Проте, з часом вони непомітно увійшли до життя й кожної здорової людини. Це пояснюється їх деякими вигідними якостями: відносно низькою собівартістю, сильнішою солодкістю, низькою калорійністю. До того ж їх трансформація в організмі не відбувається за звичайними процесами метаболізму вуглеводів з утворенням глюкози як джерела енергії. Замінники цукру можна поділити на три групи: багатоатомні сахароспирти (ксиліт і сорбіт); синтетичні підсолоджувачі (аспартам, цикламат, сукразіт тощо) і фруктовий цукор (фруктоза).
Яскраві представники
Ксиліт і сорбіт найбільш близькі до сахарози за своїми властивостями, тому вони добре підойдуть для заміни звичайного цукру для діабетичного харчування. Норма споживання сорбіту і ксиліту на день – не більше 30 грам. Інакше вони можуть викликати диспепсичні явища (здуття живота, пронос тощо). Проте не потрібно забувати, що вони можуть міститися в багатьох продуктах, які Ви вже їли протягом дня. Ксиліт (Е967) – зустрічається в невеликих кількостях у фруктах і рослинах, тому його отримують з бавовняного лушпиння і кукурудзяних качанів. Замінник цукру сорбоза (сорбіт або сорбітол), також зустрічається в рослинах. Коефіцієнт солодкості відносно цукру всього 0,6, таким чином, сорбіт не дуже зручний і не так приємний на смак.
Аспартам (Е951) більш поширений підсолоджувач. Аспартам займає близько 25 % світового об’єму штучних підсолоджувачів і застосовується при виробництві більш ніж 5000 найменувань продуктів харчування і напоїв. Він майже в 200 разів солодше цукру, і його промислове використання найвигідніше. Але як завжди і буває в таких випадках, багаточисельні незалежні дослідження його впливу на здоров’я людини вказують на негативну дію при тривалому використанні. Аспаратам хімічно нестабільний. При нагріванні до температури 30 градусів з аспартама в газованій воді виділяється формальдегід — речовина з різким запахом, канцероген класу А. Для наочності: по класифікації механізму дії він відноситься до тієї ж групи отрут, як і миш’як з синильною кислотою. Незначні дози формальдегіду можуть стати причиною неврологічних захворювань. Тому нагадування на пляшках з лимонадом «пийте охолодженим» – це не формальність!
Фруктоза (фруктовий цукор), є найсолодшим з природних цукрів. Фруктоза в 1,7 раз солодше, ніж цукор. Також калорійна як цукор, і тому фруктоза не дієтичний продукт. Крім того, деякі фахівці зв’язують проблему ожиріння в США саме з масовим споживанням продуктів з високим вмістом фруктози (кількість яких складає в США близько 40% від всіх найменувань продуктів харчування). За даними Клініки ендокринології ММА ім. І.М. Сеченова, вживання фруктози, в деяких випадках, може привести до токсичного ураження печінки.
Але це лише малий перелік основних підсолоджувачів. Кількість їх найменувань і різних комерційних назв зростає день від дня в геометричній прогресії. Якщо на етикетці продукту є запис Е9… (починається з дев’ятки), то це і значить наявність замінника цукру. В принципі, якщо вживати замінники цукру лише зрідка і малою дозою, то сильно нашкодити собі важко. Проте, сьогодні, ці замінники цукру використовуються всюди.
Чи потрібні вони для здоров’я?
Для справедливості потрібно відмітити, що існують дослідження і про нешкідливість замінників цукру. Можливо ці дослідження і не фінансуються виробниками замінників цукру або харчовими корпораціями-гігантами, але як можна точно затверджувати, наприклад, що речовина «Х», яку вживала людина протягом року не викликає рак. Адже рак не простуда – генетичні помилки і аутоіммунні проблеми не з’являються за рік, два або три. Канцерогенез є не миттєвою справою! Тому такі дані про повну нешкідливість чужорідної хімічної речовини викликають сумніви.
Багато тисяч років людство розвивалося приблизно в схожих умовах довкілля. Наші предки вирощували рослини і збирали урожай, вживаючи природні продукти харчування. Жили здоровим і повноцінним життям. З поступовим розвитком наукового розуміння будови людського організму і технічним прогресом у нас з’явилася можливість втручатися в нормальний перебіг біохімічних процесів в організмі. Це робилося з метою досягнення їх більшої функціональності або корекції критичних станів здоров’я. Проте це також привело до посилення впливу ксенобіотиків (Xenos – чужий, Bios – життя) в повсякденній діяльності людини.
Ксенобіотики – чужорідні для організму хімічні речовини, що природно не входять в біотичний цикл і прямо або побічно породжені господарською діяльністю людини. Вони не вживалися людським організмом протягом тисячоліть, не беруть участь в метаболізмі і, відповідно, не потрібні йому. Замінники цукру – це один з таких випадків! Будучи частиною природи, людина повинна максимально відповідати її принципам розвитку та існування, лише тоді вона і може знайти здоров’я.
