Кореспондент британського радіо Бі-бі-сі Руперт (Rupert Wingfield Hayes) жив і працював у Пекіні з 1998 р. по 2006 р. Цього року він знову поїхав у Китай до початку Олімпійських ігор, щоб подивитися, які зміни принесла Китаю Олімпіада, а також з’ясувати, наскільки вона важлива для китайського народу.
#img_left#У першу чергу кореспондент вирішив відвідати село апелянтів, що знаходиться в Пекіні. Раніше він часто бував там. Це незвичайне село, воно розташоване недалеко від південного залізничного вокзалу і являє собою ряд напівзруйнованих будівель. Там у дуже поганих умовах живуть люди, які приїхали до столиці зі зверненнями до центральної влади, адже ті не вирішили їхніх проблем. Багато з них живуть там по кілька років, навіть по 10 років, і чекають, поки їхні питання будуть вирішені.
На свій подив, він побачив, що цього села там уже немає – кілька бульдозерів згрібали в купу останні залишки зруйнованих будівель. Залишилося лише кілька сотень апелянтів, які твердо не хотіли йти й жили на вулиці просто неба.
Апелянти, як тільки побачили іноземного журналіста, відразу ж оточили його й почали розповідати про свої сподівання. Деякі з них тримали перед камерою написи на папері: «Єдиний світ, різні долі», а також дали кореспонденту численні документи, де викладена суть їхніх скарг до уряду.
Вони сказали, що під час підготовки до Олімпіади влада визначила їх за «нестабільні суспільні елементи», тому їм заборонили залишатися в Пекіні на період проведення Олімпіади. Їх почали виганяти зі столиці вже наприкінці минулого року, багатьох – із застосуванням грубої сили.
Незабаром підбігла група поліцейських і стала розпитувати, що тут відбувається, а потім почала розганяти апелянтів і заборонила їм підходити до іноземних журналістів.
Руперт сказав, що протягом 8-ми років роботи в Китаї він здобув безцінний досвід. За його словами, у жодному разі не можна сваритися з китайськими поліцейськими, інакше можна потрапити в поліцейське управління й просидіти там багато часу, при цьому лишитися без відзнятих матеріалів. А якщо немає матеріалів, то немає й гарного репортажу.
За рік до початку Олімпіади китайська влада пообіцяла, що в цей період в будь-якому районі Китаю (крім Тибету) іноземним кореспондентам не потрібно буде брати спеціальний дозвіл, можна буде працювати вільно. Це перші зміни убік дотримання свободи інформації в Китаї з 1949 року. Тому Руперт поспішив у Китай, щоб подивитися, як це діє насправді.
На околицях м. Гуанчжоу провінції Гуандун є село Тайдан, що, як і багато інших китайських сіл, поступово поглинається містом. Три роки тому селяни цього селища влаштували велику акцію протесту проти незаконного вилучення в них землі без їхньої згоди. Тоді Руперт поїхав у те село, щоб зробити репортаж, але його не пустили представники влади, пояснивши, що там дуже небезпечно і там багато бандитів.
Цього разу Руперт, маючи повну законну підставу не брати ніяких дозволів, поїхав прямо в те село. Як тільки він вийшов з машини, з’явилися поліцейські й зажадали від нього документи й дозвіл. Руперт показав їм письмову постанову китайського уряду про те, що ніяких документів і дозволів репортерам не потрібно. Молоді поліцейські відразу ж стали дзвонити кудись по мобільних телефонах – було видно, що вони не одержали ніяких ясних вказівок, як діяти в цьому випадку. Якийсь час вони перебували в зніяковінні.
Рупер не став чекати їхнього рішення, а разом з оператором твердо пішов уперед на головну вулицю села, щоб взяти інтерв’ю у місцевих жителів. Поліцейські пішли за ними.
Жителі села, до яких звертався Рупер, нічого не відповідали, зберігаючи повне мовчання.
Поліцейські в цивільному дуже злобливо дивилися на місцевих жителів, до яких звертався кореспондент, і навіть намагалися загородити об’єктив відеокамери. За словами Рупера, було дуже ясно видно, що жителі налякані й бояться спілкуватися з іноземним журналістом, побоюючись наслідків.
Олімпіада – велика врочиста подія для Китаю. Китайська влада пропагує її як підтвердження того, що Китай, як і інші розвинені країни світу, став сучасним і сповненим життям.
Сьогодні у Китаї важко знайти розбіжні від офіційної пропаганди думки. Але, за словами Рупера, вони існують. Один з дизайнерів головного олімпійського стадіону «Пташине гніздо» Ай Вейвей сказав в інтерв’ю Руперу, що він відмовився прийняти участь у церемонії відкриття Олімпіади. «Олімпіада повністю контролюється політикою. Тоталітаризм ніколи не зможе принести людям справжню радість», – вважає він.
На завершення Рупер написав, що ця поїздка в Китай була безглуздою. Він побачив зовнішні зміни Китаю, але, на його думку, інстинктивне прагнення китайського уряду до тотального контролю зовсім не змінилося. Більш того, не змінювалося ніколи. Китайська компартія постійно повторює, що спорт не має жодного відношення до політики, але, фактично, китайська влада масово пропагуює Олімпіаду як велике досягнення компартії.
*****
Вашій увазі пропонується відеозйомка англійською мовою. Тут знята зустріч іноземних журналістів з пекінськими апелянтами, які скаржаться на несправедливе відношення з боку влади, з яким вони зіштовхуються щодня. Деякі з них навіть стають на коліна й благають західних журналістів побільше розповісти світу про їхнє сумне положення.
