Гіпертонія – хвороба без симптомів, якою страждає велика частина дорослого населення планети. Згідно з даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ), більше 20% жителів західних країн мають високий артеріальний тиск. Хоча гіпертонія і не має симптомів, але всім відомо, що вона – істотний чинник ризику виникнення серцево-судинних захворювань, ішемії, інфаркту та ниркової недостатності.
#img_right#Гіпертонія поділяється на першу й другу стадії (початкова й прогресуюча). Початкова гіпертонія дуже поширена, і її жертви становлять близько 90% від загальної кількості страждаючих цією недугою. Прогресуюча гіпертонія має симптоми, такі як феохромоцитома (pheochromocytoma) – хвороба, що виникає з надниркової пухлини. Слід узяти до уваги те, що причина початкової гіпертонії невідома.
Початкову гіпертонію іноді сприймають за природний стан, що приходить із віком, подібно до зморшок або сивого волосся. Останніми роками концепція "природної гіпертонії" все більше береться під сумнів, оскільки кількість наукових досліджень, що росте, показує, що гіпертонія – це побічний ефект нашого нестабільного суспільства, а не щось природне.
Одне з найбільш важливих досліджень було проведено в Італії, де група вчених упродовж 32 років обстежувала 144 черниць і 138 звичайних жінок, записуючи показники артеріального тиску.
Для цього дослідження проводився ретельний відбір жінок, щоб усунути відмінності в спадковості, курінні, вживанні алкоголю та у вазі. На початок експерименту (1964 р.) середні показники артеріального тиску у двох групах практично не відрізнялися. Наприкінці експерименту артеріальний тиск у простих жінок підвищився, і у багатьох із них виникла гіпертонія. Тоді як кров’яний тиск серед черниць не змінився взагалі, і ні в однієї жінки з цієї досліджуваної групи не розвинулася гіпертонія. Недивно, що серед черниць кількість серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань була набагато нижча.
У всіх жінок, що брали участь в експерименті, був зразковий однаковий стан здоров’я, проте, впродовж усього експерименту показники тиску у двох груп мали істотну відмінність. Єдине розумне пояснення цьому – спокійний спосіб життя черниць, що живуть за принципами "праця й молитва".
На додаток до своєї статті доктор Тіміо описав образ типової бенедиктинської черниці: “Вона дотримується природного режиму сну й активності, вирішує насущні проблеми з усмішкою. Вона красива, спокійна й покірлива. Її обличчя рум’яне, гладке й навіть у похилому віці майже без зморшок”.
Якщо ми хочемо залишатися здоровими і молодими, нам, можливо, слід брати приклад з ченців, оскільки вони дійсно є зразком для наслідування і прикладом того, як всі ми повинні поводитися в житті.
Роланд Фіськезунд. Велика Епоха
