Багато вчених проводить дослідження, щоб виявити чинники, які сприяють довголіттю. З давніх часів, починаючи з міфу про фонтан Юності, здоров’я і довголіття є двома ключовими й незбагненними об’єктами для медичних досліджень.
#img_left#Сучасна медицина увійшла до молекулярної епохи. Головним об’єктом дослідження у вивченні хвороб і проблеми довголіття стали клітини і дивні 46 хромосом усередині їхніх ядер, які складають людський геном. Причина цього в тому, що протягом тривалого часу геном уважався за визначальний чинник у всіх аспектах: схильність до захворювань, характер, чому надавати перевагу та навіть довголіття.
Тим часом збільшується кількість досліджень, які говорять про те, що хоча геном визначає задатки людини, та на його розвиток впливає середовище. Взаємодія генів і середовища тепер повною мірою стала ділянкою наукового вивчення, щоб визначити співвідношення між природженістю і надбаними якостями.
Тож як впливає на довголіття геном? Стаття в New York Times від 31 серпня 2006 р. відображає труднощі, що виникають, коли намагаються передбачити тривалість життя з погляду генетики: «86-річна Жозефіна Тізауро живе в передмісті Пітсбурга, Пенсільванія. Попри свій вік, у неї гарне здоров’я, вона зустрічається зі своїми друзями, ходить у церкву і, як і раніше, їздить на машині. Її сестра-близнюк, навпаки, страждає на нетримання сечі, сліпа й перенесла операцію на суглобах. Цей приклад уразив навіть фахівців із геріатрії. І справді, в цих двох жінок один і той самий генетичний набір, вони з однієї сім’ї, живуть в одному місці, але стан їхнього здоров’я протилежний».
Після періоду гегемонії теорії «все закладено генетикою», згідно з якою деякі люди завдяки своїй генетиці можуть їсти, що хочуть, пити, палити і жити так само довго як й інші, частково повертається концепція минулих років, із погляду якої довголіття визначається середовищем, харчуванням, фізичною активністю та медичним обслуговуванням.
Проте деяка природжена схильність до довголіття все ж існує – члени окремих сімей відрізняються вражаючим довголіттям, але це незначна частина. Джеймс Вопел, відповідальний працівник Інституту Макса Планка в Німеччині також каже: «Спадковість визначає комплекцію людини, але не тривалість її життя».
Ми зіткнулися з феноменом. Навіть наявність гарного здоров’я в однієї людини не гарантує їй триваліше життя, ніж у людини зі слабкішим здоров’ям.
Професор Кааре Крістенсен із Данії вивчає передачу захворювань. На його думку, ми можемо визначити, що огрядність і куріння вкорочує життя людини, проте його довголіття неможливо передбачити. Деякі генетичні зміни підвиють ризик захворювання на рак або хворобу Альцгеймера, проте єдиний генетичний чинник, який, можливо, має зв’язок із середньою тривалістю життя, – це довжина теломерів, кінцевих ділянок хромосома, які коротшають при кожному збільшенні кількості клітин.
Кааре Крістенсен та її колеги вивчили геноми 20 000 близнят, народжених у період 1966 – 2006 рр. у Фінляндії, Норвегії та Швеції. Статистика їхніх досліджень показала, що геном має ще менший вплив, ніж це було прийнято вважати раніше, і не є визначальним чинником довголіття.
У ході іншого дослідження, присвяченого схильності до ракових захворювань, було вивчено 4500 близнят у скандинавських країнах. У результаті з’ясувалося, що лише рак грудей, простати і колоректальний рак є спадковим.
Роберт Гувер із національного інституту по вивченню раку в США написав: «До цих досліджень учені мали право думати, що геном впливає на захворювання, але тепер ця теорія має бути поставлена під питання».
Щоб розуміти чинники, які визначають тривалість життя, ще належить пройти довгий шлях. Генетика, середовище… У Древньому Китаї вважали, що добродійні люди можуть дарувати довге життя своїм дітям, а мудреці довго живуть. Це не може задовольнити жодного сучасного фахівця, принаймні це відповідає епідеміологічним даним про взаємозв’язок між стресом і раком. Все інше ще належить відкрити.
Марія Чжен. Велика Епоха
