Blog

У Нью-Йорку готуються змагання серед чистопорідних котів одноліток. Зараз коти виступають на попередньому перегляді, який проводить асоціація ”Друзі котів”.

#img_gallery#

Лос-Анджелес: відкриття оперного сезону 2006/2007 – особлива постановка ”Травіати” Джузепе Верді  у складі виконавців світового ґатунку: Рене Флемінг, Роландо Віллазон, Ренато Брусон.

#img_left#Для оперного театру в Лос-Анджелесі зйомка вистави ”Травіата” для запису на DVD, який випускає фірма Decca, здійснюється вперше. Відкриття нічного гала-концерту дев’ятого вересня відначилося особливою вишуканістю. Модно одягнені знаменитості йшли червоним килимом павільйону під яскраво виблискуючими люстрами.

З теплотою зустріли нового музичного директора Опери Лос-Анджелеса Джеймса Конлона, який протягом 25-ти років працював з Метрополітен-оперою, протягом 10-ти років був головним диригентом Паризької опери, виступав на сценах таких всесвітньо відомих опер, як ”Ла Скала”, Королівська опера  Ковент Гарден та інших.

”Травіата” – одна з опер Верді, що виконуються найчастіше завдяки своїм видатним колоратурним аріям.

На початку вистави ми насолоджуємося сопрано американської співачки Рене Флемінг у ролі красивої, чарівної та дуже ранимої Віолети Валері, яка всією душею тягнеться до свого нового залицяльника Альфредо Жермонта.

В ”Un di’ felice eterea” Альфредо зі зворушливою щирістю висловлює свою любов до Віолети. Проте Віолета завойовує наші симпатії своїм "sempre libera" (італійське ”назавжди вільна”) – наміром вести життя, вільне від зобов’язань.

Визнаючи, що жоден чоловік не викликав у неї такі сильні почуття, як Альфредо, Віолета вважає  дивним ("E’ Strano") те, що, можливо, він призначений їй долею ("Ah, fors’e’ lui"). Але в "Follia" (”Безумство”) вона відкидає цю можливість.

Хвилююче виконання Флемінг яскраво виражає пусте існування Віолети, демонструючи глядачам її стан самотності.

Протиставлення високих та низьких нот чарівної мелодії дає слухачеві можливість відчути душевні муки глибокої взаємної любові Віолети та Альфредо.

Голос, що описують як ”золоте зразкове сопрано” та стилістична різнобічність Флемінг далі зачаровують нас. Чудова майстерність Флемінг була відзначена орденом Почесного легіону, врученого французьким урядом у 2005 році. Двічі володарка ”Греммі”, Флемінг є єдиною артисткою на записах ”Decca” з 1995 року. Вона була учасником  документального фільму Філа Грабського ”У пошуках Моцарта” (2006 р.), присвяченого 250-річчу дня народження композитора, а також кінофільму ”Маргарет” 2006-2007 рр.

Всесвітньо відомий ліричний тенор Роландо Віллазон, мексиканець за народженням, є унікальним у ролі Альфредо, з якою він дебютував у 2001 році. До цього він виступав у Опері Лос-Анджелеса в ”Джанні Скіккі”, виконавши партію Рінучіо, а в ”Ромео і Джульєтті” – Ромео.

Його з нетерпінням чекали у провідних театрах, таких, як ”Метрополітен”, Національна паризька опера і Королівська опера.

Мистецьки поставлена Мартою Домінго, ”Травіата”  в Опері Лос-Анджелеса була відзначена  демонстрацією пристрасних почуттів, що рідко можна побачити на сцені.

Виконання Віллазона особливо яскраво проявляється в тому місці спектаклю, коли уривається музика, а пристрасний поцілунок Віллазона і чарівної Флемінг триває довгий час після того, як музика перестала грати.

Менш експресивне, але не менш переконливе виконання італійського баритона Ренато Брусона в ролі Джорджіо Жермона. Будучи за сценарієм авторитетним батьком, Альфредо Джорджіо керується принципами честі й пошани сім’ї, коли просить Віолету піти на жертву. Брусон драматично співає і виконує свою роль виключно по-джентельменськи.

Успішна кар’єра Ренато Брусона дозволила йому виступати в кращих театрах і концертних залах світу, завойовуючи визнання як одного з видатних баритонів нашого часу. Віденська державна опера присудила йому звання   "Kammersаnger", яке надається артистам за видатні заслуги.

Красиві декорації та різноманітні костюми прикрашають сценічні партії разом з чарівною хореографією Кітті Макнамі.

Вечір був відзначений винятковими виступами Ані Алкимової (Анніна), меццо-сопрано Сузанни Гузман (Флора Бервуа), тенора Даніеля Монтенегро (Гастон), баритона Лі Пуліса (маркіз д’Обіньї), Філіпа Крауза (барон Дюфоль), баса Джеймса Крезвіля (доктор Грінвіль).

Після щорічного вступного нічного гала-концерту відбулась урочиста зустріч з танцями під живий оркестр, яку відвідав генеральний директор Опери Лос-Анджелеса Пласідо Домінго. Яскравому складу виконавців, особливо Флемінг, Віллазону і Брусону зал аплодував стоячи п’ять хвилин. Увесь оркестр також був запрошений на сцену, щоб насолодитися оваціями.

”Травіата” оперного театру Лос-Анджелеса випромінює оперну майстерність у найкращих традиціях, задаючи тон майбутньому новому оперному сезону в Місті ангелів.

30-го липня повітряні сили Ізраїлю вчинили наліт на будівлі в м. Kафар Кана, яке розташоване в південному Лівані, звідки раніше по території Ізраїлю було випущено кілька ракет. Як заявили "офіційні представники Лівану", в результаті повітряного нальоту було вбито 60 чоловік. Те, що трапилося, привернуло пильну увагу західних ЗМІ, причому практично на кожному  каналі новин наліт підносився у вигляді підбірки страхітливих знімків.

#img_left#Так, дійсно трапилася трагедія. Проте, як з’ясувалося, опис події відрізняється від істини. Кількість жертв, як згодом виявилося, була перебільшена ліванською владою, що побажали піднести світовій спільноті іншу картину події. Запускаючи ракети з території житлових кварталів, бойовики Хезболлах просто вирішили "підставити" мирне населення, прикрившись ним як "живим щитом".

Згідно з відомостями Червоного Хреста, в Кані було вбито всього 28 чоловік, причому 16 із них – діти. Не зважаючи на те, що ці цифри дуже великі, вони все ж таки значно менші за ті, що були оголошені спочатку при освітленні ліванськими ЗМІ так званої "різанини в Кані".

Всього лише для порівняння наведемо такі відомості: за останні кілька років кількість ізраїльтян, загиблих від рук терористів-смертників, обчислювалося сотнями – їх вбивали в ресторанах, автобусах, на дискотеках або під час сімейних свят. Нерідко один єдиний напад призводив до десятка смертей. Ці трагічні події не набувають великого розголосу лише тому, що уряд Ізраїлю не застосовує безсоромну тактику використання смертей своїх громадян як засіб пропаганди, демонструючи скривавлені тіла всьому світові.

За словами деяких журналістів, присутніх в Кані, відмінності у відомостях про жертви у Червоного Хреста і ліванської влади існують із тієї причини, що представники Хезболлах демонстрували одні й ті ж тіла кілька разів, бажаючи підсилити враження світової громадськості від масштабів катастрофи.

Так, активісти Хезболлах зацікавлені в тому, щоб представити зарубіжним ЗМІ якомога більше тіл загиблих. Ось лише приклад: Фуад Сіньюра, прем’єр-міністр Лівану заявив, що на 3 серпня в результаті військових дій загинули понад 900 ліванців. Проте він включив у це число і сотні загиблих бойовиків Хезболлах. Як не парадоксально це прозвучить, і Хезболлах, і ліванський уряд зацікавлені в тому, щоб усіляко перебільшувати число жертв цивільного населення і по можливості зменшувати кількість убитих бойовиків Хезболлах. У цьому і полягає "цивільна стратегія Хезболлах": використовувати мирних громадян як "живий щит" для терористів.

Трагедія в Кані піднімає ще одне питання: чому, не зважаючи на неодноразові попередження влади Ізраїлю, жителі південного Лівану не покинули свої будинки? Кому було вигідно умовити їх залишитися? Мабуть, мирні громадяни відчували себе в безпеці серед бункерів, побудованих активістами Хезболлах за останні шість років.

Іран і Хезболлах виробили дуже чітку і ясну "цивільну стратегію" у рамках добре спланованої війни проти Ізраїлю та країн Заходу. Розвідслужба Ірану чудово вивчила військову стратегію Ізраїлю в секторі Гази – для армії оборони Ізраїлю пастали важкі часи, оскільки через побоювання заподіяти шкоду безневинним людям вона не буде битися з мирним населенням.

Уряд Ізраїлю добре усвідомлює, що світ уже звик до того, що сотні ізраїльтян гинуть від рук арабських терористів, проте будь-яка військова помилка, що спричиняє жертви серед мирного арабського населення, буде жорстоко засуджена світовою спільнотою.

Це розуміють і Іран, і Хезболлах – ось вони і виробили стратегію використання мирних громадян як прикриття. Це розуміли також правителі Афганістану й Іраку, що боролися з американцями. Багато тисяч людей гинуть у локальних конфліктах у таких країнах, як Судан, Ірак, Афганістан і Сомалі, проте жоден з таких випадків не набуває такого освітлення в світовій пресі, якого "удостоюються" щонайменші помилки американців або ізраїльтян. Таким чином, Іран і Хезболлах виробили цинічну стратегію боротьби проти Заходу: використовувати мирне населення як прикриття для захисту своїх бойовиків від  удару у відповідь.

 

Цивільна інфраструктура в південному Лівані

Те, що трапилося в південному Лівані за сприяння Ірану й Сирії, може відбутися в будь-якому іншому місці, де господарюють терористичні організації та партизанські рухи. Після відходу Ізраїлю з південного Лівану в 2000 році Хезболлах, через слабкість центральної влади, узяла в свої руки керівництво на цій території. На гроші Ірану й кошти від добродійних надходжень Хезболлах відновила цивільну інфраструктуру, щоб завоювати підтримку населення. А під цивільними спорудами паралельно будувалися військові об’єкти для нападу на Ізраїль із мінімумом ризику для бойовиків Хезболлах, що прикривалися мирним населенням як "живим щитом" і водночас вигідно використали загибель мирного населення як зброю антиізраїльської пропаганди.

Таким чином, стає очевидним: велика кількість мирних громадян загинула не через  неадекватне застосування військової сили Ізраїлем і/або недостатні заходи захисту мирного населення, а скоріше тому, що ці смерті – результат втілення ретельних і навмисних планів Хезболлах, які згодом використовувалися для брехливої пропаганди.

Військові бункери будувалися під приватними будинками, дитячими садами, мечетями, будівлями громадських організацій і школами. У ряді випадків такі бункери будувалися на глибині 8 метрів і обладнувалися зброєю тактичного призначення, боєприпасами, запасами військового обмундирування й пристроями для таємного спостереження.

Деякі бункери сполучені один з одним підземними тунелями із замаскованими виходами на поверхню. У прикордонних з Ізраїлем районах були побудовані десятки постів Хезболлах, обладнані бункерами, де можна жити досить довго навіть у разі безперервних авіаударів.

Наприклад, в шиїтському кварталі  Бейрута при могутньому фінансовому сприянні Ірану були побудовані бункери, придатні навіть для ведення ядерної війни. Мета проста: Іран використовує Хезболлах як особливу силу в стратегії розвитку свого ядерного потенціалу. Аналізуючи цю стратегію, можна припустити, що Сирія та Іран готуються до широкомасштабної війни із Заходом – всупереч позиції багатьох інших арабських країн, таких як Єгипет, Йорданія, Саудівська Аравія, Катар та ін.

У більшості випадків – і це транслювалося навіть телебаченням Лівану – запуск ракет здійснювався з житлових районів, а також з територій, прилеглих до шкіл і мечетей.

Дилема для країн Заходу

Для країн Заходу далеко не байдужий їхній власний міжнародний імідж. Чого не можна сказати про деякі мусульманські країни і терористичні організації. Проблема полягає в тому, що будь-які жертви серед мирного населення розцінюються терористами як ознака значного успіху, тоді як для країн Заходу такі жертви – серйозна катастрофа, яка, можливо, спровокує терористів на нові акції.

Проте, навіть країни Заходу іноді не в змозі вберегти мирних жителів від страждань, як це трапилося в 1999 р. під час безглуздих бомбардувань Югославії авіацією НАТО. Так 13-го травня в селі Коріца в результаті авіанальоту НАТО загинуло 100 чоловік. Згодом представник НАТО заявив, що наліт здійснювався по "затверджених військових цілях".

Ізраїлю небайдужі людські життя, тому ізраїльська армія під час проведення згаданої вище військової операції проявила витримку й терпіння, не зважаючи на те, що в самому Ізраїлі на голови мирних громадян великих міст і поселень регулярно падають тисячі ракет бойовиків. На відміну від Хезболлах, ізраїльська армія перед проведенням військової операції сповістила жителів сіл через канали арабських ЗМІ про необхідність евакуації – в деяких випадках населення попереджається за тиждень до початку військових дій, щоб у жителів вистачило часу без поспіху покинути небезпечний район.

На додаток ізраїльські військові розкидали сотні тисяч листівок арабською мовою, які навіть були зачитані південно-ліванським радіо "Аль Машрік". Також ліванські засоби масової інформації оповістили, якими дорогами безпечно пересуватися, щоб біженці не постраждали під час повітряних нальотів ізраїльської армії.

Третя стадія попереджувальних дій армії Ізраїлю – артилерійський обстріл околиць сіл. І лише коли всі етапи попереджувальних дій були дотримані, ізраїльська армія атакувала бункери, що знаходилися під повним контролем Хезболлах , вбудовані в цивільні об’єкти, про що згадувалося вище.

Хезболлах постаралася переконати ліванських громадян, що їм нічого не загрожує. Передачі телемережі Хезболлах створили у південних ліванців відчуття, що Хезболлах захистить їх у будь-якому випадку, і що ”Ізраїль буде переможений, якщо його сухопутні війська увійдуть до південно-ліванських сіл”. Деякі жителі покинули небезпечні райони, інші ж повірили й залишилися на свою голову – а потім трапилася трагедія в Кафар Кані.

Хезболлах чудово обізнана, як слід використовувати міжнародні ЗМІ. Ось деякі приклади цього:

1. Журналісти неодноразово повідомляли, що пускові установки ракет Хезболлах перебувають на території мирних поселень і навіть на позиціях місії ООН, проте дуже небагато з цих повідомлень були опубліковані для широкого загалу.

2. 3-го серпня кореспондент Сі-Ен-Ен в Бейруті Нік Робертсон розповів, що його так званий звіт від 18 липня насправді був скомпонований діячами ЗМІ Хезболлах.

3. 31 липня міністр Італії зі зв’язків з ЄС пані Ема Баніно заявила: "Ясно, навіщо Хезболлах збудувала свої позиції недалеко від мирних поселень – щоб прикритися ними, як ”живим щитом".

4. Кореспондент "Тайм" Крістофер Оллбрітон повідомив, що "у Хезболлах є копії паспортів усіх журналістів. Декого з нас бойовики вже шантажували".

5. Елізабет Палмер із Сі-Бі-Ес заявила, що "Хезболлах налаштована показувати лише те, що їй треба".

6. 3 серпня колишній кореспондент "Санді Телеграф" Том Гросс передав: "Іноземні ЗМІ перетворилися на засіб пропаганди Хезболлах".

7. 6 серпня агентство Рейтер визнало, що опублікована ним 5 серпня фотографія похмурих клубів диму після нічного повітряного нальоту на передмістя Бейрута була навмисно спотворена за допомогою комп’ютерної графічної програми. Агентство вибачилося і попросило більше ніде не використовувати цю фотографію. Фотограф, що зробив цей знімок, був тимчасово усунений від роботи. Згодом агентство Рейтер оголосило про вилучення 900 фотографій із власного фотоархіву про Ліван. Такі факти неодноразового навмисного спотворення зображень заради того, щоб дії Ізраїлю здавалися набагато жахливішими, ніж є насправді.

8. У німецькій газеті Die Welt стверджується, що "керівництво Хезболлах перетворило посольство Ірану в свій штаб, перемістившись туди 15 липня після нападу на Бейрут. Іран надав Хезболлах цілий поверх під охороною іранських революціонерів".

9. У берлінській газеті Tags Speigel опублікований лист шиїтського лікаря з Лівану, який стверджував, що Хезболлах розмістила склади із зброєю під будівлями шкіл і житлових будинків. Лікар також додав, "що Хезболлах прикрилася народом як "живим щитом", а коли з’явилися жертви серед мирного населення, скористалася цими смертями для пропаганди".

10. 2 серпня в німецькій газеті Die Sueddeutsche Zeitung повідомлялося, що Хезболлах зчинила галас в ЗМІ стосовно подій у Кані заради нагнітання "дії жаху". Стаття називалася "Хезболлівуд", де стверджувалося, що Хезболлах "срежисирувала постановку", зібравши тіла убитих з різних місць і дозволивши кореспондентам ЗМІ все це сфотографувати.

Ці приклади свідчать про те, що західні ЗМІ постійно попадаються в пастку Хезболлах. Очевидно, що засоби масової інформації не повинні ставати мимовільним інструментом пропаганди терористичних організацій, подібних Хезболлах, а також країн, що підтримують терор, – Ірану, Судану, Північної Кореї та ін. І щоб такого не трапилося, необхідно вжити всі заходи безпеки.

Автор Йохаї Сіла – політолог, соціолог і медіа-експерт близькосхідного регіону.

#img_left_nostream#У людському світі все ілюзія, те, що бачать очі, не є реальністю.

Це було давно, Вей Поянь із князівства У повів трьох своїх послідовників у гори вдосконалюватися в Дао і гартувати дань. Вони пройшли через багато років важкого  вдосконалення, зазнали безліч мук і ось підходив день, коли дань вже повинен був бути готовий.

Коли настав день, коли потрібно було проковтнути дань, Вей побачив, що деякі учні ще не до кінця відкинули серця звичайних людей, тоді він сказав їм: ”Дань уже готовий, але не знаю, чи можна його проковтнути, ми зробимо так, спочатку дамо шматочок собаці скуштувати, якщо вона злетить у небо, то ми проковтнемо дань, який залишиться, а якщо вона помре, то не ковтатимемо його”.

Сказавши це, він покликав собаку, вона з’їла дань і відразу ж померла, учні заціпеніли. Вей, зітхаючи, сказав учням: ”Найважче це довести гарт дань до кінця, ми вже повністю загартували дань, але собака, проковтнувши його, помер, що ж нам тепер робити?”

Один учень сказав: ”Вчителю, у Вас високий гун, може спробуєте проковтнути шматочок?” Вей знову зітхнув і сказав: ”Я вчив вас удосконалюватися так багато років, примусив вас терпіти так багато страждань, а сьогодні ось все так плачевно закінчується, мені буде соромно спуститися з гір і дивитися в очі людям, краще мені проковтнути дань і померти. Якщо я помру, спускайтеся з гір і більше не вдосконалюйтеся в Дао”. Сказавши це, він проковтнув шматочок дань, впав і помер.

Молодший учень із ще більшим здивуванням і розчаруванням дивився на мертвого вчителя, він зовсім не знав, як вчинити. Середній учень сказав: ”Ми дотримувалися настанов учителя так багато років, ми прагнули стати безсмертними, але сьогодні наш учитель помер, чи можемо ми ще сподіватися стати безсмертними? Давайте спустимося з гір”. Тоді старший учень сказав: ”Наш учитель, це людина, яка осягнула Дао, ми повинні вірити йому і йти за ним до кінця, хоч навіть він і помер, я не шкодую ні про що! ” Сказавши ці слова, він проковтнув шматочок дань, і відразу ж упав мертвий.

Молодший учень, побачивши це, сказав: ”Учитель і наш товариш по навчанню мертві, за цим Дао не можна вдосконалитися, ми двоє ще молоді, спустимося з гір і проживемо ще багато років”. Так вони обидва і спустилися з гір. Як тільки вони пішли, Вей піднявся із землі й пожвавив свого учня і собаку, після чого вони полетіли на Небо і стали небожителями. Вчитель також послав людину розповісти про все це тим двом учням, дізнавшись про це, вони гірко розкаювалися.

(Із збірки розповідей ”Тайпінькуаньци”)

Я народився в бідному селі. У дитинстві, я часто бачив свою матір, яка, хвилюючись, обмінювала яйця на гроші. Я виріс в умовах браку харчових продуктів і одягу. У мене не було ніякої надії дізнатися, що таке достаток. Під час навчання в коледжі, щоб якось заощадити гроші, я завжди останнім заходив до їдальні, сподіваючись, що у кухаря залишилися залишки їжі. На батьківщині я жодного разу не куштував хорошу їжу, і лише після того, як відправився на навчання за кордон, у мене стало достатньо грошей для нормального життя. По завершенню навчання мені запропонували залишитися в дослідницькому інституті при моєму університеті. Хоча згодом мене підвищили з посади звичайного лаборанта до завідувача лабораторії, а потім і до керівника, я не був схильний до того, щоб відчувати себе чиновником. І так само як й інші люди навколо мене, не мав ніякого поняття про те, що означає бути ”чиновником”.

#img_right#Проте, повернувшись до Китаю, працюючи директором навчального закладу, я відчував себе ніби вождем моєї школи. Де б я не перебував, я був оточений іншими людьми, і важливе те, що фактично сам я працював мало, здебільшого указуючи іншим, що вони повинні робити. На початку я відчував себе погано, не виконуючи ніякої роботи, а тільки ухвалюючи рішення за інших. Коли я був за кордоном, мені самому доводилося робити всі свої справи, наприклад, складати мій річний план. Тоді різні лабораторії присилали свої різноманітні плани, і я, складаючи розклади проведення аудита і перевірок, тим самим організовував плани і для моєї власної роботи. Люди в офісі можуть тільки допомогти вам надрукувати документ або зробити ксерокопію, але не можуть допомогти вам скласти новий план. Коли я став посадовцем у Китаї, все, що мені потрібно було робити – це ставити підпис. Багато разів мені навіть не потрібно було перевіряти роботу.

Візьмемо, наприклад, фінансові питання. За межами Китаю люди можуть самі контролювати власний бюджет і витрати, які потрібні для роботи, і не зобов’язані діставати письмове схвалення свого начальника. Проте в Китаї для оформлення будь-яких фінансових витрат необхідно отримати підпис начальника. Спочатку я ще шукав фахівців для перевірки витрат, але це тільки ображало почуття інших людей і не приносило мені ніякої користі. Пізніше я підписував витратну заявку просто тому, що це було в моїй владі. Іноді я спеціально висловлював вдячність тим, хто рідко подавав заявку на покриття витрат, що ще більше приваблювало до мене людей. Оскільки бухгалтери перевіряють тільки цифри, мій підпис на заявці – це тільки формальність для дотримання субординації. Зрозуміло, ви легко можете проявити прихильність стосовно одних людей і настільки ж легко можете відмовити в цьому тим, кого ви не поважаєте.

Після того як я став посадовцем, я з’ясував, що житло, машина та інші блага надаються відповідно до посади. Інакше кажучи, висота вашої посади дійсно визначає ваше місце в суспільстві. У Китаї це дійсно фантастичне відчуття – усвідомлювати себе керівником. Якщо вас нема на зборах, ніхто не ризикне почати без вас. Навіть якщо вже були узгоджені всі аспекти просування кого-небудь по службі, але ви не підписали заяву, все може бути скасовано. У будь-якій ситуації ви завжди в центрі уваги. Навіть за обіднім столом, якщо ви не приступили до трапези, ніхто не наважиться почати першим. На святкуваннях, що знаменують початок якого-небудь проекту для потребуючих людей, ці люди дивляться на вас майже як на їхнього рятівника. При використанні громадський коштів у вас виникає приємне відчуття, ніби ви розпорядилися власними грошима, це дає змогу розширити сферу вашого впливу. Тільки посадовці можуть відчути і пізнати цю розкіш.

У Китаї зазвичай кажуть: "Коли людина потрапляє на небеса, навіть його домашні тварини піднімаються на небо". Це означає, що коли людина піднімається на високу посаду, разом із ним всі його друзі й родичі від цього отримують вигоду. Я переживав таке почуття з тієї миті як став чиновником. Коли моя сім’я у минулому жила бідно, жоден чиновник не хотів займатися нашими проблемами. Після того як я виїхав за кордон, вони тільки стали трохи ввічливішими. Як тільки я сам став посадовцем, навіть моїх батьків стали часто відвідувати чиновники, не говорячи вже про те, що кожного разу, коли я приїжджав додому відвідати сім’ю, із цього приводу влаштовувалася ціла церемонія. Через це мені навіть соромно було приїжджати додому.

Дехто каже: "Дуже важко в Китаї залишатися чесним чиновником". У цій фразі закладений глибокий сенс. У танцювальному залі вас супроводжуватимуть найкрасивіші й талановитіші танцівниці. Найкрасивіша дівчина погодиться піти з вами в ресторан. Коли ви зробили що-небудь корисне для людей без яких-небудь зусиль або витрат, вони будуть вдячні вам до кінця життя. Навіть якщо ви виконали те, що вимагається відповідно до ваших посадових обов’язків, вони будуть безмежно вдячні й щось вам подарують. Це не має ніякого значення, чи називаєте ви це корупцією або якось інакше, врешті-решт, чиновник у Китаї, виконуючи свою роботу і навіть не зловживаючи своїм посадовим положенням для отримання особистої вигоди, все одно дуже легко може стати корумпованим.

Коли я був маленьким, я прочитав кілька стародавніх книг, в яких мовилося, що чиновник існує тільки для того, щоб віддавати. Насправді я бачив таких чиновників тільки за кордоном. Там, коли я отримав підвищення, моя відповідальність стала більша, але зарплата й умови життя залишалися тим самими. У Китаї, навпаки, як тільки ви стаєте чиновником, добробут, вигода і висока платня – збільшуються, тоді як відповідальність, обов’язки стають мінімальними і не відповідають нашим здібностям.

Немає нічого, про що потрібно турбуватися на вашому робочому місці, адже підлеглі завжди оточують вас. Звичайно, ще залишаються справи, які вимагають вашої уваги, наприклад, потрібно думати про те, як ублажити вище керівництво, оскільки це впливає на ваше майбутнє. Починаючи свою кар’єру кілька років тому, багато керівників у державних установах почали називати себе "босами". Коли уряд змінив зовнішню форму управління, керівники природно стали босами.

Рада директорів, яка цілком складається з членів самого підприємства, у тих керованих державою підприємствах і ще більше сприяє зміцненню влади посадовців. Так не чинять в інших країнах. От чому так чудово бути чиновником у Китаї. Сини і дочки деяких корумпованих чиновників за гроші їхніх батьків були послані вчитися за кордон, але у результаті вони захотіли повернутися назад, щоб тут самим стати чиновниками, навіть не зважаючи на те, що їхніх батьків вже зняли з посади. Тільки після того, як сам станеш чиновником у Китаї, зможеш відчути, що дійсно означає вислів "насолоджуватися життям".

Людство має посилено працювати над собою, щоб розвинути в собі почуття співчуття. Це послання Далай-лама адресував людям під час свого триденного візиту до Ванкувера у вересні. Тисячі людей зібралися в GM Place, де відомий експатрійований духовний наставник з Тибету зустрівся з більш, ніж сотнею громадських лідерів, і взяв участь у п’яти дискусіях, під час яких він спілкувався із студентами і викладачами, а також із політиками.

#img_right#Візит Далай-лами ознаменував відкриття недавно заснованого ним ”Центру Миру й Освіти Далай-лами” – єдиної установи у світі, що носить його ім’я. Віктор Чань, який надав підтримку Далай-ламі 30 років тому, задумав здійснити цю ідею після дуже успішного заходу, що відбувся у Ванкувері в 2004 р., в якому брали участь Далай-лама, Десмонд Туту та інші. Пан Чань хотів знайти спосіб підтримати Далай-ламу в його бажанні допомогти людям стати добрішими й моральнішими.

– Я сказав [Далай-ламі], що нам потрібно заснувати інститут, який був би домом для Ваших ідей, а також місцем реалізації Ваших ініціатив, програм і життєстверджуючих планів. Він погодився з тим, що ідея хороша, і він готовий разом зі мною над цим працювати.

Віктор Чань говорить, що новий навчальний курс, який начитуватиметься в школі при центрі, вже застосовується в деяких канадських і американських університетах. Він поєднуватиме переваги академічного навчання з вихованням моральності. Школа працюватиме в рамках стандартної освітньої системи, її метою стане ідея сумісного розвитку розумових здібностей і душевних якостей.

– У суспільстві багато різних проблем, і якби ми змогли створити світ усередині себе завдяки духовній освіті, те суспільство здобуло б тільки користь від такого навчання, – говорить Чань.

Як і у звичайній школі, у центрі буде художня галерея, бібліотека, кафе і книжковий магазин, – він слугуватиме міжнародним центром для майбутніх досліджень і дискусій з нерелігійних і неполітичних тем. Запланований бюджет 60 млн. доларів уже виділений, і, за словами Чана, будівництво почнеться відразу ж, як тільки буде знайдено відповідне місце.

У червні цього року, члени парламенту одноголосно підтримали рух консерваторів у рішенні присудити Далай-ламі титул ”почесного громадянина” Канади. Він – третій, хто удостоївся такої честі в історії Канади після південноафриканського лідера Нельсона Мандели і шведського дипломата Рауля Валленберга, відомого своїми рішучими діями по порятунку угорських євреїв під час Другої світової війни.

Тисячі людей витратили від 20 до 175 доларів, щоб послухати промову духовного наставника і стати свідками його бесіди із студентами, вченими, політиками, корпоративними і громадськими керівниками, провідними дослідниками у сфері освіти і психічного здоров’я, а також духовними наставниками. Багато хто визнав, що Далай-лама в минулому вже вплинув на їхню роботу й життя.

Мері Гордон, член ”Ордена Канади” і засновник некомерційної організації ”Витоки співчуття”, поділилася історією свого успіху в одній з таких бесід. Її програма, дуже поширена в Канаді, полягає в навчанні дітей разом із своїми татами й мамами в шкільних класах. Ідея полягає в тому, що дітям прививають милосердя. Школярів навчають піклуватися про немовлят, беручи приклад із своїх батьків, які сповнені любов’ю до свого малюка.

– Багато дітей дуже хочуть бачити, як відбувається таке спілкування, – каже Гордон. – Адже співчуттю не вчать – його відкривають у собі.

Тибетський ”лідер у вигнанні” особливо цікавився науковими дослідженнями, які зараз проводяться, які доводять, що співчуття робить світ кращим.

– Це ж очевидно, – сказав він, розглядаючи ряд графіків, на яких ясно видно, що рівень агресії падає, а уважність і турботливість підвищуються у тих дітей, які брали участь у програмі ”Витоки співчуття”.

Саме це є тією метою, якої сподівається досягти Віктор Чань у ”Центрі Миру й Освіти”. Вони разом з Далай-ламою вивчають найостанніші дослідження, із теми ”поліпшення емоційної рівноваги” у студентів. Такі роботи показують, що студенти не тільки досягають успіху в академічному навчанні, але і стають психічно більш врівноваженими. В них знижується агресія, вони менше задаватимуться й змагатимуться між собою, – говорить Віктор. – Це дозволить студентам концентруватися на навчанні, а також стати людьми, що більш глибоко усвідомлюють важливість етичних принципів.

#img_left_nostream#ЖЕНЕВА: ”Систематична форма нелюдяного і дегенерованого ставлення”, – так Манфред Новак (Manfred Nowak), спеціальний доповідач ООН, описав ”дуже поширене” використання тортур у Китайській Народній Республіці (КНР).

20 вересня пан Новак виступив на засіданні Ради ООН з прав людини в Женеві. Його заява була тільки однією з кількох у дні роботи другої сесії Ради, що розкривають жахливе порушення прав людини в КНР після ретельно проведеного розслідування.

”Я вірю, що тортури хоч і зменшуюються, зокрема, в міських районах, але все ще дуже поширені в Китаї”, – сказав Новак, обов’язок якого полягає в розслідуванні випадків тортур та інших жорстоких і нелюдяних або дегенерованих способів поводження або покарання.

Зокрема, я стурбований практикою примусового перевиховання людей, що дотримуються інших поглядів або що стоять на інших позиціях, яка триває, за допомогою якої намагаються змінити їхню особистість і зломити їхню волю в спеціальних трудових таборах, в’язницях і навіть в центрах попереднього ув’язнення”, – сказав він.

У своїй відповіді Новаку, представник КНР Ша Цзюкан (Sha Zukang) сказав, що уряд Китаю зробив все можливе, щоб допомагати Новаку, і хоче ”співпрацювати далі” з механізмами захисту прав людини ООН.

Проте в своєму звіті Новак відмітив, що під час його візиту до Китаю багато хто з ймовірних жертв, членів сімей, адвокатів і захисників прав людини, зазнавав залякувань персоналу безпеки. Вони були поміщені під спостереження поліції, їх інструктували, щоб вони не зустрічалися з ним, або навіть фізично перешкоджали зустрітися з ним.

Гао Чжишен, правозахисник, з яким Новак таємно зустрівся, на цей час перебуває в ув’язненні в Китаї за можливі ”кримінальні дії”, яким не було дано визначення. Формально йому ще не були висунуті звинувачення.

Практика видаляння органів була викрита

21 вересня, в своїй промові перед членами Ради, колишній член парламенту Канади і держсекретар Канади з питань Азіатсько-тихоокеанського регіону Девід Кілгур, підбив підсумки свого розслідування звинувачень у видалянні внутрішніх органів у живих людей в Китаї, звіт про яке був недавно опублікований. Його звіт був складений спільно з канадським правозахисником Девідом Мейтасом. У своїй промові Кілгур підкреслив свої ключові рекомендації: негайно покласти край практиці видаляння органів у живих практикуючих Фалуньгун.

”Це огидний новий вид злочину проти людства, і цьому потрібно негайно покласти край”, – сказав він в інтерв’ю.

”Це неодмінно повинно бути зупинено до Олімпійських ігор, але якщо цього не відбудеться до початку ігор, то я сподіваюся, що багато людей, багато урядів і багато спортсменів, приймуть рішення про те, що вони просто не можуть в’їхати в країну, в якій вбивають людей тільки за те, що вони вірять в Істину, Доброту і Терпіння”, – сказав він.

Використовуючи своє право відповіді, представник КНР словесно атакував рух Фалуньгун, і спробував дискредитувати звіт, указуючи на госпіталь Суцзятунь.

Суцзятунь був вперше описаний китайським журналістом-дисидентом, як концентраційний табір, де у людей видаляють органи проти їхньої волі. Пізніше дружина хірурга, який видаляв рогівки у живих практикуючих Фалуньгун, підтвердила цю історію.

Суцзятунь відвідали кілька офіційних осіб посольства США за два тижні після того, як стали відомі новини про твердження стосовно видаляння внутрішніх органів у живих людей. При цьому їх супроводжували китайські офіційні особи. Дипломати нічого не виявили.

Спікери Фалуньгун та інші експерти описали це місце, як ”потьомкінські села”. Вони вказали на те, що було достатньо часу для того, щоб приховати докази, і що Китай якраз зміг це зробити.

Проте для того, щоб не покладатися тільки на свідчення про Суцзятунь, Кілгур і Мейтас використовували інші методи розслідування, і надали нові свідчення аргументам свого звіту. У звіті указується на достовірні докази, які підтверджують той факт, що багато госпіталів у всьому Китаї здійснюють практику видаляння органів у живих людей. У звіті мовиться, що більше 40 000 органів надійшли з невідомих джерел.

”Вони (уряд Китаю) відреагували на наш звіт, не навівши в своє виправдання нічого істотного”, – сказав Кілгур.

"До цього часу минуло вже два місяці, щоб спробувати знайти що-небудь неправильне в нашому звіті. Вони знайшли тільки дві речі, що два міста було приписано не до тих провінцій в нашому звіті, тобто, фактично, вони не змогли знайти нічого неправильного в нашому звіті”.

У своїй відповіді на заяву Кілгура, Новак сказав, що він надіслав до Пекіна лист, в якому просив дати пояснення з приводу цих звинувачень. Офіційні особи повідомили його, що у них ще не було часу, щоб відповісти на ці специфічні питання, але вони зроблять це незабаром.

Жодна з кількох відповідей Пекіна, які були зроблені до цього часу, не змогла прямо відповісти на твердження, зроблені двома адвокатами, Кілгуром та Мейтасом. У офіційних відповідях, схоже, містилися особисті атаки на цих двох людей і ставилася під сумнів незалежність виявлених ними доказів.

”Мені здається, що вони несвідомо підтвердили, що наш звіт є надійним”, – сказав Кілгур.

Жертви тортур говорять

Кілька жертв переслідування, санкціонованого комуністичною партією Китаю (КПК), також виступили на третій і четвертий день засідань. На паралельній з ООН сесії, спонсором якої стали спільно Interfaith International і Транснаціональна радикальна партія, виступило подружжя, обоє практикують Фалуньгун і є жертвами тортур. Кожний з них провів по п’ять років у в’язниці й трудових таборах до того, як вони змогли через Таїланд приїхати до Норвегії, як політичні біженці.

”Одного разу вони примусили мене читати пропагандистські матеріали, які обмовляли Фалуньгун. Я відмовився. Потім кілька поліцейських накинулися на мене, завели мої руки за спину, схопили електричну палицю і почали бити мене по голові”, – сказав 49-ти літній Лі Цзяньхуей. Так він описує один випадок серед багатьох інших, коли його піддавали тортурам під час ув’язнення.

Лі був успішним бізнесменом до 1999 року, але після заборони практики він став одним з перших практикуючих Фалуньгун, який постав перед судом у Китаї. Проте на той час юридична система не знала, в чому його звинувачувати.

”У суді я попросив прокурора представити докази здійсненого мною злочину”, – сказав він. На що прокурор відповів: ”Ми знаємо, що у нас немає доказів. Якби вони були у нас, все було б інакше”, –”Вони просто ігнорували всі закони”. 30 лютого 2000 року Лі засудили до чотирилітнього ув’язнення.

Дай Їн (Dai Ying), дружина Лі, розповіла про те, як під час свого ув’язнення в трудовому таборі їй доводилося по 17 годин на день шити взуття для експорту в США і Європу Вона частково втратила зір на одне око через тортури електричними палицями. У своєму виступі вона також розповіла, що в трудовому таборі провели повне фізичне обстеження її здоров’я без будь-яких необхідних для цього причин.

”Ми не знали про причину проведення обстеження фізичного стану практикуючих Фалуньгун, але в одному ми були впевнені: це робилося не з турботи про наше здоров’я”, – сказала вона. Звичайних ув’язнених не обстежували. Після того, як весною цього року були висунуті звинувачення стосовно витягання органів, Дай почала підозрювати, що вона була одним з потенційних донорів.

На цей час подружжя бере участь у створенні Європейської коаліції розслідування переслідувань Фалуньгун, запрошуючи міжнародні організації, державні агентства і ЗМІ приєднатися до неї, ”щоб направити до Китаю делегатів для збору необхідних доказів, і щоб пролити світло правди на переслідування Фалуньгун, включаючи існування концентраційних таборів”.

Важливість незалежного розслідування

Шерон Хом (Sharon Hom), виконавчий директор організації Права Людини в Китаї (ПЛВК), що також відвідала засідання Ради з прав людини, просить надати їй такий доступ до Китаю вже впродовж чотирьох років.

”На мою думку, найважливіше полягає в тому, що нам потрібно добиватися доступу для проведення розслідувань усередині Китаю і не тільки стосовно питань, пов’язаних з трансплантацією органів, але і всіх інших порушень, і думаю, ми зможемо отримати повну картину, – сказала вона. – Тому ми повинні постійно наполягати на цьому, ми не можемо просто дозволити їм закрити перед нами двері”.

Раніше під час головних пленарних засідань, представник Interfaith International і практикуюча Фалуньгун Нг Чіе Нуай (Ng Chye Huay) звернулися до асамблеї. Вона подякувала Якін Ертурк (Yakin Ertürk), спеціальному доповідачеві з питань насильства над жінками, за її допомогу в розкритті випадків насильства над жінками-практикуючими Фалуньгун, що відіграло чималу роль у викритті порушень прав людини в звітах спеціальних доповідачів.

”Люди, які практикують Фалуньгун, особливо жінки, страждають від неймовірних принижень, від публічних зґвалтувань до групових зґвалтувань, від примусових абортів до видаляння органів”, – сказала вона.

”Тоді, коли жоден уряд не бажає ризикувати економічними вигодами, і не висловлюється проти жорстоких і поширених порушень в Китаї, голоси спеціальних доповідачів ООН стають єдиною надією для цих жертв”.

Сама Нг недавно дала свідчення Ертурк, яка спільно з головним доповідачем Робочої групи з питань спірних висновків і спеціальним доповідачем з питань поширення і захисту прав свободи думки і висловлювання, відправили апеляцію уряду Сінгапуру.

Пані Нг була арештована в Сінгапурі за ”незаконні збори” і ”образу” громадськості тим, що вона публічно викривала перед жителями Сінгапуру переслідування Фалуньгун, і за те, що вона постійно медитувала перед посольством Китаю і виставляла плакати з правдою про репресії.

”Під тиском посольства Китаю, уряд Сінгапуру також дискримінує Фалуньгун”, – сказала пані Нг. Негайне втручання спеціального доповідача ООН в ситуацію з пані Нг відбулося після того, як її зв’язали і піддали насильницькому годуванню під час голодовки, яку вона почала в ув’язненні на знак протесту проти дискримінації.

Адвокат пані НГ, Раві Мадасамі ( Ravi Madasamy), був арештований урядом Сінгапуру і поміщений в психіатричний госпіталь того дня, коли він збирався їхати до Женеви на засідання Ради з прав людини. Нг попросила спеціального доповідача знову втрутитися.

21 вересня, на четвертий день засідання Ради, головний офіс Міжнародної Амністії в Лондоні, оповістив свій невтішний звіт про стан прав людини в Китаї в світлі боротьби Пекіна за проведення у себе Олімпійських ігор.

”Серйозні порушення прав людини, про які повідомляють щодня зі всіх частин (Китаю), показують неспроможність зроблених обіцянок уряду Китаю, коли він заявив про намір провести Олімпіаду на території Китаю”, – сказала Катрін Бабер (Catherine Baber), заступник директора Азіатсько-тихоокеанського відділення Міжнародної Амністії, у своїй заяві для преси.

”Теперішній стан справ протирічить найосновнішим принципам ”Олімпійського духу”, який передбачає ”збереження людської гідності” в своєму серці”.

Обережний оптимізм Кілгура припускає, що Олімпіада все ще може використовуватися, як могутній інструмент для зміни ситуації.

”На мою думку, рушійна сила росте. Я думаю, що якщо всі ми сядемо за наш комп’ютер і увійдемо до Інтернету, і тисячами відправимо електронні листи, ми досягнемо межі, коли уряд Китаю задумається над тим, що якщо він не зупинить цей жах (видаляння органів), то це може вплинути на Олімпійські ігри. Це є ключовим моментом і ми разом скористаємося їм, щоб просувати, просувати і просувати все це вперед”.

Ян Якілек. Велика Епоха

#img_left_nostream#Китай: пан Ма, житель міста Ліньї, провінції Шаньдун, знайшов змію з двома лапками. Ма зловив змію 10 вересня. Її голова була трикутної форми, довга – біля одного метра, товщина – із великий палець дорослої людини. Дивовижне те, що з кожного боку, на відстані приблизно 30 сантиметрів від голови, у змії були дві лапки завдовжки сантиметр із п’ятьма пальцями на кожній.

Після огляду змії, професор Цао Шаньдун з факультету біології Університету Ліньї заявив, що це плямиста щуряча змія, але лапки й пальці на них – це дуже незвичайно.

The Epoch Times (Велика Епоха)