали очі на їхні дії. У результаті спадкоємці комуністичних органів терору отримали можливість безкарно нарощувати свою фінансову та політичну владу.
Останніми десятиліттями країни колишнього Східного блоку переживають застій з трьох основних причин: по-перше, підрив засад верховенства закону через корупцію продовжує пронизувати суспільство, бувши одним з основних чинників демотивації, апатії та зниження соціальної активності. По-друге, відсутність гарантій дотримання основних прав перешкоджала інвестиціям, навіть якщо вони були схвалені на найвищому політичному рівні. По-третє, великі банківські кредити й фінансову допомогу від Європейського союзу надавали тільки тим особам, яких відібрали вищі посадові особи колишніх служб державної безпеки.
Небажання Європейського союзу та США більш рішуче протистояти їхнім незаконним методам і практиці було помилкою, що сприяла ослабленню демократії.
Пандемія COVID-19 внесла свої корективи в західну частину світу, де політична еліта все більше схиляється до думки, що жорсткий контроль над населенням гарантує їм безмежну владу.
Майбутнє всіяне пастками, спрямованими на подальше позбавлення громадян свободи. Наступні кроки будуть пов’язані з цифровою ідентифікацією та цифровою валютою, які наразі обговорюються як засіб боротьби з кліматичною кризою. Оскільки благими намірами вимощена дорога в пекло, цілком імовірно, що це переросте в нову форму авторитаризму з комуністичними нотками, централізованим плануванням і посиленням контролю над приватним життям людей. Без адекватної реакції ми повним ходом рухаємося до “китаїзації” нашого світу.
Думки, висловлені в цій статті, належать автору й не обов’язково відображають погляди Epoch Times.
Боян Радойков — міжнародний експерт з питань політології та безпеки, з великим досвідом багатосторонньої дипломатії. Член кількох аналітичних центрів у Європі та США, зараз він працює над проектами з підтримки людського розвитку та обміну глобальними знаннями. Здобув ступінь з економіки та докторський ступінь з політології в Університеті Париж I, Пантеон-Сорбонна. Протягом своєї професійної кар’єри Боян Радойков відвідав понад 120 країн світу. Він є автором кількох книг та численних статей.
За матеріалами The Epoch Times
