Всього раз на рік у ніч на 7-й день 7-го місяця Нюлан і Чжиню можуть зустрітися, перейшовши через Чумацький Шлях мостом, утвореним сороками. Ілюстрація: Енні У/Велика Епоха
Свято Ці Сі (七夕節, qī xī jié) — це одне зі значних традиційних свят у культурі стародавнього Китаю. Як видно із його назви, воно завжди припадає на сьомий день сьомого місяця за китайським місячним календарем, тому китайці називають його Святом подвійної сімки. Цього року свято припадає на 2 серпня.
Походження свята
Свято виникло з легенди часів династії Хань (206 р. до н.е. — 220 р. н.е.), що передавалася від одного покоління іншому. Це красива історія кохання пастуха Нюлана (牛郎) і прекрасної ткалі Чжиню (織女).
Пастух Нюлан був добрим, чесним і працьовитим хлопцем. Дитиною він залишився без батьків, а потім невістка вигнала його із власного будинку. Тому він жив один, доглядаючи за коровою і займаючись землеробством на схилі гори. Стара корова була його єдиною супутницею.
В один із сонячних днів Нюлан вийшов зі свого скромного будинку і разом із коровою вирушив у поле. Коли вони проходили повз довколишнє озеро, він із подивом помітив сімох небесних дів, що купалися та грали в озері.
Їхня краса вразила юнака, тому він сховався у кущах, аби спостерігати за їхньою грою. Всі діви були прекрасні, але його погляд зосередився на наймолодшій із них.
Раптом корова звернулася до Нюлана: «Це наймолодша із семи дочок Небесного царя, — сказала вона. — Її звуть Чжиню. Якщо ти забереш її одяг, то вона не зможе повернутися назад і залишиться з тобою».
Нюлан дослухався поради корови і крадькома забрав небесне вбрання молодої діви.
Коли грайливі діви збиралися йти, Чжиню не змогла знайти свого вбрання, яке дозволило б їй повернутися на Небеса. Щоб не пропустити термін їхнього власного повернення на Небо, сестрам довелося із жалем залишити її.
Бідна Чжиню залишилася зовсім сама. Від розпачу вона почала плакати.
Нюлан не міг спокійно дивитися на сльози Чжиню. Він пошкодував, що забрав її одяг і довів дівчину до сліз. Тому він вийшов із кущів і повернув їй одяг.
Нюлан щиро вибачився за свій проступок. Він зізнався, що захоплений її красою і хоче, щоб вона стала його дружиною.
Чжиню дуже здивувалася появі Нюлана, але все-таки побачила в ньому доброго і красивого чоловіка. Їй сподобалося його співчуття і чесність. Оскільки вона не могла повернутися до себе додому на Небо, то погодилася стати його дружиною.
Нюлан і Чжиню жили разом щасливо. Нюлан пас корову і працював у полі, а Чжиню ткала вдома багато чудових речей. Незабаром вироби Чжиню стали відомі, і люди приходили здалеку, аби їх купити.
Минуло кілька років, і в молодої пари з’явилося двоє дітей — хлопчик і дівчинка. Нюлан і Чжиню любили і поважали один одного і наполегливо працювали, аби прогодувати свою сім’ю.
Хоча на Землі пройшли роки, на Небесах минуло всього лише трохи часу. Цар і цариця незабаром виявили, що їхня молодша дочка пропала.
Цариця розсердилася, що Чжиню порушила небесні правила поведінки і залишилася на Землі, вийшовши заміж за простого смертного. Вона відправила небесних солдатів негайно повернути Чжиню додому.
Стара корова знала, що мало статися, і попередила Нюлана: «Послухай! Я скоро помру. Після моєї смерті ви маєте швидко зняти з мене шкуру. Якщо надіти мою шкуру, то ви з дітьми зможете літати по небу». Після цих слів корова пішла на той світ.
Нюлан горював через смерть корови. І все-таки дослухався її поради, після чого поховав під деревом недалеко від будинку.
У той момент, коли він повернувся в будинок, небо раптом потемніло, і заревів вітер. З’явилися небесні воїни, які увірвалися в будинок і забрали Чжиню. На жаль, Чжиню не могла звільнитися і в сльозах озирнулася назад на Нюлана та дітей.
Згадавши пораду старої корови, Нюлан швидко накинув на себе коров’ячу шкуру, поклав дітей у два кошики, аби зручніше було нести їх із собою, і побіг за Чжиню. Він біг так швидко, як тільки міг, і відстань між ним і його дружиною наче скорочувалася і скорочувалася.
І в той момент, коли він вже мав наздогнати дружину, Небесна цариця вийняла одну зі своїх золотих шпильок для волосся і змахнула нею між ними. В одну мить виникла бурхлива ріка, що розділила їх. Пізніше цю ріку стали називати Чумацький Шлях.
Відтоді Нюлан і Чжиню були розділені і перебували на різних берегах. Чжиню була по один бік небесної ріки, а Нюлан із дітьми був на іншому.
Зі сльозами на очах день за днем вони дивилися один на одного через широку зоряну ріку, мріючи опинитися на боці один одного.
Небесна цариця була розчулена їхнім взаємним коханням, тому дозволила їм один раз на рік зустрічатися. Це трапилося на сьомий день сьомого місячного місяця.
Щороку в цю ніч прилітає величезна зграя сорок, утворюючи міст через небесну ріку. І лише в цю ніч Нюлан і Чжиню можуть перейти через ріку, аби зустрітися.
У цю чарівну ніч, коли небо всіяне зірками, люди можуть побачити, що через Чумацький Шлях із півночі на південь виникає міст. По обидва боки від Чумацького шляху є дві особливо яскраві зірки. Зірку Альтаїр вважають Нюланом, а зірку Вега — Чжиню.
Свято подвійної сімки припадає на середину літа, коли погода тепла, а трава і дерева зеленіють найяскравіше. Якщо ви уважно прислухаєтеся, то зможете почути бурмотіння Нюлана і Чжиню, що зізнаються один одному в коханні.
Лілі Чу, Велика Епоха
Читайте також:
Свято початку літа Дуань-у: історія та особливості
Сьогодні — свято подвійної дев’ятки
Китайський Новий рік-2014: Рік Коня
