Погляньте на картину XV століття, роботу невідомого німецького художника, «Портрет жінки з сім’ї Хофер». Помітили щось дивне?
«Чому в цієї пані на голові муха?» — запитує Франческа Вітлум-Купер, помічниця куратора лондонської Національної галереї. «Про що це говорить нам?»
Пояснюючи походження роботи, пані Вітлум-Купер розповідає, що в той час написання портрета коштувало б «неймовірно дорого» навіть для дуже багатих людей. Це могло статися лише раз чи два в житті такої людини.
Позувати можна було годинами, а потім ще довго чекати готового результату, поки художник творив свої чари. Уявіть собі, що ви бачите муху, навмисно додану до вашого портрета.
Картина, написана, за оцінками, близько 1470 року художником, який працював на південному заході Німеччини, втілює собою головну мету живописців упродовж століть — відобразити реалістичний момент часу.
Все в портреті, за словами куратора, покликане говорити про достаток. Від парчевої тканини жіночого костюма з хитромудрими металевими застібками до тканого фону. На руках молодої жінки золоті каблучки. Її гладке обличчя без зморщок зображено з великою увагою до деталей. І бездоганний білий головний убір — ще одна ознака багатства.
«То чому ж художник зобразив муху на голові цієї прекрасної дами?»
Відповідь, на її думку, полягає в тому, що це жарт. За словами пані Вітлум-Купер, це подвійний жарт: з одного боку, муху обдурили, змусивши прийняти головний убір за справжній. Крім цього, перший інстинкт глядача — захотіти відігнати муху.
Майстерність художника полягає в тому, що за допомогою фарби, пензля і шматка дерева він створив щось, що здається настільки реалістичним. Ми справді віримо, хай навіть на секунду, що на картині сидить муха.
Імпульс обдурити глядача, зробити щось вигадане настільки правдоподібним, сходить до джерел живопису.
«Вважається, що живопис у західній традиції зародився приблизно в п’ятому столітті до нашої ери, у Стародавній Греції», — каже пані Вітлум-Купер, розповідаючи про концепцію «радикального ілюзіонізму», коли митці малюють настільки реалістичні зображення, що навіть природа обманюється, вважаючи їх справжніми.
Особистість жінки на портреті залишається загадкою, але той факт, що вона тримає в руках гілочку ніжних незабудок, змушує пані Вітлум-Купер думати, що, оскільки вони асоціюються з коханням, картину могли замовити на честь заручин або шлюбу. Є також імовірність, що сорт квітів містить ще одну підказку.
Міс Вітлум-Купер додала: «В англійській мові незабудка — це квітка, яка асоціюється з пам’яттю і бажанням пам’ятати людей. Можливо, цей портрет написаний для того, щоб ми пам’ятали цю жінку після того, як її не стане? Ми не знаємо цього напевно».
За матеріалами The Epoch Times
