Ангкор, стародавня столиця Камбоджі, є найвражаючішою найвизначнішою пам’яткою країни. Ангкор включає комплекс храмів, палаців, водосховищ і відвідних каналів. Старе місто розташоване за 6 км. від Сієм Ріпа, на північ від озера Тонлесап.
#img_left#У X-XII століттях Ангкор, напевно, був одним із найбільших міст світу. Проте після того, як у 1431р. війська сусіднього сіаму захопили і зруйнували місто, жителі залишили його, і він потрапив у владу джунглів, які на багато років приховали його від людей. Час і джунглі не пощадили дерев’яні будови, проте палаци і храми, незважаючи на руйнування, зуміли протистояти джунглям і просто вразили європейських дослідників, які вперше побачили їх в середині XIX століття.
Ангкор – єдиний комплекс багато прикрашених храмів і палаців, найбільш досконалий в порівнянні з іншими архітектурними ансамблями Південно-східної Азії. Залишки Ангкора займають площу близько 200 кв. км. Всього тут збереглося близько 100 палаців і храмів. У 1992 році Ангкор був узятий під егіду ЮНЕСКО.
Храм Ангкор-Ват ("місто-храм"), побудований за часів короля Сурьявармана II (1112-1152 рр.) і присвячений індуїстському богові Вішну, – найбільша культова споруда в світі (площа близько 2 кв. км.). Храм є складною трирівневою конструкцією з безліччю сходів і переходів. Вінчають храм п’ять башт – одна в центрі і чотири по краях. Центральна башта підноситься над землею на 65 м. і символізує міфічну гору Міру, яка є центром всього світу. Ангкор-Ват зберігся набагато краще, ніж багато інших споруд Ангкора, що пояснюється тим, що навіть після запустіння цих місць в Ангкор-Ваті жили буддійські ченці. Живуть вони тут і зараз. Комплекс відрізняється геометричною строгістю плану і гармонією композиції.
Пном-Бакхенг – один із перших храмів, побудованих в Ангкорі. Його будівництво відносять до часу правління короля Ясовармана I (889-910 рр.). Храмом є п’ятиярусна споруда з безліччю невеличких веж і східцями, які ведуть вгору. Ангкор-Тхом ("Велике Місто") – цитадель міста, його центральна частина, побудована за часів Джаявармана VII (1181-1210 рр.) після того, як у 1181 році Ангкор був узятий і розграбований чамами. Анкгор-Тхом оточений ровом, ширина якого складає 100 м., і стіною заввишки близько 8 м., яка утворює квадрат із стороною біля 3 км. У стіні є п’ять воріт, над якими здіймається вежа заввишки біля 23м., прикрашена обличчями бодхісатви Авалокітешвари.
#img_right#Інший величний пам’ятник – храм Байон з гігантськими кам’яними статуями облич Будди. Здалеку Байон виглядає, як химерне нагромадження величезних каменів, проте у міру наближення до нього все виразніше відчуваєш незвичайну красу цієї споруди. Байон є трирівневою будівлею, з фундаментом 140 на 160 м. Центральна вежа здіймається на висоту 45 м над землею. Байон прикрашають ще 52 квадратних вежі, що розташовані на різних рівнях і мають різну висоту, на кожній стороні цих веж зображене обличчя бодхісатви Авалокітешвари, причому так, що де б ви не знаходилися, ці обличчя "дивляться" на вас.
Унікальна і Слонова тераса (висота 350 м), з якої кхмерські королі спостерігали церемонії на головній площі Ангкор-Тхома, що лежить перед палацом. У самому центрі обнесеної стіною території знаходиться Піменакас ("Небесний палац") – колишня резиденція кхмерських королів. У південній частині Ангкора лежить величезне штучне водоймище, яке носить назву "Східний Барей". Його розміри просто приголомшливі – 7 км в довжину і 1,8 км. завширшки. Він був викопаний при королеві Ясовармані I (889-910 рр.) для постачання міста водою в посушливий період. В середині знаходиться штучний острів, на якому здіймається невеликий храм Мебон, а на південній стороні знаходиться храм Та-пром, який так і не був очищений від джунглів, і постає в тому ж самому вигляді, в якому і побачили його дослідники в кінці XIX століття. Насьогодні водою заповнена лише невелика частина Західного водоймища (8 км на 2.3 км), Східне водоймище абсолютно сухе.
Тераса Прокаженого Короля отримала свою назву через статую прокаженого короля, який знаходиться на платформі. Зараз тут стоїть копія, а оригінал знаходиться в національному музеї в Пном-Пені. Ім’я прокаженого короля покрите таємницею. Теорія про те, що ним був Джаяварман VII і саме тому будував багато лікарень, не знайшла історичної підтримки. Деякі історики стверджують, що статуя зображає Каберу, бога багатства, або Ясовармана I, обидва з яких були, імовірно, прокаженими. Ще одна версія, що статуя отримала назву через лишайник, який росте на ній.
Храм Ангкор Тхом (Angkor Thom) розташований за 1,7 км північніше Ангкор Вата. Це центральна частина міста. Назва "Ангкор Тхом" означає "Велике Місто". Ангкор Тхом був споруджений у 1181-1210 рр. після того, як у 1181 р. Ангкор був узятий і розграбований чамами. Та Кео – одна з найбільших і найвищих споруд в стилі храм-гора. Його будівництво не було закінчене. Якби Та Кео був завершений, то це був би один з найкращих храмів в Ангкорі. Храм має 32 м у висоту. Відсутність художнього оздоблення додає йому чистоту і свіжість. Та Кео – точна копія священної гори Міру, з прямокутним фундаментом і п’ятьма квадратними вежами.
#img_left#Храм Та Пром (Ta Prohm) спеціально не очищався від джунглів і постає у тому вигляді, в якому його побачили французи. Вежі, що буквально розриваються стовбурами дерев, статуї богів, обвиті вітками ліан, і дахи галерей, продавлені під вагою величезного коріння, – таким сьогодні виглядає цей храм.
Храм Преак Неак Пеан (Preah Neak Pean) володіє цікавою композицією: навколо великого квадратного басейну знаходяться чотири значно менших басейни, строго орієнтованих по сторонах світу. В центрі головного басейну на штучному острові знаходиться невеликий храм, а біля нього статуя тварини у дусі Сальвадора Далі.
Збереглися й інші стародавні храми – великий храм Пре-ХанТа-Сом (XII в.), Бантей-Кдей (друга половина XII ст.), Прасат-Краван (побудований у 921 р.). П’ять останніх століть хранителькою і "архітектором" стародавнього міста була сама природа. За цей час місто стало справді казковим дивом – колосальне повітряне коріння рослин встигло задушити в своїх обіймах чудові творіння рук людських.
Ангкор можна відвідувати у будь-яку пору року, проте, найбільш сприятливим часом є період з листопада по березень, коли в країні триває сухий сезон. З ранку виходити краще раніше і оглядати годин до 11, а після обіду – не раніше 15 – 16, оскільки більшість монументів виглядають гірше проти світла. Дуже красивим видовищем є захід біля храму Ангкор Ваті.
Джерело:
