Сам вислів „видалення органів" звучить страшно і для обивателя, і особливо для тих, хто займається духовною практикою Фалуньгун. Дійсно, де брати органи для трансплантації?
#img_left#У Китаї цю проблему вирішили просто: у тих, хто знайомий зі звітом Кілгура і Мейтаса той факт, що в Китаї органи видаляються у живих послідовників Фалуньгун, не викликає сумнівів.
Послідовники цієї духовної практики є і в Росії. Це громадська некомерційна організація, офіційно зареєстрована урядом Москви. Офіційно ця практика не заборонена ні в Росії, ні в Китаї. Згідно з оцінками уряду до 1999 р. в Китаї нараховувалось до 100 млн. послідовників цієї духовної практики. У Росії їх кількість не така велика.
Але все ж таки вони вирішили прийти на конференцію для того, щоб поставити свої запитання: „ Чи не буде робитися у нас те ж саме, що і в Китаї? Із ким „дружить" Росія: із Китаєм чи із комуністичною партією Китаю?" Є стара приказка „скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти" – наступаючий рік оголошений роком Китаю в Росії.
20 грудня у прес-клубі РІА „Новости" проходила конференція на тему: „ПРОБЛЕМИ ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ: де брати органи для пересадки?" У фойє прес-клубу я зустрівся із двома людьми: Сергієм та Ольгою. Їх не пропускала охорона. Я поцікавився, хто вони і навіщо прийшли. Вони повідомили, що є представниками духовної практики Фалуньгун в Росії, і що за два дні до прес-конференції були записані як її учасники.
Але на конференцію їх не пустили, ніяких причин для відмови не було названо. Проте вони не пішли, а стояли біля виходу, на морозі, очікуючи на завершення прес-конференції для того, щоб після закінчення прес-конференції ознайомити її учасників з тими матеріалами, які вони принесли із собою.
Кор.: З якою метою ви хотіли відвідати прес-конференцію?
Сергій: Ми хотіли відвідати цю прес-конференцію для того, щоб виступити зі зверненням від імені школи духовного та фізичного вдосконалення Фалунь Дафа до медичної громадськості Росії. Світовій громадськості стало відомо про факти масового видаляння органів у живих людей, в основному, послідовників Фалуньгун, для проведення операцій з трансплантації у Китаї.
Ми хотіли б розповісти про те, що ця масова кампанія велась і ведеться в умовах суворої таємності, проте все ж вдалося підтвердити факти видалення органів.
Ми хотіли б у подробицях проінформувати російських медиків для того, щоб вони зрозуміли ситуацію та були обережними у контактах з цього питання із китайською стороною, розуміли ту дійсну ситуацію, що має місце в медичному світі.
#img_right#Кор.: Ваші коментарі: чому вас не пропустили на прес-конференцію?
Сергій: Для нас ця ситуація зовсім незрозуміла і здається абсурдною, оскільки ми були завчасно акредитовані на цю прес-конференцію, але прийшовши сюди, співробітники охорони разом із міліцією повідомили нам про те, що у них є такий наказ не пускати саме нас. Чітких відповідей від охорони ми не змогли отримати.
Згодом, ми намагалися зв’ясувати суть цієї ситуації у представників прес-клубу РІА „Новости", але рядові представники знітилися і не знайшли, що нам відповісти на це, оскільки дійсно здорового глузду у цих діях важко знайти, тому що конференція відкрита і для ЗМІ, і для громадських організацій, представниками однієї з яких ми і є.
Керівник прес-клубу РАО ЄС пан Миронов за довгий час нашої розмови по телефону не міг визначитися із причиною, через яку нам відмовили в участі у конференції. Знаходились зовсім різні докази, починаючи із технічної помилки… Однак на нашу заяву про те, що ми готові прийняти участь у конференції, яка вже розпочалась, вирішив „перенаправити" нас до іншого співробітника РІА „Новости", не вказуючи його посади.
Ми із ним зв’язались, і вийшло зовсім замкнене коло, оскільки цей невідомий співробіткик перенаправив нас знову ж таки до керівника прес-клубу. Повторне спілкування із цим керівником виявилося, за своєю суттю, повтором попереднього. Цей керівник не зміг належним чином пояснити ті причини, через які нам не дозволили пройти на прес-конференцію. Він дуже хвилювався і справжню причину, очевидно, не зміг або не захотів назвати.
В результаті усіх цих розмов із представниками охорони та прес-клубу нам не вдалося зв’ясувати істинну причину заборони нашої участі у прес-конференції, що викликає зовсім логічні запитання: „Якщо ми намагаємося побудувати демократичне суспільство, якщо у нашій країні декларується свобода слова, то чи не є ці дії порушенням вищезазначених свобод, які нам гарантує Конституція РФ?" Нам здається, що ця ситуація має привернути увагу громадськості саме у цьому відношенні, оскільки, як ми вважаємо, тут відверто має місце порушення наших прав".
Так хто все ж таки вирішує, кого можна пропускати на прес-конференцію в РІА „Новости", а кого ні? Питання залишається відкритим.
