Blog

#img_right#24 грудня національному герою В’ячеславу Чорноволу могло б виповнитися 72 роки. Суперечки навколо його смерті не припиняються і сьогодні: одні вважають, що причина катастрофи – випадковість та необачність водія, інші наполягають на тому, що це був заздалегідь спланований акт убивства відомого націоналіста та борця за права людини. До другої групи належить і його дружина – Атена Пашко. Після смерті чоловіка вона заснувала фонд ім. В’ячеслава Чорновола і зараз активно продовжує його справу. З цією видатною громадською діячкою, відомою поетесою, Почесною головою Союзу Українок вдалося поспілкуватись і нам.

Пані Атено, поділіться, будь ласка, як Вам завжди вдавалося бути твердою опорою своєму чоловікові та перенести ті важкі часи утисків Вашої сім’ї?

Ми були однодумцями, і я всюди була з ним. Але, справді, було надзвичайно тяжко. Мене, мою доньку переслідували. Їй не давали вступити в інститут кілька років. Ми вистояли.

Як ви пережили цю страшну подію – смерть чоловіка?

Мені і по сьогодні надзвичайно важко. В’ячеслав Чорновіл був людиною, яку я кохала й шанувала. Україна втратила чесного й безкомпромісного політика. Він міг би справді допомогти нашій країні, бо був усім серцем, повністю їй відданий. Це була надзвичайна особистість – безкорислива й чиста душею.

Я постійно про нього думаю. Коли я щось роблю, то порівнюю, чи був би задоволений моєю роботою В’ячеслав Максимович.

А рівно через п’ять місяців після того страшного вбивства, день у день у мене стався інфаркт.

Ви впевнені, що то був не нещасний випадок, а саме вбивство?

Так, я впевнена. В’ячеслав Максимович повертався з Кіровограда і був на двадцятому кілометрі від Києва. І тут раптом серед ночі виїхав КАМАЗ  і став посеред дороги. Пояснення водія КАМАЗу були смішні, що наче він побачивши машину став махати руками водію. І це в темряві!?

Узагалі того страшного вечора відбувалась якась містика. Я сиділа на кухні і читала книжку, очікуючи В’ячеслава. Він десь о 22.30 зателефонував і сказав, що буде через годину. А о 23.30 сталася аварія. І саме о 23.30 я відчула, ніби в кімнаті повіяв вітерець. Але всі вікна були зачинені. Мені тоді стало моторошно.
 
Може це була його душа?

Так, може, бо ж існують у світі недоведені містичні речі. Він тоді якраз сказав: „За годину буду". А привезли його тіло аж через кілька днів.

Чи є якась офіційна інформація про стан розслідування справи загибелі Вашого чоловіка, адже Президент Віктор Ющенко на відкритті пам’ятника В’ячеславу Максимовичу зазначив, що це розслідування  для влади і для правоохоронних органів є темою професійного сумління і громадської свідомості?

Я зверталася до владних структур, щоб розслідувати цю справу. Президент пообіцяв допомогти прискорити розслідування. 

Вам із пані Валентиною, сестрою Вашого чоловіка, вдалося створити меморіальний кабінет пам’яті В’ячеслава Максимовича. Чи планується створення подібного музею в Україні?

Безперечно, планується, і, думаю, згодом він буде. А це – кабінет-музей, який створений у приміщені, де був насправді кабінет В’ячеслава Максимовича. Тут він працював, тут до нього приходили друзі радитись, тут його зраджували. Якийсь час він працював на вулиці Інститутській. Потім знову ж повернувся назад. А потім його вбили…

Ви можете побачити, що експозиція складається з кількох тематичних блоків: родина, тюрма, політична діяльність.

Тут є книга „Лихо з розуму", видана в минулому столітті за кордоном і заборонена в СРСР, примірники газети „Час/Time", шеф-редактором якої він був.

В’ячеслав запланував видати 10 томів своїх праць. У нього було ще попереду багато часу – усе життя. Ніхто не думав, що воно обірветься.

Після вбивства В’ячеслава ми вирішили реалізувати його задум. Для цього я створила міжнародний фонд його імені, редакційну колегію, почали видавати його праці. У цьому нам дуже сильно допомогли українці Америки.

А що наша держава?

Ми зверталися до владних структур. Обіцяють допомогти… Але і меморіальний кабінет і книги, окрім одного тому, все це ми видаємо суто за кошти фонду, а не за державні. Держава гроші не виділяє. Ми бідний фонд, грошей вистачає на друк книг. Загальними зусиллями ми вже видали чотири томи праць Чорновола. При чому четвертий том, в якому зібрані листи В’ячеслава, складається із 2 книг. У третьому томі надрукований „Український Вісник", за який В’ячеслава було ув’язнено. Мій чоловік почав видавати його в 71 р., підпільно. У ньому друкувалася інформація про те, що в нас робилось у ті часи: і виключення з університетів, і переслідування вільнодумства. В’ячеслав подав портрети тих людей, які в той час переслідувались. Це були вчителі, критики, поети – ті, які не подобались тогочасній владі.   У другому томі зібрані документи з 66-67 рр.  А перший том називається – „Літературознавство. Критика. Журналістика" – словом те, за що він був засуджений.   Сьогодні працюємо над п’ятим томом. У нього ввійдуть кримінальні тюремні допити, протоколи до суду, тобто все, що пов’язане з його неволею в 70-ті роки.  

Видані книги ми розсилаємо по бібліотеках України, а також усім тим українцям за кордон, які нам допомогли, незалежно від суми, яку вони переказували.

Також книжки отримує кожна з восьми українських шкіл, які носять ім’я В’ячеслава Чорновола.

Добре, що нарешті є пам’ятник В’ячеславу Чорноволу на вул. Грушевського.

Ваш чоловік казав, що він би хотів ще раз прожити своє життя. А Ви? Чи є щось у вашому житті, про що Ви жалкуєте, що хотіли би змінити?

Якби мені дали можливість ще раз прожити своє життя, то я би багато чого додала. А саме – не вступала до технічного вишу, а стала б гуманітарієм, за покликанням серця, не зважаючи на всі складнощі, які б тоді могли бути у моєму житті.
 
А як ви бачите подальший розвиток нашої держави, зокрема, української демократії?
 
У нас дуже складна ситуація. Зараз усі повинні працювати на одне – на те, щоб була українська Україна. І тоді ми будемо жити щасливо. Не можна вихолощувати людину на тому, що цінність має тільки матеріальне життя, бо це буде робот, а не людина.

Коли у В’ячеслава Чорновола запитували: „Звідки Ви родом?" – він, який народився й виріс на Черкащині, відповідав: „Я людина всієї України". Він завжди вважав, що Україна одна цілісна держава.

Також, я вважаю, треба знайти шляхи, які б заохочували практику меценатства в Україні. Наша держава здавна відома своїми меценатами: це і Гальшка Гулевичівна, і Симиренки, і Терещенки, і Євген Чикаленко. Зараз є дуже багаті люди. Але чому вони не думають про те, як допомогти іншим, наприклад, дітям хворим на рак? А все ж це наслідки вибуху на Чорнобильській АЕС, яка була побудована на неякісних матеріалах. Значить, суспільству треба весь час нагадувати про потребу милосердя, допомоги слабшим. Інакше, що ми залишимо в спадок майбутнім поколінням? Чорнобиль, голод, занепад української держави?

І знову мені згадався Шевченко: „Та неоднаково мені, як Україну злії люди присплять, лукаві, і у вогні її, окраденую, збудять…" Ми окрадені, у нас забрали патріотизм. Ми ж маємо право на свою державну мову. В Україні не заборонені інші мови. Є й російські, і єврейські школи, але люди не шанують рідної мови. І це принижує українську ідентичність.

Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?
 
Так. При всіх перешкодах у моєму житті я все ж таки щаслива людина, бо пройшла, як могла, рівно своє життя не лукавила і не кривила душею. І тепер оглядаючись на свій шлях, я згадаю слова Тараса Григоровича: „Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли".   Але треба, ще багато чого зробити для того, щоб Україна справді відбулась як незалежна країна.
 
Читати частину 2

Люди завжди хотіли добре себе відчувати, бути здоровими і сповненими сил.

#img_left#Прагнення до ефективних і простих методів лікування зробило можливим широке розповсюдження китайської медицини. Жодна інша стародавня наука лікування не зарекомендувала себе так, як народна китайська медицина.

Китайська медицина має тисячолітню історію, а витоки її простежуються з VIII століття до н.е. Концепції стародавньої китайської медицини докорінно відрізняються від  тих, що існують у сучасній західній  медицині. Філософія і наука Китаю, з самого початку свого розвитку, шляхом ретельного спостереження природи і космосу пізнали принцип рівноваги, який ґрунтується на існуванні двох протилежних сил. Ці дві протиборчі сили знаходяться в тісному взаємозв’язку і одночасно доповнюють одна одну. Вони відомі як Їнь і Ян (день — ніч, холод — тепло, чоловік — жінка, перемога — поразка). Без існування зла не може бути і добра, а без ненависті не було б і любові. Згідно цієї оригінальної китайської філософії,  Їнь і Ян є основними рушійними силами у Всесвіті. Це відбивається і в природі, і в людському суспільстві. Старовинна китайська історія допоможе краще зрозуміти цей принцип:

„У чоловіка однієї жінки була коханка. Дружина не могла зрозуміти, як могло так вийти, адже вона була набагато красивіша за коханку, і, крім того, завжди з любов’ю та увагою відносилася до свого чоловіка. Чому ж чоловік їй зраджував? Вона пішла до мудреця за порадою. Мудрець велів їй протягом одного місяця не фарбуватися і не чепуритися. Після закінчення одного місяця вона повинна була знову піти до мудреця. Жінка  все зробила, як він велів, і через місяць прийшла знову. Цього разу він їй рекомендував: «Тепер можеш знову почати фарбуватися і доглядати за собою, але зберігай дистанцію між собою та чоловіком». За той місяць чоловік часто сміявся над дружиною, що вона не стежить за собою. Як тільки дружина почала знову прикрашати себе, чоловік не зміг зрозуміти, як можна було зраджувати такій привабливій жінці. Чому жінка змогла повернути свого чоловіка? За теорією Їнь-Ян, постійна бездоганність жінки являє собою лише одну сторону. Для урівноваження обох принципів повинна існувати і протилежність, яка в даному випадку змогла знову збудити у чоловіка інтерес до своєї дружини. Жодна з протилежностей не може існувати сама по собі (витяг з книги «Коротке керівництво з китайської медицини»)".

До іншої філософської концепції належить ідея про  П’ять елементів (або П’ять стихій).  Згідно до неї, всі речі та явища у Всесвіті складаються з п’яти елементів: метал, дерево, вода, вогонь і земля, які різними способами взаємодіють один з одним. Оскільки людина у величезному Всесвіті розглядається як мікрокосм, то вона підпадає під вплив теорій про П’ять елементів та Їнь-Ян. За китайською медициною, всі види фізіологічних функцій регулюються і забезпечуються свого роду життєвою енергією — "ці". Ці усередині організму циркулює не хаотично, а певними каналами – меридіанами, в яких під час безперервної циркуляції взаємодіють сили Їнь і Ян.

Якщо порушується рівновага  між Їнь і Ян, то це приводить до порушень циркуляції енергії у меридіанах, що викликає в якомусь конкретному органі або системі недолік або надлишок ці. При цьому виникає дисбаланс, який зрештою приводить до хвороби. Якщо цей дисбаланс нетривалий, то в організмі виникає гостре захворювання (наприклад, інфекція з високою температурою), а якщо існує тривалий час, то розвивається хронічна хвороба. Також можливі і змішані форми.

Тому мета будь-яких оздоровчих методів — акупунктури, акупресури, припікань, масажу, лікування травами, дієти або цігун полягає у відновленні циркуляції життєвої енергії ці. Необхідно, щоб Їнь і Ян, а також П’ять елементів,  знову досягли гармонії і балансу. 

Впродовж минулого сторіччя вчені усього світу займалися вивченням феномену і принципу дії акупунктури, намагаючись з наукової точки зору вивчити і пояснити її. Сучасна наука приймає лише те, що доведено дослідженнями. Робилися неодноразові спроби науковими методами довести існування акупунктурних точок, меридіанів та механізмів їх взаємодії. Доктор Жан-Клод Дара з клініки Некера в Парижі шляхом використання радіоактивних нуклідів однозначно підтвердив існування меридіанів. Він уприскував  групі добровольців певну кількість радіоактивної речовини у конкретну акупунктурну точку. За допомогою гамма-камери він спостерігав за реакцією. Незабаром уздовж меридіана ставав помітним рух радіонуклідів. В іншій групі, навпаки, радіонукліди вводилися  в точки на шкірі, які не були акупунктурними. Ніякого руху в цьому випадку не спостерігалося (журнал „Die Neue Аrztliche" № 39, 1985 р.).

Інститут клінічної і експериментальної медицини в Новосибірську прийшов до висновку, що людське тіло здатне випромінювати світло. Було підтверджено, що акупунктурні точки діють як свого роду світлові отвори. Лише подібні точки на людському тілі в змозі випромінювати світло.

Професор Поп, доктор Шлебуш і доктор Марік-Елер за допомогою інфрачервоної камери проводили вивчення китайської теорії про меридіани. Паличкою для припікань нагрівалася певна ділянка тіла, в якій планувалося вивчати розташування меридіанів. Уздовж відповідного меридіана за допомогою інфрачервоної камери спостерігалося відчутне підвищення температури. По всій довжині меридіана спстерігалося розповсюдження «біофотонів». Завдяки цьому дослідженню було встановлено, що отримані траєкторії цілком співпадають з описом системи меридіанів, які стародавні китайці знали ще 5000 років тому.

Дослідження, проведені в 70-ті роки університетом Пхеньяну в Північній Кореї, показали, що електричний потенціал акупунктурних точок і меридіанів відрізняється від інших ділянок шкіри. Було підтверджено, що електричний опір на середній акупунктурній точці розміром 2,5 мм. на 80% менше, ніж на нейтральних ділянках шкіри. Це говорить про те,  що електропровідність в районі акупунктурних точок і меридіанів сильно підвищена.

 

Згідно дослідів учених, подразнення, що викликається при уколі голкою, здатне скоротити передачу больових сигналів у спинний мозок. При акупунктурі у мозку виділяється велика кількість ендорфіну і природних нейромедіаторів, які можуть понизити або навіть повністю зняти біль. 

За винятком гострих захворювань, що вимагають оперативного втручання, навряд чи існують обмеження для застосування китайської медицини. Особливо це стосується лікування травами. В результаті численних дослідів встановлено, що методи лікування китайської медицини ефективні при головному болі, мігрені, невралгії, безсонні, артриті, алергії, бронхіальній астмі, захворюваннях сечового міхура, хребта, порушеннях травлення та ін.

Коментар автора

Як була розроблена ця система тисячі років назад, яка мала в розпорядженні лише доступні засоби? Чи є вона настільки ефективною і сьогодні? Перше письмове джерело про акупунктуру — «Хуанді Нейцзін» («Книга жовтого імператора»), було написано близько 2500 років до н.е., і сьогодні вона, як і раніше, вважається неперевершеною фундаментальною працею з навчання акупунктурі. Виникає питання, як декілька тисяч років тому стародавні китайські цілителі були у змозі досліджувати і замалювати складну систему меридіанів, включаючи акупунктурні точки?

У Китаї талановиті лікарі могли набути особливих здібностей, які підсилювалися протягом довгого часу їх роботи. За записами, великі лікарі, такі як Сунь Симяо, Хуа То, Бянь Цюе та інші, володіли екстрасенсорними здібностями. Проте у сучасній китайській медицині, яка підпала під вплив Заходу, зазвичай критикуються саме ці фундаментальні речі. У сучасній китайській медицині збереглися лише окремі досліди та рецепти, багато унікальних речей безповоротно втрачено, а вона стала поміссю західної медицини та стародавньої китайської. 

Ось невелика історія з книги Лі Хунчжи «Чжуань Фалунь»: «Хуа То (141-203 до н.е.) побачив пухлину в голові Цао Цао (видатний полководець кінця династії Хань — прим. Г.К.) і запропонував зробити йому операцію на мозку. Почувши це, Цао Цао подумав, що Хуа То має намір погубити його, і велів ув‘язнити Хуа То у в’язницю, де той помер. Коли хвороба Цао Цао дала про себе знати, він пригадав про Хуа То і велів того викликати, але Хуа Те вже помер. Пізніше Цао Цао дійсно помер від цієї хвороби. Звідки Хуа То дізнався? Він побачив хворобу».

Губерт Керпер, Велика Епоха

#img_right#У 2001 році швейцарський бізнесмен Бернард Вебер заснував фонд «Нові сім див світу» з метою збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь, аби уникнути повторення ситуації з сімома стародавніми дивами світу.

Як відомо, до наших днів з них збереглися лише єгипетські піраміди. Було вирішено вибрати сім нових див світу шляхом всесвітнього голосування в три етапи. В результаті першого прямого голосування було відібрано 77 об’єктів, другого – 21 об’єкт. Третій етап голосування закінчиться 07.07.07. Одним з об’єктів, що претендують потрапити до семи нових див, – Ангкор Ваті.

Ангкор Ват включений у книгу рекордів Гіннеса, як наймасштабніший храмовий комплекс у світі. Він був побудований за часів правління короля Сурьявармана II (1112-1152) і розташований посеред руїн стародавньої столиці держави кхмерів, міста Ангкор в Камбоджі.

Храм вінчають п’ять веж у формі закритих бутонів лотоса – одна в центрі та чотири з країв. Центральна вежа символізує міфічну гору Міру, яка є центром світу. Стіни храму прикрашені численними майстерними барельєфами. Найбільш поширений мотив – апсари, небесні богині, що кружляють у танці. Кожна скульптура має індивідуальні риси і жодна не схожа на іншу.

Спочатку побудований, як храм індуїста, в 14-15 столітті Ангкор Ваті став буддійським храмом, в якому навіть після запустіння міста продовжували жити буддійські ченці. Вони тут живуть і сьогодні. Слово «Ангкор» походить від санскритського слова «нагару» (столиця), а Ваті на кхмерській мові означає «храм». Таким чином, Ангкор Ваті – це місто-храм.

Одним з перших західних мандрівників, що відвідали храм, був португальський чернець Антоніо да Магдалена, який побував у ньому в 1586 році. Він писав про Ангкор Ваті, що «це настільки видатна споруда, що її просто неможливо описати пером, оскільки вона не схожа на жодну іншу будову в світі. Вона має вежі, рельєфи і прикраси, які тільки може уявити людський геній».

Проте справжню популярність на Заході Ангкор Ваті здобув лише в середині 19 століття завдяки французькому дослідникові Анрі Муо. Він писав: «Цей храм, створений стародавнім Мікеланджело був би здатний скласти конкуренцію храму Соломона і міг би зайняти місце серед наших найпрекрасніших будов. Він величніший за всю залишену римлянами і греками спадщину і являє собою сумний контраст з варварським становищем, у яке зараз занурена нація».

Муо, як і багато західних мандрівників до нього, не міг повірити, що кхмери були здатні побудувати настільки прекрасний храм, і помилково вважав, що він був споруджений у римську епоху.

Відновні роботи, початі в 20 столітті, були перервані громадянською війною і приходом до влади Пол Пота в 70-х роках. Деякі скульптури і споруди комплексу зазнали актів вандалізму з боку червоних кхмерів, які як і їх ідеологічні соратники в інших країнах прагнули знищити «пережитки минулого». Проте в порівнянні з багатьма скульптурами, побудованими вже в пост-ангкорський період, Ангкор постраждав від руйнування значно менше.

У 1992 році Ангкор був внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Він зображений на національному прапорі і грошових купюрах. Сьогодні це головна визначна пам’ятка Камбоджі.

Італія. Пройшла презентація фільму режисера Мартіна Скорсезе «Відступники». Головну роль у фільмі зіграв Леонардо ді Капріо. Цей фільм представлений в номінації кращий драматичний фільм, «кращий режисер драматичного фільму», «краща чоловіча роль».

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

Нью-Йорк: 19 Грудня в Бродвейському театрі «Бікон» відкрилося шоу, організоване телебаченням «Нова династія Тан».

Це був перший із дев’яти концертів під назвою «Святкові Чудеса». Таке великомасштабне представлення традиційної китайської культури відбулося в мецці театрального мистецтва, на театральних підмостках Бродвею під час різдвяних свят вперше.

Зимовий сезон у Нью-Йорку неможливий без вистав, що мають святкову атмосферу. «Святкові Чудеса», із своєю дивовижною танцювальною програмою та оповідними виступами, піднімають цю традицію на новий рівень. Серед номерів шоу є такі, що знайомлять із традиційною китайською культурою, так і класичні західні виступи.

 

#img_center_nostream#
 
#img_center_nostream#
 

 

 

 

 

 

 
 

 

Джон Смітіс. Велика Епоха

#img_left#Про якнайдавнішу трипільську культуру написано тисячі статей і понад 80 книг. Відкрита більше ста років тому, вона далі викликає безліч питань, на велику частину яких так і не знайдені відповіді.

Перші знахідки трипільської культури були виявлені київським археологом Вікентієм Хвойком у 1893 році поблизу села Трипілля (звідси і назва культури). Пізніше схожі відкриття були зроблені на території Румунії й Молдови, де трипільська культура відома під назвою культура Кукутені. Спочатку учені припускали, що ця цивілізація була створена аріями або стародавніми слов’янами. Сьогодні вже з’явилася теорія про те, що трипільська культура не індоєвропейського походження, проте, її точні витоки невідомі до цього часу.

Трипільська культура датується 5 400 – 2 700 роками до н.е. Трипільці жили землеробством і скотарством, досягли великих успіхів у гончарній справі й ткацтві. Крім зернових і овочів, вони вирощували фруктові сади. Перші вишневі дерева в Україні були виведені саме трипільцями.

Трипільське гончарне мистецтво займало одне з перших місць в Європі того часу за якістю й розписами. Про це можна судити з археологічних знахідок: пролежавши в землі тисячі років, розписи, що прикрашають посуд, не втратили свого кольору, а оригінальні орнаменти можуть служити зразком наслідування для сучасних майстрів. Під час розкопок також було знайдено безліч статуеток, що зображають сидячу жінку, менше – зооморфних фігурок, а також глиняні крісла, моделі жител, прикраси.

Вікентій Хвойка вважав, що трипільці жили в землянках і куренях. Але сьогодні учені встановили, що вони будували зручні і практичні будинки з дерева й глини. Частина приміщень, що служила для житла, опалювалася печами і мала круглі вікна, частина використовувалася під комори. Внутрішні стіни були коричневого, червоного або білого кольору і прикрашалися геометричними орнаментами.

Значні трипільські поселення (деякі розміром від 150 до 450 гектарів), що датуються 4 тисячоліттям до н. е., які фактично можна назвати містами, є унікальним явищем тієї епохи. Поселень таких розмірів не було виявлено ні в Єгипті, ні в Месопотамії. Якнайдавніші міста Індії Мохенджо-даро й Хараппа виникли на 1000 років пізніше.

Ніхто не знає, якою мовою вони говорили. Існують гіпотези, що трипільці зробили крок до створення писемності. Деякі трипільські символи мають схожість із шумерським клинописом. Проте в 3 500 – 3 300 рр. до н.е. трипільська цивілізація занепала, і процес створення писемності був зупинений. Причини занепаду напевно не відомі, можливо, він був викликаний кліматичними змінами. Трипільці були вимушені переселитися в інше місце, втративши при цьому значну частину культурної спадщини.

Але трипільська культура не зникла безслідно. Усе більш популярною серед істориків стає думка, що частину її характерних рис знаходить віддзеркалення в манері будівництва будинків в Україні епохи середньовіччя, в орнаментах, використовуваних в українській вишивці, кераміці, при розписі будинків і пасхальних яєць.