Blog

“Від Сходу до моря, від Півдня до гір ніхто не замикав двері на ключ, і мандрівники могли не брати із собою ніякого продовольства… “, – дійсно, це був час розквіту Китаю – період династії Тан*.

#img_left#“Імператор залежить від держави, а держава – від свого народу. Коли народ пригнічують, щоб примусити його служити правителеві, це схоже на те, ніби хтось вирвав у себе шматок плоті, щоб наповнити власний шлунок. Шлунок стане ситим, але тіло – пораненим. Правитель стане багатшим, але його держава буде зруйнованою”. Тайцзун

Досягнення того періоду майже в усіх галузях, таких, як культура, економіка, сільське господарство, транспортні сполучення, перевершили попередні династії. Музика, мистецтво танцю, каліграфія, живопис, скульптура, друкарство, ремесла, пивоваріння, чайна культура – усе досягло найвищої майстерності і такої різноманітності, що подальші часи стали всього лише відблиском періоду династії Тан. Усе це стало можливим завдяки великому імператорові Тайцзуну.

Він був одним із найвидатніших імператорів Китаю, і до цього часу його шанують за його ерудицію і політичні таланти. Знавець класичних праць конфуціанського учення, чудовий учений і майстер каліграфії, він призначав здібних міністрів, підтримував тісні стосунки зі своїми порадниками, був здатний приймати критику і відзначався економністю. Його панування вважається ідеальним зразком конфуціанського правління. Завдяки його благородному характерові та гострому розумові, Китай був панівною світовою державою того часу.

Тоді як інші народи страждали від хаосу, корупції та розбратів, люди під пануванням Тайцзуна жили в гармонії та насолоджувалися добробутом. Добра слава династії Тан поширилася також за кордон, і, майже, всі країни світу чули про неї. Пізніше слово “Тан” стало синонімом Китаю. І сьогодні китайців, що живуть за кордоном, називають людьми Тан, а китайські квартали – ”місто народу Тан”. Китайці просто не можуть забути цей час розквіту.

Широта поглядів була відмінною рисою того періоду. На той час дуже поширився буддизм, багато разів здійснювалося паломництво до Індії, переклали безліч сутр китайською мовою. Тоді як в Індії ця релігія вимирала, в Китаї вона переживала час розквіту. Широко практикувалися також конфуціанство й даосизм. За цієї династії в Китаї жило багато іноземців.

* династія Тан (618-907)

У Сун. Велика Епоха

Південноафриканські авіалінії з їхніми прямими безупинними рейсами із США – розкіш у небі. Нас, утомлених і схвильованих, зустріли в аеропорту в Кейптауні представники компанії та доставили в готель, де ми провели наступні три ночі. Цей унікальний готель розташований так, що до нього можна легко дістатися як від центру міста, так і від всесвітньо відомого порту ім. Вікторії й Альфреда.

Веселощі починаються

#img_left#Рано вранці на другий день гід познайомив нас із Столовою горою. Ми піднялися на вершину на фунікулері, який обертався. Побачили дикі квіти і насолодилися захоплюючим краєвидом міста і його пляжів. Продовжуючи подорож до центру міста, ми проїхали повз таких відомих визначних пам’яток, як мис Доброї надії й собор Святого Георгія. Під час зупинки в Південноафриканському музеї, відомому колекцією експонатів природної історії та антропології, ми ознайомилися з багатою природною і культурною різноманітністю африканського континенту.

Вранішня подорож навколо Столової бухти привела нас до маяка Мілнертон і до порту ім. Вікторії та Альфреда. Уздовж набережної – безліч ресторанів, барів і таверн, де можна було поїсти й випити. Більшість ресторанів мають прекрасний краєвид на порт, і в багатьох із них грала жива музика. Шлях від воріт Нельсона Мандели до острова Роббен проходить по набережній. Ця подорож починається з прогулянки через виставку у воротах. Потім півгодинна подорож на човні, і ви – на острові. Тут ми провели дві з половиною цікавих години, подорожуючи на автобусі, слухаючи розповіді колишнього політичного в’язня, а потім оглянувши в’язницю, що добре охороняється.

#img_left#Третій день почався з подорожі уздовж Атлантичного побережжя, через космополітичні передмістя Сі-Пойнта і Кемпс-Бея з чудовим краєвидом на Дванадцятьох апостолів – частину Столового гірського хребта. Ми продовжили шлях до заповідника на мисі Доброї Надії, де Атлантичний океан зустрічається з Індійським. На мисі Кейп-Пойнт у нас був вибір – збиратися вгору крутою доріжкою або скористатися фунікулером. Заради чудових краєвидів ми вибрали фунікулер. Прямуючи побережжям уздовж бухти Фолс-Бей, ми повернулися до Кейптауна через морську базу Саймонстаун. На березі бухти Фолс-Бей ми зупинилися в Болдерс, що розмістився серед скель між Саймонстауном і Кейптауном. Це дім африканських пінгвінів. Тут крихітні пінгвіни вільно живуть на природних територіях, що охороняються. Ця подорож також закінчилася в порту ім. Вікторії та Альфреда.

У пошуках “Великої п’ятірки”

Наше хвилювання росло [із кожним днем]. На четвертий день ми вирушили в дорогу, щоб побачити “Велику п’ятірку” – буйвола, слона, леопарда, лева й носорога. Ми зробили тригодинний переліт із Кейптауна в аеропорт м. Нелспруіта, де нас зустрів гід. Після годинної поїздки гравійними дорогами він доставив нас до воріт готелю Mountain Lodge Gate. Доглядач Бонгані відвіз нас на джипі по нерівній місцевості на вершину до готелю Bongani Mountain Lodge і до заповідника, що межує з всесвітньо відомим національним парком Крюгер. Ми провели чотири ночі в просторому і зі смаком обставленому будиночку. Наше житло складалося з великої спальні, двох суміжних ванних кімнат, системи кондиціонування і дощатої веранди із захоплюючими краєвидами на гірські хребти.

#img_left#Дружні сніданки і ланчі накривалися в головній їдальні. За сніданком мавпочка стрибала на стіл, брала банан, очищала його, викидала шкірку і швидко зникала. Увечері була приготована вечеря на свіжому повітрі, і темна, холодна ніч була зігріта вогнем, який потріскував. Приходили думки про містичну Африку минулого. Доглядач із ліхтариком проводив нас до вечері і назад, оскільки навколо вільно бродять тварини. Одного разу вночі, повертаючись після вечері, ми почули шелест у кущах, і красива імпала (чорноп’ята антилопа) перебігла доріжку перед нами, зупинилася, подивилася і знову зникла в ночі.

Щодня у нас була можливість вибору між вранішньою поїздкою парком і поїздкою пополудні до самого вечора. Ці тригодинні поїздки у відкритому джипі давали нам можливість побачити нічне життя сафарі. Під керівництвом умілого і досвідченого доглядача, що завжди носить із собою гвинтівку, ми побачили імпалу, слона, жирафа, носорога, бегемота й антилопу гну.

Національний парк Крюгер

Наступним місцем, яке ми збиралися відвідати, був національний парк Крюгер. О 5 ранку задзвенів телефон, о 5:15 нам принесли каву і готовий ланч. До 5:30 єгер Месах відвів нас до воріт для зустрічі з Джанглом Лоттером, одним з кращих професійних єгерів національного парку Крюгер. Наметаним оком він завжди помічав тварин і відзначав особливості їхньої поведінки. Джангл повідомив, що ми підемо довшим шляхом, який приведе нас до місця, де два дні тому леви убили жирафа. Національний парк Крюгер – це перша природна територія, яка особливо охороняється, охоплює більше 20 тис. кв. км території між Крокодиловою річкою на півдні та річкою Лімпопо на півночі. Через годину ми в’їхали в парк по Крокодиловому мосту і проїхали на три милі на північ до місця, де леви убили жирафа. Леви обгризали тушу, тоді як стерв’ятники й гієни чекали своєї черги.

#img_left#Ми зробили декілька знімків і поїхали по ґрунтовій дорозі до кордону з Мозамбіком, де побачили бегемотів і крокодилів. Зупинилися поснідати, а потім продовжили подорож на північ, проїхавши приблизно 16 миль навколо невисокої гори, і зустрічаючи імпал, жирафів, зебр, мавп і бабуїнів. Потім ми повернулися в табір у Нижньому Сабі для ланча. Після чого поїхали на північ уздовж річки Сабі до Скукузе – найбільшого табору в національному парку Крюгер, зустрічаючи дорогою бабуїнів, гепардів, носорогів, буйволів, жирафів і величезну кількість зебр, антилоп і слонів.

Під час поїздки парком Джангл Лоттер дав нам кілька уроків виживання в джунглях. Він знав, які тварини залишили свої екскременти на дорозі. На наше здивування, Джангл зупинив машину, зібрав слонячий гній, відніс його в машину і сказав: “Людина може вижити якийсь час у джунглях, якщо вона втиратиме слонячі екскременти в тіло. Ви звикнете до запаху, який через деякий час вивітриться. Це може врятувати вам життя”. Урок № 2: “В умовах виживання дерево тамботі (Spirostachys africana) може захистити від вогню. Якщо використовувати його для барбекю, дим від тамботі викличе сильну діарею, оскільки він отруйний. Проте зарослі тамботі зазвичай не мають нижнього ярусу, і, оскільки рідко яка рослинність може протистояти пожежі, це хороше місце для того, щоб лягти внизу, коли вогонь підбереться до вас”.

Останні відвідини національного парку Крюгер ми зробили зі Скукузи, за 40 миль на південь від воріт Малелейн. Там нам дуже сподобалося. Потім ми повернулися до Bongani Mountain Lodge. І хоча ми так і не побачили леопарда, подорож у цілому була справжньою пригодою, яка заслуговує на те, щоб повторити її.

#img_gallery#

Тері і Мартін Хірш. Спеціально для Великої Епохи

У столиці Лівану Бейруті проводять відновні роботи, намагаючись очистити місто від наслідків бомбардувань.

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

У столиці Румунії, Бухаресті, відбулося аерошоу Chasseur accompli 2006 на авіабазі Михайла Когалникіну, за 180 км на схід від Бухареста. У Chasseur accompli 2006 взяли участь французькі війська, де вони виставили п’ять літаків Міраж 2000 D, чотири Міражі 2000 N і три Міражі F1 СТ, а також 12 МИТЬ 21 Lancer були представлені румунськими військами. 

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

У Франції проходить репетиція спектаклю французького режисера Роберта Хоссейна "Бен Хе" (Ben-Hur). Прем’єра “Бен Хе” відбудеться з 22 до 30 вересня 2006 року. 

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

За нашими перевіреними даними, в лісах пішла хвиля білих грибів і рижиків. На узліссях лісу, в перелісках можна знайти білі гриби. Рижики ростуть у низовинних болотистих місцях. Тоді як хвиля білих груздів уже минула, очікується хвиля чорних.

Вдалого грибного полювання!

#img_gallery#

#img_left_nostream#У наших кімнатах фінікові пальми проростають із фінікових “кісточок” – насіння, що було посаджене або просто випадково увіткнуте у квітковий горщик із землею.

Коли вам трапляються фініки, не викидайте “кісточки”, а посадіть їх. Краще їх класти не в землю, а в сиру тирсу або торф, змішаний з піском. Можна розкласти їх на вологій пухкій землі в горщику і прикрити болотяним білим мохом (сфагнумом).

Мох слід зволожити, а горщик зверху накрити склом. Горщики з насінням фініків повинні стояти у теплому місці при температурі 25-30 °С. Паростки з’являються тільки через 2-3 місяці, а то і пізніше, якщо насіння ненароком  підсохнуло.

Насіння, тільки що вийняте з плодів, проростає через місяць. Для прискорення проростання рекомендується насіння фініків облити гарячою водою (80° С) і залишити остигати в ній протягом доби.

Можна насіння злегка підпиляти або подряпати. Наколювання, надпилювання й обливання гарячою водою порушують щільну оболонку насіння і допомагають проникненню всередину повітря і води, необхідних для проростання.

Коли паростки виростуть 10 см заввишки, їх треба посадити в невеликий горщик із перегнійною землею, змішаною з піском. У невеликому горщику коріння швидко розростається, земля не закисає і тому не викликає загнивання коріння.

Основу стебла, що підводиться над поверхнею землі, слід обгорнути вологим мохом і,  пересаджуючи, не заглиблювати в землю. Землю для пальм підготовлюють, змішуючи листовий (або торф’яний) і дерновий ґрунт із піском в однаковій кількості.

Перисте листя з’являється у пальми на батьківщині на третій рік, а в кімнатах – на п’ятий чи навіть сьомий рік. Листя слід обмивати теплою водою, протираючи м’якою щіточкою. Улітку, під час росту паростка, землю потрібно рясно поливати. Горщик треба повертати до сонця так, щоб стрілка листка була направлена в кімнату. Тоді пальма буде рости розлого, рівно, а не в один бік. Зимовими вечорами при світлі настільної лампи листя фінікової пальми кидає на стіну чарівну візерункову тінь.

Пальмовий лист у прадавні часи був символом миру, торжества й перемоги. “Не чекай перемоги, а здобувай її!” – учить старе туркменське прислів’я. Горщикові екземпляри пальм пересаджують щорічно (перевалюють); діжкові культури пересаджують раз на 4 – 5 років. Фінікова пальма – одна з кращих декоративних рослин.

Дарина Якушева. Велика Епоха

#img_left_nostream#У грибників, як і у рибалок, є свої улюблені місця. І кожен грибник хвалить своє, хай навіть поганеньке (який-небудь бурелом із непрохідним болотом) місце. Але там – найбільше грибів, і краще за це місце для нього немає.

Йти туди неодмінно не менше десяти кілометрів, так як “до десятого кілометра все вже давно позбирано”, і взагалі: “Там не ліс, а парк культури й відпочинку”, – скаже Вам бувалий “мисливець на гриби”. Думка про те, що на вечерю,  можливо, будуть смажені в сметані рижики, а взимку на Різдво – мариновані маслюки, робить свою справу, і грибники, пробираючись крізь лісову гущавину, чимчикують  до заповітної здобичі.

“Парк культури й відпочинку” закінчується, і нога людини ступає за десятий кілометр. Бувалий грибник, махнувши рукою в нікуди, із словами:  “Я там подивлюся, а ти за ялинками пошукай. Біля тієї корявої торік купа  білих росла”, – відкланявшись, прямує вдалечінь. Біля “корявої” немає нічого схожого на обіцяне, тільки поганки, прикинувшись опеньками, гордо засідають на трухлявому пні. Ну, може, хоч оцю сироїжку для розплоду взяти.

Ого-го, груздь – красень! Та не один, тут ціле сімейство, – не нахилився б за сироїжкою, може, і не помітив би. А ось ще сім’я. І що тут почалося!..

Груздь, боровик, підберезник, знову груздь, та так багато… Сироїжки вже не котируються – інший сорт. Година, і кошик повний, а навколо ще повно грибів. Пакет з діркою з минулого походу лежить у кишені. Ну, нічого – зараз усе в хід піде.

Так, боровики – в панаму, білі гриби в куртку можна загорнути. Ну, на опеньки ми розмінюватися не будемо. Усе, під зав’язку – брати більше нікуди. А де ж бувалий? Після п’ятої спроби аукання силует бувалого, що мляво плентався, з’явився на горизонті. Пригадавши, що до автобуса залишилося всього нічого, грибники, підхопивши свою дорогоцінну ношу, потряслися у напрямку траси.

Ось якби ще заслінки на очі, як у коней, щоб по боках не оглядатися, а то одна спокуса навкруги. Бачить око, та нікуди брати. Останній кілометр перед зупинкою був подоланий у спринтерському темпі – автобус чекати не буде. Добре ще, що він “гумовий”, а то ні за що не влізли б з такою ось поклажею.

Нарешті, дім. П’ятий поверх, ліфта немає. Ну, нічого, після болота це – не перешкода, прорвемося. Хух…  Усе, фінішували. Залишилося тільки перебрати. От тут увесь оптимізм і зникає. А що робити? Винагородою ж за працю будуть смажені в киплячій олії рижики.
Завтра знову піду.