Blog

НЬЮ-ЙОРК. Фінансовий контролер м. Нью-Йорка Вільям С. Томсон молодший, від імені Пенсійного Фонду м. Нью-Йорка, закликає Yahoo встановити набір стандартів для здійснення курсу, спрямованого на захист свободи доступу до Інтернету в Китаї. Система Пенсійного Фонду м. Нью-Йорка нараховує 4.5 мільйонів акцій Yahoo загальною вартістю 123 мільйона доларів.

 

#img_left#12 червня акціонери Yahoo будуть голосувати стосовно питання резолюції, представленої Пенсійним фондом м. Нью-Йорка, на його щорічній раді акціонерів компанії в м. Санта Клара, Каліфорнії. 

 

У 2005 році, Yahoo був обвинувачений у наданні даних, що були використані з метою ув’язнення журналіста Ші Тао в провінції Хунань. Журналіст був обвинувачений у розголошенні державних таємниць закордонному сайту прихильників демократії, напевно, використовуючи його електронну пошту на Yahoo.  

У квітні 2007 р., Yahoo став першою інтернет-компанією в США, якій був пред’явлений позов за порушення прав людини в Китаї. Позов був пред’явлений політичним китайським дисидентом Ван Сяоніном, відповідно до Закону про Правопорушення Щодо Іноземних Громадян. Ван Сяонін був ув’язнений у тюрмі на підставі особистої інформації, що була передана компанією Yahoo для уряду Китаю. 

Напередодні голосування акціонерів Yahoo, журналіст Великої Епохи взяв інтерв’ю у Томпсона щодо його шляхетного рішення.

Велика Епоха (ВЕ):  Що спонукало Вас виступити проти неетичного вчинку Yahoo і інших Інтернет компаній – співучасників Китайського комуністичного режиму?

Вільям Томсон (ВТ): Нам стало відомо, що люди в Китаї піддаються переслідуванням, обвинувачуються й ув’язнюються. Ми запропонували й відправили акціонерам рішення про те, що ці компанії повинні (у країнах де існує цензура), по-перше, намагатися спочатку протистояти цій цензурі й, якщо існують юридичні дії, які вони можуть використати, то спробувати їх застосувати.

По-друге, у країнах, де існує цензура, ці комп’ютерні служби повинні повідомляти про це своїх користувачів. І останнє, інформація про індивідуальних користувачів не повинна надаватися цим країнам. 

У найгіршому разі, інформація про абонентів повинна зберігатися в країні, де вона не доступна тим країнам, які намагаються заволодіти цією інформацією. Такі факти стали нам відомі, як акціонерам цих трьох компаній, протягом останніх декількох років.

Ми ще не знаємо результатів відносно Google; Скоріше за все ми не переможемо, тому що два головних власники мають 50% акцій цих компаній, але нам цікаво, що відбудеться з Yahoo завтра, у нас є люди, які підуть на цю нараду від імені ради директорів Пенсійного фонду м. Нью-Йорка, і ми не втрачаємо надії.

Ми можемо не виграти цю справу, – звичайно, ви розумієте, що рішення власників акцій не обов’язкові для менеджменту, – але ми вважаємо, що це виразить серйозний намір власників акцій, який, ми сподіваємося, буде врахований компанією.

Я чув, як люди обговорюють це у компаніях: «Якщо вони будуть йти цим шляхом, то будуть працювати в умовах несприятливої конкуренції» – але захист передплатників – це захист тих, хто має доступ до інформації… немає більш високої ціни, і якщо всі компанії будуть так робити, то не буде й несприятливої конкуренції.

ВЕ: У ході зустрічі компанії «Google» 10 травня рішення не було прийнято і представник від керівників «Google» заявив, що він не вважає відхід від Китаю вирішенням проблеми.

ВТ: Ніхто й не припускав, що вони повинні припинити ведення бізнесу в цій країні. Ми пропонуємо, щоб при відсутності законного способу запобігти наданню конфіденційної інформації Китаю, вони вивезли цю інформацію з Китаю. В такому випадку вони можуть надавати послуги і доступ, але сервер і вся інформація будуть знаходитись за межами Китаю, де ніхто не зможе змусити надавати її.

ВЕ: Виходить, представник «Google» не зрозумів, про що була резолюція?

ВТ: Ми закликаємо, щоб вони намагалися пручатися цьому, щоб вони зробити все можливе для використання будь-яких законних засобів, необхідних для того, щоб не потурати цензурі в цих країнах у тих випадках, коли їх змушують це робити.

Не надавати імена осіб, які шукають інформацію. У результаті цього одна людина вже у в’язниці… при сприянні пошукового пристрою «Yahoo», і зараз він піддається репресіям і утримується у в’язниці із цієї причини. Вивезіть цю інформацію за межі країни й не надавайте цю інформацію. Вони можуть це зробити!

Якщо вони хочуть займатися бізнесом у таких країнах, як Китай або Бірма й Куба, і інших країнах, які блокують доступ до інформації й роблять цензуру інформації, яку люди можуть отримувати, то вони не повинні надавати імена людей, і їм не обов’язково це робити, якщо вони вивезуть інформацію за межі країни, у місця, які не будуть до цього примушувати.

ВЕ: Чи є це вибором між етичним і неетичним бізнесом?

ВТ: Я не знаю, чи можете Ви називати це етичним бізнесом… Це просто правильно! Коли розмова йде про гроші й життя… потрібно знайти баланс. Що важливіше, свобода? Кидати людей у в’язницю або заробляти більші гроші? Я б сказав, що, насправді, захист людей і захист їхнього права намагатися одержати інформацію й знання, важливіше, ніж гроші, які вони заробляють у такій країні, як Китай.

ВЕ: Здається, що компаніям важливіше спочатку заробити гроші, це правда?

ВТ: Ми говоримо про те, що можливо робити й те, і інше одночасно…

ВЕ: Чому вони не виконують цього?

ВТ: Тому що їм простіше не виконувати. Тому що їм простіше, і можна сказати, дешевше не виконувати. Ми ж говоримо, що на даному етапі, доступ до інформації й захист безневинних людей від переслідування… не мають ціни.

Лорі Хар-Ель. Велика Епоха

У Китаї спалахнуло чергове велике повстання 10 тисяч місцевих жителів у місті Чунцін (Chongqing). Цього разу воно було викликано незаконними діями поліції по відношенню до проведення розслідування про вбивство учня у цьому місті, повідомив Інформаційний центр з прав людини у Китаї і народних рухів у Гонконзі.

#img_left#В Інформаційному центрі сказали, що 28 червня у повіті Юян школяр поранив іншого школяра. З вини дирекції школи поранену дитину доставили у лікарню надто пізно, і через цю затримку вона померла. Після цього родичі загиблого біля школи виражали свій протест, і троє з них були важко поранені у результаті побиття.

Люди були обурені жорстокими діями міліції і позицією дирекції школи. 29 червня увечері близько 10 тисяч місцевих жителів оточили уряд повіту, розбили одну міліцейську машину, ушкодили обладнання у кабінетах уряду.

Основну частину населення повіту Юян складають представники національностей туцзя (Tujia) та мяо (Miao).

В Інформаційному центрі зазначили, що у Китаї кількість невдоволень, викликаних різними соціальними проблемами, різко зростає. У червні Центр передав про 11 заворушень і протестів, кількість учасників у яких перевищила 1000 чоловік.

Версія статті китайською

Щоб перевірити рівень цензури в Китаї, Майкл Канеллос (Michael Kanellos), редактор CNET News.com, задав пошук за словом "Tiananmen" англійською в кімнаті готелю і на комп’ютері в Інтернет-кафе; також китайськими ієрогліфами на сайті Google-China і на китайському пошуковому порталі Baidu. І з’ясував, що результати пошуку розрізняються залежно від того, де розташований комп’ютер.

#img_left#У пекінському готелі перші декілька сторінок результатів пошуку на Google і Yahoo видали зображення протестів 1989 року, зокрема, знамените фото «Tank Man», на якому молода людина стоїть перед шеренгою танків, та й посилання здебільшого працювали добре. У інтернет-кафе, розташованому, між іншим, через вулицю від площі Тяньаньмень, ті ж самі пошуки виявили дві фотографії тих протестів – одну «Tank Man», другу із пораненими учасниками протесту, а також кілька порожніх місць на першій сторінці результатів.

Спроби перейти на другу сторінку закінчувалися перериванням зв’язку із сервером.

А ось на китайському сайті Google заблокованих місць не було – натомість були відредаговані результати пошуку. На 27 сторінках, виданих пошуковою програмою Google, було лише одне зображення протесту: картинка зі статуєю Свободи, яка дивиться на величезний портрет голови Мао, що висить на воротах Забороненого міста. Вона опинилася на 14 сторінці.

Але не було жодних зображень бунту або порожніх місць, що відображають заблоковану картинку. Хоча тут було багато фотографій відпускників і старших школярів, що скупчилися перед Будинком народних зібрань – величезною урядовою будівлею на Тяньаньмень. На найбільшому китайському пошуковому сайті Baidu не з’явилося жодних зображень подій 1989 року.

У результаті цього експерименту Майкл Канеллос дійшов до висновку, що Great Firewall of China, як називають на Заході інтернет-цензуру Китаю, зроблена вельми витончено. Ця «Велика віртуальна китайська стіна» прибирає дражливу інформацію з тих сайтів, якими користується велика частина населення, але в той же час пристосовується до потреб іноземців. Очевидно, вона навіть проводить відмінності між різними типами іноземців або, принаймні, між точками входу.

Велика частина новин і відео, що критикують дії уряду стосовно Тибету або Тайваню, які не з’явилися в стилізованому під «Lonely Planet» інтернет-кафе, чудово вискакували в готелі, яким володіє компанія із Франції. Якщо чесно, то Захід виявляє більш бурхливий інтерес до подій на Тяньаньмень, ніж жителі Китаю, відзначає Майкл Канеллос. Йому довелося говорити на цю тему з директором однієї китайської IT-компанії, який сказав, що більшість людей знають про те, що там було, але їх значно більше цікавить зростання рівня життя, що відбулося останніми роками.

І взагалі, продовжує автор, адже ніхто особливо не утруднявся рукописними коментарями із приводу долі індійців-апачів під час Manifest Destiny – як у Штатах називають експансію поселенців на американський захід. Проте можливість повного стирання даних демонструє потенціал зміни історії в цифровому столітті: обмежте інформацію про події минулого – і вони можуть у майбутньому показатися іншими.

Але якщо говорити про яскраві плями, то властям, напевно, буде нелегко із цим справитися. З одного боку, людей, що вивчають англійську мову нині більше ніж коли-небудь. А з іншого, нові медіа нелегко віддати під контроль міністерства громадської безпеки. Зокрема, у ході англомовного пошуку на YouTube в інтернет-кафе з’явилися два відеоматеріали із протестами на Тяньаньмень, хоча спроби відкрити їх привели до переривання зв’язку із сервером.

Проте потім Канеллос став шукати в тому ж інтернет-кафе на менш популярному сайті Veoh Networks і виявив відео під назвою Tiananmen Not Forgotten. Цей короткий фільм, у якому є тільки музика без слів, складається із кліпів, що простежують події від періоду приходу Мао до влади в сорокових роках і аж до протесту й кривавого придушення 1989 року, що сталося згодом. Картинка трохи пригальмовує, але те ж відбувається й з іншим нешкідливим відео на цьому ж сайті – "The Star Wars Kid".

Якби в кафе було вікно, відзначає Майкл Канеллос, можна було б дивитися прямо туди, де відбулися ці акти насильства. Кліпи з картинами бунтівних виступів, з накладеною музикою, з’явилися також на сайті по обміну відеозаписами Grouper. Слів теж немає, але місце важко не впізнати. Щоб доповнити експеримент, він пошукав за словами "Tiananmen Massacre" і кліп знову з’явився. Але пошуки на декількох китайських порталах із відеоматеріалами не дали результатів.

Cайт Grouper також надає відео за словами Dalai Lama, через які містичним чином закрився сайт YouTube. Аудіозаписи також прориваються до користувача: на сайті мовної корпорації ВВС стаття про Далай-Ламу не з’являється, але можна завантажити аудіозапис цього інтерв’ю. Пошук дав і інші несподівані наслідки. Пошук зображень «Dalai Lama» на Google видає тільки порожні місця, але все таки з’являється сайт під назвою Dalai Lama T-Shirts and Gifts – і там показуються картинки з лідером Тибету, віддруковані на майках.

Що стосується тексту, відзначає Канеллос, то тут цензори, схоже, роблять куди витонченішу роботу. «Потенційно небезпечні» посилання з відомих сайтів заблоковані, і вони явно проявили вправність, відокремлюючи «небезпечний» матеріал від нешкідливого непотребу. На Wikipedia посилання по збору текстів зі словами "Tibet" і "Dalai Lama" взагалі не працюють. І, звичайно, ж, заблокований сайт офісу Далай-Лами. Навпаки, спливає розважальна стаття під заголовком «10 речей, які ви могли не знати про Далай-Ламу».

Єдиний термін пошуку, який є просто «атомним» на будь-якому сайті, до чого не можна віднестися не серйозно – «Фалуньгун» (Falun Gong). Наберіть його – і комп’ютер помре, пише редактора CNET News.com. Тут навіть не тільки посилання – сам сервер відключиться відразу після того, як ви натиснете enter.

Вранці 22 травня в селі Цзіньцзяцунь, розташованому в передмісті Пекіна, були зруйновані два будинки: будинок № 121 і будинок № 164. Господар будинку № 121 намагався захистити своє житло, але був поранений в зіткненні. Його затримала поліція.

#img_left#За словами очевидців, вранці понад 100 представників місцевого уряду і будівельної компанії зламали будинок. Вони найняли ще понад 30 мафіозі, які приїхали в село на 15 машинах-таксі.

Члени мафії відразу переодягнулися в камуфляж, почали зламувати двері та виганяти людей на вулицю. Господар будинку № 121, пан Лю Шуанмін, спробував перешкоджати їм і захистити свій будинок. Спочатку його побили мафіозі, а потім затримала і відвезла поліція. Його доньці теж добряче дісталося. З отриманим серйозним пораненням її терміново відправили до лікарні.

Родичі Лю Шуанмін розповідають: «Вони викидали всі речі на вулицю. Коли ми спробували перешкодити, нас сильно побили. Чоловіка відвезли у відділення поліції. У наший сім’ї 9 чоловік і тепер ми не знаємо, як далі жити».

Як повідомляється, у цьому селі проживають понад 400 сімей. Місцевий уряд і міністерство Збройних сил Китаю заявили, що їм потрібно будувати квартири для колишніх офіцерів, тому у населення конфісковуватимуть землю за ціною 2 000 юанів за квадратний метр.

Проте місцеві жителі кажуть, що зараз будь-яке житло коштує не менше 12 000 юанів за квадратний метр. Виходить їх просто виганяють на вулицю, оскільки на таку компенсацію неможливо купити будинок або квартиру.

Один житель села, чий будинок вже відібрали у січні цього року, жив із сім’єю в наметі майже 6 місяців, але недавно поліція заборонила їм навіть ставити намет на цій території. Що буде завтра – не знає ніхто.

В кінці інтерв’ю родичі Лю Шуанмін заявили, що надії немає і їм нікуди йти. Вони вирішили жити в наметі на розвалинах свого будинку. «Нікуди не підемо, навіть якщо вб’ють нас усіх. У нас просто немає вибору», – заявила родичка Лю Шуанмін.

Рано вранці 18 травня бригада із близько сотні хуліганів, найнята компанією з планування місцевості «Yinxing Group», зруйнувала будинки службовців фарфорово-емалевої фабрики (PEPC) в місті Чуньцин, провінції Сичуань.



#img_left#Найманці насильно витягнули декількох обурених людей з їхніх будинків. Ті, хто не вийшов з будинку, опинилися під руїнами. На щастя їх вчасно знайшли і відправили до госпіталю для надання медичної допомоги.

Це вже шостий випадок починаючи з 20 березня, коли «Yinxing Group» таким методом  зносить житла робочих. Місцевий житель на ім’я Пен розповів журналістам, що 16 травня близько 200 чоловік з «Yinxing Group» увірвалися в його будинок і вигнали всіх на вулицю, після чого почали зносити будівлю. Коли поліцейські наказали їм припинити незаконне знесення будинку, найманці вступили в бійку з ними. Одному з поліцейських серйозно пошкодили руку.

Нічне знесення будинків жахає жителів

За словами місцевих жителів, вночі о1.30 «Yinxing Group» вислала групу з 300 чоловік, щоб виселити працівників службовців фарфорово-емалевої фабрики PEPC з їхніх будинків. Вони почали зносити будинок, використовуючи важку техніку. Багато мешканців не встигли залишити свої квартири і опинилися під руїнами.

Пен говорить: «Ми повідомили в поліцію, але вона побоялася приїхати. Багато людей отримали поранення. Деяких побили, а інших довелося витягувати з розвалин. Всі потерпілі зараз знаходяться в лікарні. Один із них серйозно поранений і як і раніше знаходиться в критичному стані».

Він додав: «Це було жахливо. Люди були побиті та отримали поранення. Багато наляканих мешканців пішли і не насмілюються повертатися назад. Вранці 18 травня на місце події прибули двоє міліціонерів для охорони території. Коли б не їхня присутність, люди так і не наважилися б повернутися додому».

Мешканці повідомили про ці випадки владі, проте місцевий апеляційний офіс і районна рада не володіють реальною владою для вирішення яких-небудь проблем.

Хто несе відповідальність за биття сезонних робочих?

Фарфорово-емалева фабрика PEPC в Чуньцині оголосила про своє банкрутство в 2002 році і виплатила своїм колишнім працівникам декілька тисяч юанів компенсації. Щомісячно сезонний робітник отримує 102 юані (близько 13 $) на прожиття, але їхні проблеми з працевлаштуванням і медичним обслуговуванням залишилися не вирішеними. Коли фабрика збанкрутіла, її менеджери просто виїхали. Ніхто не взяв відповідальність за інтереси і права сезонних робочих.

PEPC продала свою землю «Yinxing Group» в 2003 році, не поклопотавшись про виплату компенсацій робочим і їхнє переселення.

Влада пообіцяла робочим, що планувальники не знесуть їхні будинки доти, доки не будуть виплачені компенсації. Проте протягом двох місяців «Yinxing Group» 6 разів висилала команди, щоб виселити робочих і зруйнувати їхні житла.

З кожним новим випадком ступінь насильства і руйнування зростає. Цього разу будівлі зруйновані майже наполовину. Мешканці налякані тим, що ніхто не може гарантувати їхню безпеку.

Версія англійською

Наприкінці червня в більшій частині Зімбабве нормальне життя зупинилося. Постачання електроенергії було вкрай нестабільним, і ми були змушені працювати в найбільш безглуздому режимі, щоб встигнути зробить хоч щось.

#img_right#Лягаємо спати о 19 годині в холоді та темряві, прокидаємося о 23 годині, коли вмикається світло. Тіло, намагаючись пристосуватися до нового нісенітного розпорядку дня, протестує. Прасуємо білизну, перевіряємо електронну пошту та працюємо на комп’ютері до півночі.

Знову встаємо о 4 годині ранку, щоб приготувати вівсянку на сніданок, і радіємо цьому досягненню, оскільки електрика знову відключається о 5 годині. Починається новий божевільний день…

Моторошне безгоміння, яким характеризується приміське життя, ненабагато краще за ситуацію в торгових центрах – комп’ютери не працюють, ліфти не рухаються з місця, холодильники з м’ясом в супермаркетах розморожені, в м’ясній лавці пусто, хлібопекарні печі холодні, їжа протухла, а люди просто сидять на тротуарах в очікуванні змін.

Абсурдність ситуації продовжує приносити нові сюрпризи. Одного вечора короткохвильова радіостанція Африка (Short Wave Radio Africa) взяла інтерв’ю у заможного чиновника із ZESA (Орган управління енергопостачанням). Недивлячись на те, що радіостанція оголошена поза законом у Зімбабве, а її персоналу не дозволяють повернутися в країну, керівник ZESA, однак, відкрито дає інтерв’ю забороненій радіостанції! Чиновник знайшов цілу низку виправдань з метою зняти з себе відповідальність за виникнення цієї ситуації і після цього, скориставшись можливістю, що випала, повідомив про підвищення цін на електрику на 50%.

Оце так! І за яку це електрику?! 5 червня був Всесвітній день охорони навколишнього середовища. Зімбабве тим часом поринула в тишу та темряву. За безглуздою іронією той день супроводжувався звуками стинання дерев та картиною людей, які несли палки та гілки щойно порубаної місцевої деревини. Шістдесятирічні дерева загинули за хвилини – яка це трагедія для Зімбабве, який сором для країни, міністр туризму якої очолює комісію ООН із сталого розвитку!

Система електропостачання, що майже повністю вийшла з ладу, зачіпає людей по всій території країни. В сільській місцевості, недалеко від мене, найближчий млин знаходиться за 6 км. Коли люди приходять туди, вони помічають, що млин не працює без електроенергії. Їм не залишається нічого іншого, окрім як залишити свою дорогоцінну сумку з кукурудзою та повернутися наступного дня з надією, що більша частина її вмісту все ще там. Мірошники змушені працювати ночами або в будь-який час протягом дня, коли вмикається електрика, – все це заради того, щоб вижити.

Мабуть, найбільша іронія відключення енергетики полягає в тому, що принаймні на даний момент ми не маємо можливості дивитися та слухати політичну пропаганду по центральному телебаченню та радіо Зімбабве. Це єдина щаслива втіха для нас, особливо тепер, коли важливі персони почали рекламувати себе, щоб заручитися підтримкою для наступного раунду виборів, який відбудеться через вісім місяців.

Цей лист, копії якого надійшли на ім’я Президента України та Прем’єр-Міністра, потрапив і до нас. Наталя Захарченко, мати 14 – річного, паралізованого відсталого сина Євгена – інваліда дитинства з захворюванням ДЦП, епілептичного синдрому, гідроцефалії (водянки мозку) звертається від імені тисяч і тисяч таких самих обездолених та принижених батьків, які у вкрай тяжких умовах виховують важкохворих дітей, а натомість отримують «палку» підтримку та «соціальну захищену» допомогу від байдужих можновладців.

Доведені до відчаю

#img_left#„Перед Новим роком безліч батьків отримали „привітання"  від урядовців Пенсійного фонду, де значиться, що держава вкрай „чуйно" піклується про дітей-інвалідів дитинства і надалі не має можливості підтримувати їх. Тому, всім таким батькам разом з дітьми-інвалідами потрібно поступово вимирати, як того сповідує Дмитро Табачник.

Геноцидом проти власного народу можна назвати Вашу пенсійну подачку в розмірі 284,69 грн., яку Ви нам пропонуєте, разом з сином – інвалідом дитинства, з 01 січня 2007 року. Ви жируєте і на кістках наших дітей-інвалідів, стариків та простих пересічних мешканців та набиваєте кишені й тішитися ілюзіями, що народ Вам довіряє.

Хотілось би побачити, як Ви зі своєю сім’єю прожили б за ці знущальні, мізерні, злиденні 284,69 грн., коли тільки на памперси в місяць потрібно віддати близько 350 грн., враховуючи те, що наш син паралізований?

Знаю, що цей лист не ляже на Ваш стіл. Тож нехай знають всі, хто його прочитає, що народ достойно оцінить Ваші подвиги!»



Держава піклується

Найприкріше в цій всій історії є те, що зі зростанням цін та собівартості життя наша чуйна та здатна на співчуття держава знизила соціальну пенсію. Наприклад, для Захарченків з 1 січня 2007 року її розмір зменшився з 524,20 грн. до 284,69 грн. Нагадаємо, що ця сума припадає не тільки на дитину, але й на одного з непрацюючих батьків.

Чим же пояснюють такий дбайливий крок урядовці? В управлінні праці та соціального захисту населення Печерської районної державної адміністрації у м. Києві роз’яснили, що з поточного року започатковане нововведення, а саме відтепер держава пропонує інвалідам перейти з соціальної пенсії на соціальну допомогу. Остання для дітей-інвалідів віком від 6 до 18 років разом з надбавкою станом на 1 січня 2007 року становить 502,00 грн. Сім’я має вибрати з-поміж двох видів допомоги один і при цьому, на відміну від попереднього року, через обмеження бюджетних коштів держава не виплачує різницю між цими двома сумами.

Майже ідентичну, але письмову відповідь, отримала Наталія Захарченко й від директора Департаменту у справах інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України І.Тарабукіної: „З метою недопущення зменшення сум виплати інвалідам дитинства та законним представникам дітей-інвалідів, колишнім отримувачам вищезазначеної різниці було запропоновано звернутись до органів праці та соціального захисту населення для призначення державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам».

Мати паралізованого Євгена  про це знає, але, на відміну від її подруг, переходити на соціальну допомогу наразі не збирається.



Гроші на вибори?    

#img_right#- Якось це все підозріло, – каже жінка. Хто мені гарантує отримання грошей з соціальної допомоги. Адже кошти на соціальну пенсію йдуть з пенсійного фонду, а на соціальну допомога – з державного бюджету. А що, як раптом чиновники оголосять: в нас немає коштів на проведення дострокових виборів й ми, обділені, вимушені брати їх з бюджету. В нашій країні може бути все – й ти ніколи не знаєш, чого чекати від чиновників, які думають, як би нахапатись побільше. Тому я краще буду мати свої 200 грн., але стабільно.

Важко собі уявити! Доросла жінка, в якої двоє дітей, і яка не може через одного з них, інваліда, працювати, отримує від держави допомогу аж  200 грн. (!) Про яке існування може йти мова, не кажучи вже про нормальне життя?! До того ж, Євгену, хворому на ДЦП, необхідно два рази на рік проходити реабілітацію в Міжнародній клініці відновного лікування професора Козявкіна, що в Трускавці. При цьому вартість 12-денного курсу складає 7 тис. грн. Звідки взяти такі гроші, щоб допомогти синові? А ще треба оплачувати навчання на факультеті менеджменту 18-річної доньки Ірини. Добре, що батько сімейства, Геннадій, взяв весь фінансовий тягар на себе й якось викручується, встигаючи на декількох роботах, а що лишається робити нещасним матерям-одинакам або тим, хто взагалі немає опікунів й кинутий напризволящє? Ці питання варто було б задати тим, хто вирішує долю народу, створює закони та всі ці постанови. 

Але, дійсно, чого можна очікувати від нашої держави, коли навіть перші її особи не можуть домовитись між собою, й від тих суперечок, в першу чергу, страждають прості люди. Зневіра, втома, злидні – ось у що виливаються нам політичні баталії сильних світу цього. Зазнавши страждань від долі, батьки дітей-інвалідів вимушені терпіти приниження від власної держави.  Та чиновники навряд чи побачать їхній плач та сльози, адже каліки мітингувати не підуть й матері не відійдуть від ліжок хворих дітей.

– От, якби батьки повивозили своїх синів та дочок-інвалідів до мерії та Кабміну, тоді б чиновники побачили, який то жах мати таку дитину та бути невзмозі про неї попіклуватись…, – зітхає Наталя.

А поки що й лишається матерям, прикутим до хворої дитини, писати листи, а чиновникам прикутим до кормушки державного бюджету, сумлінно писати відповіді.

Київські динамівці удванадцяте стали найсильнішою командою України. У «золотому» матчі у неділю, 10 червня, кияни обіграли «Карпати» з рахунком 3:1 і достроково виграли золото чемпіонату України 2006/2007.

#img_gallery#