Blog

Діагностика захворювань у тибетській медицині істотно відрізняється від загальноприйнятої сьогодні. Найчастіше подібні "методи" можуть видатися сучасній людині зовсім дивними, такими, що безпосередньо не стосуються розпізнавання хвороби.

#img_left#Проте ефективність методів діагностики, що ось уже впродовж століть застосовуються у медицині Тибету, здатна переконати навіть скептиків. У східній медицині, і зокрема, тибетській, немає чіткого розмежування на «духовні» і «фізичні» захворювання. Та чи інша хвороба проявляється через розлади органів і певні психічні реакції, які, ні в якому разі не можна розглядати окремо.

Діагностика у тибетській медицині проходить при опитуванні та огляді пацієнта: візуально оглядається язик, шкіра, очі, проводиться пульсодіагностіка. Лікар тибетської медицини веде діалог з пацієнтом – запитує, що стало причиною звернення, говорить про виявлені при пульсодіагностиці розлади. Задаються питання щодо харчування, способу життя і передбачуваних пацієнтом причин хвороби.

У тибетській медицині існує поняття про доши (життєві засади), що є одним з основних факторів, від яких залежить здоров’я людини, її характер та форма тіла. Кожна з дош являє собою комбінацію першоелементів – земля, вода, вогонь, вітер, простір.

Дисбаланс дош зумовлює розлад здоров’я, впливаючи на спосіб життя в цілому. Тому при діагностиці захворювання лікар тибетської медицини повинен визначити, проблеми з якими дошами спровокували появу захворювання.

У тибетській медицині діагноз встановлюється відповідно до розладу певної доши – бедкой (слиз), рлунг (вітер), тріп (жовч), а також їх комбінацій. Розлад конкретної доши супроводжується певними нездужаннями. Так, при розладі слизу, хворий відчуває холод у тілі, стає млявим і сонним. Проявляється схильність до повноти.

При порушенні доши вітру можливі два варіанти: зниження вітру та підвищення вітру. При першому пацієнт стає млявим, відчуває слабкість, його рухи імпульсивні. При підвищенні вітру спостерігається гіперактивність, збудженість, нервозність, порушення психічних реакцій, виснаження.

При одночасному порушенні дош вітру і слизу людина відчуває холод у кінцівках, має ослаблене травлення, у багатьох органах спостерігаються застійні реакції. З’являється схильність до депресії, дратівливість та імпульсивність.

#img_right#Одним з основних методів постановки діагнозу в тибетській медицині є пульсодіагностіка. Вона встановлює, які процеси розвиваються у пацієнта у внутрішніх органах. Цей метод діагностики передбачає прослуховування пульсу на зап’ястях пацієнта. При цьому, кожній точці відповідає певний орган. На двох руках прослуховуються 6 пульсів, в кожній пульсовій точці прослуховуються по два органи. Таким чином, пульсодіагностіка дозволяє діагностувати в цілому 12 внутрішніх органів.

По виду пульсу (жіночий, чоловічий, бодхісатський) і кількості ударів (за один вдих і видих) лікар тибетської медицини визначає стан у трьох основних дошах пацієнта і відповідно до цього призначає лікування.

Проведення пульсодіагностіки вимагає від цілителя чималої майстерності, удосконалення якої триває всю його лікарську практику.

Лікарі-чудотворці китайської традиційної медицини

Як говорилося раніше, для успішної практики цілительства учень, крім старанного навчання і розуміння безпосередньо від свого вчителя особливої ​​майстерності, мусив володіти моральною чистотою. І тільки тоді можна було гарантувати, що в майбутньому він досягне ступеня лікаря-чудотворця.

У Стародавньому Китаї було багато лікарів-чудотворців. Називали їх так за володіння надприродними здібностями і надзвичайною мудрістю – вони могли точно поставити діагноз і швидко вилікувати пацієнта.

Книга Історичного Літопису оповідає про лікаря-чудотворця Цань Гуні, що жив у час панування Імператора Веня з Династії Хань (202 р. до н.е. – 220 р. н.е.). Одним з пацієнтів Цань Гуня був чоловік, що страждає від головного болю. Лише прослухавши його пульс, Цань Гун зміг встановити наскільки серйозною є хвороба. Цань Гун сказав братові пацієнта, що він безнадійний: його хвороба незабаром пошириться на кишечник і шлунок, тіло розпухне через 5 днів, він буде рвати гноєм і помре через 8 днів. Усе точнісінько так і сталося.

Одного разу лікар Чжан Чжунцзіном діагностував Уань Чжунсуаня, якому щойно виповнилося 17 років. Після обстеження Чжан Чжунцзіном сказав, що Уань страждає внутрішньою хворобою і йому слід вживати «п’ятикамінний» суп. В іншому разі, після досягнення 30-річного віку його брови випадуть. Хворий не повірив Чжан Чжунцзіном, і не став приймати ліки. І дійсно, його брови випали у віці 30 років.

Ще одним лікарем-чудотворцем називають Хуа Tуо. Якось раз Хуа Tуо оглядав пацієнта, у якого болів живіт. Після огляду Хуа То сказав пацієнту, що джерело його хвороби знаходиться дуже глибоко, і запропонував зробити операцію, додавши, що навіть у цьому випадку він проживе не більше 10 років. За бажанням пацієнта, Хуа То зробив операцію, але хворий все одно помер через 10 років.

Чудеса, які проявляли лікарі того часу, були прямим результатом їх удосконалених медичних навичок і довготривалої практики. Також не можна обійти той факт, що стародавні лікарі володіли особливими талантами, інакше кажучи, – надприродними здібностями. Багато лікарів тих часів практикували цигун, що також могло вплинути на розвиток їх надприродних здібностей

#img_left#На противагу цьому, в більшості випадків, діагностика у західній медицині зводиться до опитування пацієнта, проведення, часом, формальних оглядів і призначенням поверхневого лікування.

У сучасній медицині існує безліч нових технологій дослідження, проте вони пов’язані з великими матеріальними витратами. Останнім часом усе частіше говорять про те, що проведені медичні дослідження можуть ускладнити вже існуючі у пацієнта проблеми. До таких методів діагностики відносять ангіографію, за допомогою якої в тривимірному форматі можна побачити органи людини. Побічний ефект такої діагностики пов’язаний з високою дозою радіоактивного опромінення, якій піддається пацієнт, ризикуючи таким чином захворіти на рак.

Тому сьогодні багато медиків рекомендують без вагомих підстав не проходити томографії, електрокардіограми, рентгенограми та подібних дослідженнь, оскільки це може мати серйозні наслідки для пацієнта, стан якого і так ослаблений.

Східна медицина вказує людині шлях до здоров’я через зміну самого себе: щоб прожити довге життя, зовсім не треба міняти щось зовні. Збалансоване життя, правильне харчування, духовна практика і вправи для тіла – це і є найефективніший метод досягнення внутрішньої гармонії і, звичайно ж, здобуття здоров’я.

Диагностика заболеваний в тибетской медицине в корне отличается от принятых в современном обществе приемов обнаружения недомоганий.

#img_left#Зачастую подобные «методы» могут показаться современному человеку и вовсе чудными, не относящимися непосредственно к распознаванию болезни. Однако эффективность методов диагностики, применяемых в тибетской медицине вот уже на протяжении веков, способна убедить даже скептиков.

В восточной медицине, и в частности, тибетской, нет строгого разграничения на заболевания «духовные» и «физические». Та или иная болезнь проявляется через расстройства органов и определенные психические реакции, которые, в свою очередь, нельзя рассматривать обособленно.

Процесс постановки диагноза в тибетской медицине проходит при опросе и осмотре пациента: визуально осматривается язык, кожа, глаза, проводится пульсодиагностика. Врач тибетской медицины ведет диалог с пациентом – спрашивает, что послужило причиной его прихода, говорит о выявленных пульсодиагностикой расстройствах. Задаются вопросы относительно питания, образа жизни и предполагаемых пациентом причин болезни.

В тибетской медицине существует понятие о дошах (жизненных началах), являющихся одним из основных факторов, от которых зависит здоровье человека, его характер и форма тела. Каждая из дош представляет собой комбинацию первоэлементов — земля, вода, огонь, ветер, пространство.

Дисбаланс дош влечет за собой расстройства здоровья, влияя на образ жизни в целом. Поэтому при диагностике заболевания врач тибетской медицины должен определить, проблемы с какими дошами спровоцировали появление заболевания. В тибетской медицине диагноз устанавливается в соответствии с расстройством определенной доши – бедкен (слизь), рлунг (ветер), трипа (желчь), а также их комбинаций.

Расстройство конкретной доши сопровождается определенными недомоганиями. Так, при расстройстве слизи, больной ощущает холод в теле, становится вялым и сонным. Проявляется склонность к полноте.

При нарушении доши ветра возможны два варианта: первый – понижение ветра. При этом пациент становится вялым, чувствует слабость, его движения импульсивны. Второй – повышение ветра. Наблюдается гиперактивность, возбудимость, нервозность, психические реакции нарушены, временами человек чувствует энергетическое истощение.

#img_right#При одновременном нарушении дош ветра и слизи человек ощущает холод в конечностях, пищеварение ослаблено, во многих органах наблюдаются застойные реакции. Проявляется склонность к депрессии, раздражительность и импульсивность.

Одним из основных методов постановки диагноза в тибетской медицине является пульсодиагностика. Пульсодиагностика устанавливает, какие процессы развиваются у пациента во внутренних органах. Этот метод диагностики предполагает прослушивание пульса на запястьях пациента.

При этом, каждой точке соответствует определенный орган. На двух руках прослушиваются 6 пульсов, в каждой пульсовой точке прослушиваются по два органа. Таким образом, пульсодиагностика позволяет диагностировать в общей сложности 12 внутренних органов.

По виду пульса (женский, мужской, бодхисаттвовский) и количеству ударов (за один вдох и выдох) врач тибетской медицины определяет состояния трех основных дош пациента и в соответствии с этим назначает лечение.

Проведение пульсодиагностики требует от целителя немалого мастерства, усовершенствование которого продолжается в течение всей его врачебной практики.

Лекари-чудотворцы китайской традиционной медицины

Как уже говорилось ранее, для успешной практики целительства ученик, в дополнение к прилежному обучению и постижению особого мастерства непосредственно от своего учителя, должен обладать нравственной чистотой, и только тогда можно было гарантировать, что в будущем он достигнет степени лекаря-чудотворца.

В Древнем Китае было много врачей-чудотворцев. Называли их так потому, что они обладали сверхъестественными способностями и необычайной мудростью – могли точно поставить диагноз и быстро излечить пациента.

Книга Исторической Летописи повествует о враче-чудотворце Цань Гуне, жившем во время господства Императора Вена из Династии Хань (202 г. до н.э – 220 г. н.э). Одним из пациентов Цань Гуня был человек, страдающий от головной боли. Лишь потрогав его пульс, Цань Гун смог установить насколько серьезна его болезнь. Цань Гун сказал брату пациента, что он безнадежен: его болезнь вскоре затронет кишечник и желудок, тело распухнет через 5 дней, он будет рвать гноем и умрет через 8 дней. Все в точности так и произошло.

Однажды врач Чжан Чжунцзин диагностировал Уань Чжунсуаня, которому только исполнилось 17 лет. После обследования Чжан Чжунцзин сказал, что Уань страдает внутренней болезнью и ему следует употреблять «пятикаменный» суп. В противном случае, по достижении 30-летнего возраста его брови выпадут. Больной не поверил Чжан Чжунцзину, и не стал принимать лекарство. И действительно, его брови выпали в возрасте 30 лет.

#img_left#Еще одним врачом-чудотворцем называют Хуа Tуо. Как-то раз Хуа Tуо осматривал пациента, у которого болел живот. После осмотра Хуа То сказал пациенту, что источник его болезни находится очень глубоко, и предложил сделать операцию, добавив, что даже в этом случае он проживет не более 10 лет. По желанию пациента, Хуа То сделал операцию, но больной все равно умер через 10 лет.

Чудеса, которые проявляли лекари того времени, были прямым следствием их усовершенствованных медицинских навыков и результатом долговременной практики. Также нельзя исключать тот факт, что древние лекари обладали особенными талантами, иначе говоря, – сверхъестественными способностями. Многие лекари тех времен практиковали цигун, что также могло оказать влияние на развитие их сверхъестественных способностей

В противоположность к этому, в большинстве случаев, диагностика в западной медицине сводится к беглому опросу пациента, проведению, порой, формальных осмотров и назначению поверхностного лечения.

В современной медицине существует множество новых технологий, исследование с помощью которых связано с большими материальными затратами. В последнее время все чаще говорят о том, что проводимые медицинские исследования могут привести к осложнению уже существующих у пациента проблем.

К таким методам диагностики относят ангиографию, с помощью которой в трехмерном формате можно увидеть органы человека. Побочный эффект такой диагностики связан с высокой дозой радиоактивного облучения, которой подвергается пациент, повышая этим свой риск заболевания раком.

Поэтому сегодня многие медики не рекомендуют без веских оснований проходить томографии, электрокардиограммы, рентгенограммы и другие подобные исследования, поскольку это может иметь серьезные последствия для пациента, состояние которого и без того ослаблено.

Восточная медицина указывает человеку путь к здоровью через изменение самого себя: чтобы прожить долгую жизнь, вовсе не надо менять что-то вовне. Сбалансированная жизнь, правильное питание, духовная практика и упражнения для тела — это и есть самый эффективный метод достижения внутренней гармонии и, конечно же, обретения здоровья.

Традиція вішати "замочки кохання" на поруччя мосту, що символічно з’єднує серця закоханих, є однією з недавніх. За припущеннями, вона зародилася на основі іншої, більш давньої традиції.

Так, за старих часів, проводжаючи молодих під вінець, під поріг клали замочок. А коли пара виходила з дому, замочок замикали на ключ, а ключ викидали подалі. Замочок ставав свого роду залізним символом сімейного щастя.

І ось, через роки, в кінці XX століття, традиція скріпляти свої почуття замочком відродилася в Італії. У Флоренції на пам’ятник скульптору Бенвенуто Челліні на знаменитому мості Понте Веккіо закохані вішали замочки, а ключі викидали річку Арно.

Традиція вішати замочки кохання на поруччя мосту виникла і в Німеччині. Кельн знаменитий не тільки своїм величним собором, одним з головних католицьких храмів Німеччині, тут з’єднує береги Рейну 400-метровий залізничний міст Hohenzollernbrücke, поруччя якого суцільно обвішані замочками – своєрідними символами кохання.

Замочки найрізноманітніші: від малих, «саморобних», до «комірних». На деяких з них вигравірувані імена, пам’ятні дати, на інших – лише ініціали або посвячення: «Ми разом назавжди», «Кохання навіки» …

Столітній міст Hohenzollernbrücke – один з найзнаменитіших залізничних мостів Німеччини. За час свого існування він став не тільки свідком людських доль, але й є тренувальним майданчиком для альпіністів. А під Рейном, що зберігає ключі від замочків, проходять тисячі суден, як пасажирських, так і вантажних.

Кельнський Hohenzollernbrücke називають мостом, що з’єднує серця. Тут клянуться в коханні і дружбі; викидаючи ключі у води Рейну, загадують заповітні бажання, з надією, що вони неодмінно здійсняться!

#img_center_nostream#

Традиция вешать “замочки любви” на перила моста, символично соединяющего сердца влюбленных, является одной из недавних. По предположениям, она зародилась на основе другой, более древней традиции.

Так, в старину, провожая молодых под венец, под порог клали замочек. А когда пара выходила из дома, замочек запирали на ключ, а ключ выбрасывали подальше. Замочек становился своего рода железным символом семейного счастья.

И вот, спустя годы, в конце XX века, традиция скреплять свои чувства замочком возродилась в Италии. Во Флоренции на памятник скульптору Бенвенуто Челлини на знаменитом мосту Понте Веккио влюбленные вешали замки, а ключи выбрасывали в протекающую внизу реку Арно.

Традиция вешать замочки любви на перила моста возникла и в Германии. Кельн знаменит не только своим величественным собором, одним из главных католических храмов Германии, здесь соединяет берега Рейна 400-метровый железнодорожный мост Hohenzollernbrücke, перила которого сплошь увешаны замочками — своеобразными символами любви.

Замочки самые различные: от малых, «самодельных», до «амбарных». На некоторых из них выгравированы имена, памятные даты, на других – лишь инициалы или посвящения: «Мы вместе навсегда», «Любовь навеки»…

Столетний мост Hohenzollernbrücke — один из самых знаменитых железнодорожных мостов Германии. За время своего существования он стал не только свидетелем человеческих судеб, но и является тренировочной площадкой для альпинистов. А под ним по Рейну, хранящему ключи от замочков, проходят тысячи судов, как пассажирских, так и грузовых.

Кельнский Hohenzollernbrücke называют мостом, соединяющим сердца. Здесь клянутся в любви и в дружбе ; выбрасывая ключи в воды Рейна, загадывают заветные желания, с надеждой, что они непременно исполнятся!

#img_center_nostream#

Полезная информация.

Днепропетровский «Днепр» прервал свою 5-ти матчевую безвыиграшную серию, победив в домашних стенах Симферопольскую «Таврию».

#img_left#Коротко о матче. Игроки Днепра с первых минут начали очень активно создавать моменты у ворот гостей, однако это было больше похоже на устрашение соперника. Таврия же спокойно играла в свою игру, создавая небольшие моменты у ворот Днепра. Так, на 31 минуте новичек симферопольцев Аделейе открыл счет ударом головой с подачи Максима Калиниченко, которого в свое время забраковал Хуанде Рамос. После этого днепропетровцы заметно занервничали, ринулись на ворота гостей, однако в такой спешке создать голевой момент было еще сложнее.

Конец первого тайма ознаменовался бурным свистом болельщиков в адрес игроков Днепра. Однако во втором тайме днепропетровцы смогли реабилитироваться, проведя во втором тайме три удачные замены, Днепр не только смог сравнять счет усилиями Матеуса на 62 минуте, но и выйти вперед после идеально исполненного штрафного удара от Евгения Коноплянки на 72 минуте. После этого крупным планом показали тренера гостей Семена Альтмана: он ходил из стороны в сторону, не находя себе места, похоже у него не было «волшебного эликсира», чтобы его команда смогла увезти хотя бы очко из Днепропетровска. Итог 2:1 в пользу Днепра.