Як не дивно, але з 2008 року споживання цукру неухильно знижується. Це може відбуватися з низки причин: зміни смакових звичок та способу життя через популярність серед населення низьковуглеводних дієт останнє десятиліття. Цьому сприяє глибше розуміння небезпеки здоров’ю надмірного вживання солодкого.
Зменшення споживання цукру та калорій несе явну користь здоров’ю, наприклад, допомагає скинути вагу та покращити стан зубів. Але часто ті, хто переходить на помірне поїдання цукру, скаржаться на побічні : головний біль, втому, поганий настрій. Причина появи цих симптомів погано вивчена, але вони мають тимчасовий характер. Цілком імовірно, вони пов’язані з реакцією головного мозку на нестачу солодкої їжі, та звички «балувати», «винагороджувати» себе.
Вуглеводи бувають декількох видів, у тому числі у вигляді цукрів, які природно зустрічаються в багатьох продуктах, наприклад, фруктоза у фруктах і лактоза в молоці. Столовий цукор, відомий як сахароза, міститься в цукровій тростині та цукровому буряку, кленовому сиропі і навіть у меді.
У масовому виробництві стало нормою додавати в продукти харчування сахарозу та інші цукри, щоб зробити їжу смачнішою. Крім посилення смаку та «апетиту», високий вміст цукру надає глибокий біологічний вплив на мозок. Ці ефекти настільки значні, що призвели до суперечок про те, чи можна стати залежним від цукру, хоча це питання все ще вивчається.
Сахароза активує рецептори солодкого смаку у роті, внаслідок чого у мозку синтезується така хімічна речовина, як дофамін. Дофамін — це гормон та нейромедіатор. Коли ми отримуємо заохочувальний стимул, почуття задоволення (насолоди), мозок реагує на це виділенням дофаміну. Ось чому його часто називають хімічною речовиною «винагороди» або геном «задоволення».
Винагороджувальний ефект дофаміну здебільшого проявляється у тій частині мозку, яка відповідає за отримання задоволення (винагороди). Останнє керує нашою поведінкою, мотивацією, спонукаючи повторювати події, що викликають викид дофаміну. А дофамін, своєю чергою, тягне нас поласувати (часто нездоровою їжею).
Останні на тваринах і людях показали, що цукор створює сильне відчуття передчуття від отримання задоволення, винагороди. З погляду внутрішнього задоволення, сильна насолода перевершує навіть дію кокаїну. Цікаво, що цукор запускає в мозку механізм винагороди незалежно від того, відчувається насолода в роті, чи вводиться у кровотік, як показали дослідження на мишах. Це означає, що його дія не залежить від солодкого смаку.
Споживання сахарози як тваринами, так і людьми показало, що це впливало на їх мозок, викликаючи емоції та змінюючи поведінку.
Відмова від цукру
Явно, цукор має на нас сильний вплив. Тому не дивно, що проявляються негативні ефекти, коли ми починаємо вживати менше цукру або повністю виключаємо його з раціону. Психічні та фізичні «ламання» зареєстровані саме на ранній стадії «відмови від цукру». Це і депресія, і занепокоєння, замутнена свідомість, й потяг до їжі, головний біль, втома та запаморочення. Тобто відмова від цукру може бути неприємною як психологічно, так і фізично, через що багатьом важко дотримуватися зміненого раціону харчування.
Основа цих симптомів остаточно не вивчена, але цілком імовірно, пов’язана зі шляхами «винагороди» у мозку. Хоча ідея «цукрової залежності» спірна, але результати досліджень на щурах показали, що цукор, як і інші речовини, що викликають звикання, у разі відмови від них здатний викликати бажання, тягу й тривогу. Інші дослідження на тваринах показали, що наслідки цукрової залежності, абстиненції та рецидиву аналогічні ефекту від наркотиків. Але, оскільки більшість досліджень у цій галузі ведеться на тваринах, важко сказати, як повною мірою «цукрова залежність» позначається на людях.
У ході еволюції шляхи «винагороди» у людському мозку залишилися незмінними, як і в багатьох інших живих істот. Отже, біологічні наслідки відмови від цукру, які спостерігаються у тварин, швидше за все, в той, чи іншій мірі виявляться і у людей, оскільки мозок має аналогічні сигнальні шляхи «винагороди».
За симптомами, про які повідомляють люди, що відмовилися від цукру або скоротили його споживання, стоїть зміна хімічного балансу в мозку. Оскільки мозок звик до штучно підвищеного рівня дофаміну, то його зниження вплине на гормональний фон, викликаючи (частіше у людей з надмірною вагою та ожирінням) нудоту, блювоту і занепокоєння через зниження кількості рецепторів у системі «сприяння».
У разі будь-якої зміни раціону харчування дуже важливо дотримуватися його. Тому, якщо ви хочете скоротити споживання цукру в довгостроковій перспективі, вирішальне значення матиме налаштованість — готовність пережити перші кілька важких тижнів. Слід врахувати, що цукор сам по собі не є «поганим», просто його слід вживати у помірних кількостях, поряд зі здоровою дієтою та фізичними вправами.
Джеймс Браун, ад’юнкт-професор біології та біомедичних наук, Астонський університет
Ця стаття перевидана із The Conversation під ліцензією Creative Commons. Прочитайте статтю.
