Жінки й чоловіки з арахнофобією після зіткнення з павуком використовують різні поведінкові і когнітивні стратегії для опановування свого страху. Як відзначають учені в для журналу British Journal of Clinical Psychology, жінки частіше використовують стратегію уникнення і протягом більш тривалого часу в думках повертаються до негативних переживань, що призводить до фіксації тривоги, а чоловіки, мабуть, шукають способи подолати страх. При цьому об’єктивна тяжкість симптомів і швидкість виникнення реакції страху чи інших емоцій не пов’язані з гендерними відмінностями.
У Міжнародній класифікації хвороб арахнофобія стоїть у ряді специфічних (ізольованих) фобій, які, своєю чергою, відносяться до більш ширшої групи фобійних тривожних розладів. Паніка і тривога — одні з центральних компонентів цих станів. При цьому у жінок тривожні стани зустрічаються частіше, ніж у чоловіків, ймовірно, через те, що жінки частіше використовують такі когнітивно-поведінкові стратегії опановування страху, які провокують тривогу.
Щоб описати гендерні відмінності когнітивно-поведінкових стратегій в стані тривоги і паніки при страху перед павуками, Бронвін М. Грем (Bronwyn M. Graham) і його колеги зі Школи психології в Університеті Нового Південного Уельсу провели дослідження проявів Арахнофобії у 23 жінок і 25 чоловіків у віці від 18 до 35 років з клінічно підтвердженим діагнозом розладу (без будь-яких супутніх захворювань). В ході дослідження автори фіксували тяжкість симптомів фобії, ступінь стресу під час очікування і в момент зустрічі з павуком, наявність повторюваних думок після зустрічі, а також просили учасників повідомити, чи вважають вони, що експеримент пошкодив їм або, навпаки, знизив страх.
Учасники, попередньо оцінивши тяжкість фобії у себе, повинні були відкрити двері та ввійти в кімнату, в дальньому кутку якої розташовувався тераріум з павуком, і далі (послідовно) підійти до тераріуму, доторкнутися до його зовнішньої сторони, відкрити кришку, опустити руку всередину, доторкнутися до внутрішніх стін і підлоги і провести рукою по павуку. Учасники могли зупинити експеримент на будь-якому етапі. До початку експерименту, після оголошення інструкції і після проходження експерименту учасники оцінювали ступінь стресу від випробуваного страху. Через два тижні учасники пройшли експеримент повторно і повідомили про наявність повторюваних негативних думок і про міру шкоди або користі такого досвіду.
Зв’язки між тяжкістю проявів симптомів фобії і гендерними відмінностями дослідники не знайшли. Серед чоловічої і жіночої груп по 48 відсотків учасників повідомили про високі симптоми Арахнофобії, і обидві групи однаково оцінювали стрес від зустрічі з павуком на всіх етапах завдання.
При цьому автори виявили, що жінки і чоловіки використовують різні поведінкові і когнітивні стратегії для опановування страху: після зіткнення з павуком жінки частіше демонструють уникаючу поведінку, намагаючись триматися на відстані від нього, проте довше в думках повертаються до своїх негативних переживань. Чоловіки, частіше знаходять способи подолати страх.
Дослідники зробили висновок, що виявлені гендерні відмінності можуть бути причиною більш частого виникнення тривожних розладів у жінок, тому що такі когнітивно-поведінкові стратегії, як уникнення і постійне «прокручування» негативних думок, сприяють фіксації на тривозі і її поширенню на раніше нейтральні об’єкти.
