В Китаї я маю друга, що належить до того суспільного прошарку, який отримує вигоду від нинішнього режиму влади. Недавно він подзвонив мені, і ми, уникаючи теми політики, почали балакати про розвиток економіки. Він сказав, що китайська економіка послідовно й із високою швидкістю прогресує і скоро наздожене економіку США. Він це не вигадав, адже багацько китайських та західних економістів стверджують про те, що швидкість економічного зростання Китаю становить 10%, а швидкість економічного розвитку США – 1%, і тому невдовзі Китай може перегнати США за економічними показниками.
#img_left#Що стосується швидкості та прискорення – це шкільна задача з фізики. Чи може 10% наздогнати 1%? Відповідь позитивна, але за умови, що час буде досить довгим. Скажімо, прискорення велосипеда зі старту дуже велике порівняно з прискоренням автомобіля, який їде з нормальною швидкістю. Проте, всім зрозуміло, що велосипедові не наздогнати автомобіль, оскільки тривалість прискорення у велосипеда обмежена. Звісно, коли не враховувати цей момент, то дійсно можна зробити висновок, ніби велосипед наздожене машину. Згідно з логікою тих спеціалістів, можна сказати, що за прискоренням у бігу на 30-метрів людина досягне дуже високої швидкості. Це, певна річ, смішно, але будь-який розвиток має межу. З цієї причини останніми роками в Китаї кажуть «про послідовний розвиток».
Ніхто не має сумнівів щодо швидкості розвитку китайської економіки за останні 20 років. Однак ніхто при цьому не знає, якою буде тривалість цього прискорення.
Також викликають сумніви офіційні дані китайського режиму, відповідно до яких прискорення економічного зростання триває вже 50 років. Адже Китай до цього часу не «наздогнав» Захід.
Мій вищезгаданий друг живе в місті Ченду провінції Сичуань, де середній прибуток місцевих жителів складає 600 – 700 юанів на місяць, що значно вище 40 – 50 юанів, які отримували в 1980-роки. Проте в 1980 році за 40 юанів можна було придбати 28,5 кг свинини або 105 кг рису, а сьогодні за 600 юанів можна купити 30 кг свинини або 200 кг рису. Таким чином, реальний прогрес за ці 28 років, принаймні для простих робітників, не такий вже й помітний.
Цікаво, що при значному подорожчанні рису та свинини селяни майже не отримали від цього користі, в той час як її отримали вищі прошарки. Звичайно, це інше питання. Згідно з інформацією ЗМІ, за останні 8 років Росія зі швидкістю економічного розвитку, що становить 7% у рік, збільшила прибуток своїх громадян на 500%. Це приблизно дорівнює підвищенню прибутку китайських громадян за останні 20 років.
Таємниця зростання китайської економіки значною мірою полягає в монетизації економіки. Приміром, такі галузі, як нерухомість, охорона здоров’я, освіта та страхування, 20 років тому не належали до економічної сфери, а зараз входять до ВВП. 20 років тому, якщо людина захворіла, то могла звернутися до медпункту за ліками, що в основному були безплатними, або коштували 0,1 – 0,2 юанів, і це не було вкладом у ВВП. Однак зараз у подібному випадку людина як мінімум вкладає у ВВП 100 – 200 юанів.
Заради справедливості треба сказати, нинішня економічна система Китаю стала набагато раціональнішою та досконалішою, ніж 30 років тому. Причому рівень життя народу в цілому покращився, але абсолютно не на 10%. Щоб китайська економіка повернулася в нормальне русло, мають відбутися фундаментальні зміни в суспільному устрої. Який би не був гарний велосипед, йому не наздогнати автомобіль. Вирішальний фактор – в самому державному устрої, а не в початковому прискоренні.
Цзан Шань. Велика Епоха
