Рим, 476 рік н.е. Дванадцятирічний Ромулус Аугустус повинен стати новим імператором. Напередодні коронації до Риму прибуває генерал варварів Одоакр (Odoacer) для дипломатичних переговорів з батьком майбутнього імператора Орестесом (Йен Глен).
В обмін на свою довгострокову підтримку римських легіонів на сході Одоакр висуває свої вимоги до Римської імперії. Але Орестес відмовляється підписати угоду на варварських умовах. Читати статтю повністю.
Фільм "Останній Легіон" скоро вийде в світовий прокат. Бюджет фільму склав 100 млн. доларів. Режисер Дуг Лефлер, відомий за фільмом "Серце дракона – 2" цього разу представляє історичне полотно про занепад Римської імперії.
#img_left#Рим, 476 рік н.е. Дванадцятирічний Ромулус Аугустус повинен стати новим імператором. Напередодні коронації до Риму прибуває генерал варварів Одоакр (Odoacer) для дипломатичних переговорів з батьком майбутнього імператора Орестесом (Йен Глен). В обмін на свою довгострокову підтримку римських легіонів на сході Одоакр висуває свої вимоги до Римської імперії. Але Орестес відмовляється підписати угоду на варварських умовах.
В день коронації, коли всі римляни збиралися на урочисту церемонію інтронізації, духовний наставник Ромулуса, мудрець Амбросинус (Бен Кінгслі) передбачає небезпеку. Орестес непокоїться про безпеку свого сина і закликає досвідченого воїна, командира четвертого легіону Ауреліуса (Колін Ферт) стати особистим охоронцем юного правителя. Вночі Ауреліус зі своїми легіонерами стикається з реальною небезпекою: Одоакр зі своєю армією вторгається до Риму.
Натовпи варварів заполоняють місто, руйнуючи все на своєму шляху. Римські солдати, захоплені зненацька, залишилися в меншині, ллють кров, захищаючи імперію. Маленьких Ромулуса і старого Амбросинуса ув’язнюють на острові Капрі. У стінах стародавнього замку Ромулус знаходить старовинний меч, що володіє містичною силою. Легенда назвала його «Меч Імператора». «Один бік клинка для захисту, інший – для нападу. Цей меч переможе в руках того, хто вибраний правити», – свідчить пророцтво.
Вічне місто тоне в крові своїх захисників. Але не всі легіонери полягли в битві, дивом вижив і відважний Ауреліус. Від вірних людей він дізнається, що Візантійська імперія готова надати Ромулусу політичний притулок. У супроводі невеликого загону Ауреліус вирушає в небезпечну подорож до замку на острові Капрі. Одного разу до загону приєднується загадковий візантійський воїн, одягнений у все чорне. Тільки з часом з’ясовується, що цей гнучкий і спритний таємничий воїн – прекрасна молода жінка на ім’я Міра (Айшварайя Рай).
#img_right#Завдяки хитрості Амбросинуса і військовим маневрам Ауреліуса і Міри, Ромулус втікає з ув’язнення, розраховуючи на допомогу Константинополя. Але за цей час ситуація змінилася, візантійці прилучилися до армії Одоакра.
Зіткнувшись з підлою зрадою, Ауреліус ухвалює рішення шукати підтримки у єдиного легіону, який залишився вірним Риму, – Дев’ятого, британського легіону. Швидкохідне судно несе героїв у холодні води, до берегів Британії.
Створення фільму
Понад шість років тому Марта і Діно Де Лаурентіс почали обдумувати ідею створення екшен-фільму про падіння Римської імперії. Продюсери хотіли зробити епічний пригодницький фільм, в якому розказана історія юного претендента на престол і його захисників.
«За основу ми взяли однойменну книгу Валеріо Манфреді. Створюючи сценарій, ми з’єднали факти, викладені в книзі з історичними даними про останнього римського імператора. Ніхто не може точно сформулювати причину падіння Римської імперії, але ми вирішили використовувати всі відомості про ту епоху, щоб розповісти історію маленького хлопчика, останнього імператора Риму, який прагнув зробити все, щоб врятувати країну. Адже йому було всього 12 років».
Дочка Діно Де Лаурентіса, Раффаела Де Лаурентіс запропонувала як режисера Дуга Лефлера, з яким працювала на проекті «Серце Дракона – 2».
#img_left#«Я був у книжковому магазині, знаходячись у пошуках матеріалу для іншого фільму, і раптом мені подзвонила Раффаела Де Лаурентіс і попросила мене прочитати сценарій картини, над якою працює її батько. Я за ніч прочитав сценарій і дав свою згоду наступного ж дня. Цей проект нагадує фільм «Серце Дракона – 2», над яким я працював сім років тому, але «Останній легіон» більший, масштабніший, а, отже, і складний! Історія падіння Риму, побачена очима 12-річної дитини, – ось що привернуло мене в цьому проекті. Людяна і в той же час епічна, глибока і яскрава історія. Незважаючи на те, що в кожному кадрі відбуваються великі історичні події, дуже багато що у фільмі побудоване на персонажах. Будь-який режисер сподівається отримати в проект хороших акторів і мати справу з цікавою історією. Мені пощастило і з тим, і з іншим».
У фільмі знімалися: Колін Ферт (Дівчина з перловою сережкою, Щоденник Бріджет Джонс – 1, 2, Англійський пацієнт, Реальне кохання)
Бен Кінгслі (Олівер Твіст, Щасливе число Сльовіна, Ганді, Список Шіндлера, Багсі)
Небо – таке загадкове й завжди різне. Людей, які полюбляють на нього дивитись зазвичай називають романтиками, але ті, для кого спостереження за небом є роботою, кажуть, що астрономія аж ніяк не романтична професія.
#img_left#Зокрема, до такої думки схиляється директор Андрушівської астрономічної обсерваторії Юрій Іващенко. Справжнє знайомство з космосом сталось у десять років, коли мама, вчителька астрономії та фізики показала йому зоряне небо та розповіла про нього багато цікавого. Вже у 12 років Юрко змайстрував свій перший телескоп. До речі, сам астроном народився 12 квітня 1961-го, на День космонавтики, саме тоді, коли у космос полетів Гагарін.
З часу першого знайомства із зірками минуло багато років й, нарешті, у 2001 р. Юрій Іващенко здійснив свою мрію – за власним архітектурним кресленням збудував у рідному містечку Андрушівка, що на Житомирщині, першу в Україні приватну обсерваторію, яка сьогодні входить до двох міжнародних програм із вивчення орбіт та фізичних властивостей малих тіл сонячної системи.
Зовсім не романтика…
Основним завданням Андрушівської астрономічної обсерваторії є спостереження за небесними тілами для того, щоб попередити їх імовірне зіткнення із Землею. Чим більше таких досліджень, кажуть астрономи, тим точніше можна визначити орбіту астероїда, а якщо він потенційно загрожує зіткненням із Землею, то й запобігти цьому, змінивши його орбіту.
– В основному, через характер клімату в Україні, для безпосереднього спостереження за космічними тілами підходять лише ясні ночі, весняні та літні, – каже науковий співробітник обсерваторії Олег Геращенко. Проте йому з колегою Дмитром Кириленком і в інші пори року роботи в обсерваторії вистачає – необхідно роздивитись та оцінити всі зафіксовані об’єкти. Отримане через телескоп зображення передається кабелем у лабораторію для обробки на комп’ютері. Далі спеціальні рапорти в електронній формі через мережу Інтернет направляються у Центр малих планет Міжнародної астрономічної спілки, що знаходиться у Гарварді.
До речі, силами саме андрушівських дослідників світові стало відомо про існування ще шістдесяти трьох малих планет, і їх перелік постійно поповнюється. Трьом із яких вже були дані імена – Житомир, Андрушівка та Святилівка. І це при тому, що обсерваторія, збудована й утримується силами одних лише ентузіастів! Таким результатам можуть позаздрити всі 11 українських державних обсерваторій, які на сьогодні страждають від загальнонаціональної епідемії – браку фінансування.
#img_right#Усі екскурсії безкоштовні
Триповерховий будинок обсерваторії водночас є звичайним жилим помешканням, у якому є все задля домашнього затишку – кухня, ванна, кімната для відпочинку. Ось тільки зовні відрізняється ця споруда незвичайним круглим дахом чи, як він правильно називається, – традиційним астрономічним куполом.
Під цим куполом і розташований головний прилад – оптичний телескоп. Окрім відповності всім професійним вимогам, цей апарат, а точніше, дзеркало, що відбиває промені, має одну магічну властивість. Якщо незаміжня дівчина, подивиться у нього на себе, то ризикує назавжди залишитися без чоловіка. Правда це чи ні – судити важко, але багато хто з дівчат, які приходять сюди на екскурсію, так і не наважуються глянути на себе у криве люстерко.
Та поєднати професійні дослідження з екскурсійною програмою на одному інструменті фактично неможливо, адже через окуляр професійного телескопа майже нічого цікавого не видно. І тому задля відвідувачів Юрій Іващенко планує відкрити другий, якраз екскурсійний павільйон. У новому приміщенні окрім потужного телескопа з окуляром мають облаштувати комфортабельні кімнати відпочинку.
– Я не міг очікувати, що буде така величезна спрага простих людей до зоряного неба, – розповідає Юрій Миколайович. Із часу заснування закладу його з екскурсійною метою відвідало понад 5000 чоловік. З жодної людини ми не взяли ані копійки. Я – учень професорів Всехсвятського та Чурюмова, академіка Яцківа, котрі виховали в мені певні традиції астронома-професіонала – дати всім бажаючим можливість доступитися до неба, до зірок. Адже саме астрономія може знайти відповідь на основні філософські питання: хто ми? Звідки? Куди рухаємось?
На останок
Ось такі незвичайні будні астрономів-дослідників, які продовжують вивчати космічні тіла. Ще вони розповідають, що в цій професії мало романтики не тільки тому, що треба працювати в той час, коли всі відпочивають, а й тому, що, як і будь-яку іншу науку, астрономію, обминає фінансування. І це не дивно, адже грошей на далеких зірках багато не заробиш. Та Юрій Миколайович не дуже засмучується з цього приводу. Він, як і завжди, продовжує вдивлятись в очі кожному, хто приходить до його обсерваторії. А раптом, це той самий допитливий майбутній дослідник, який згодом продовжить космічну справу й відкриє багато нових небесних тіл. Тільки б не пропустити такого!
Збірна США виграла всі три зустрічі у збірної Іспанії (дві одиночних і одну парну) і оформила дострокову перемогу. В неділю відбулися два одиночних поєдинки, які на загальний результат ніяк вплинути не могли, але залишали надію іспанцям зробити рахунок гідним.
Як повідомляє РІА "Новини", спочатку Томмі Робредо обіграв Боба Брайана – 6:4, 6:4 і зробив рахунок 1-3. Але в завершуючому матчі Джеймс Блейк завдав поразки Фелісіано Лопесу – 6:3, 7:6 (7:3) і встановив остаточний результат – 4-1 на користь зірково-смугастих.
Тепер команда Патріка Макінроя у півфіналі зіграє на виїзді з командою Швеції, яка на подив легко розправилася з торішнім фіналістом – збірною Аргентини (4-1).
Ох уже ці мами! Хіба вони заспокояться, поки не влаштують долю улюблених чад? Ейлін – якраз з породи таких матерів. Дві її старші дочки успішно вийшли заміж, а ось у молодшої Міллі з сімейним питанням ніяк не клеїться.
Ніби й розумниця, і красуня, а женихи довго не затримуються. «Ну, не кидати ж дитину в біді!» – розсудила дбайлива матуся і таємно від дочки подала в газету оголошення про знайомство. З численних кандидатів Ейлін вибрала красеня Джейсона, якого і вирішила представити Міллі. Та ба.
На оголошення відгукується ще один претендент на руку дівчини – скромний тихий вчитель на ім’я Джоні. Він зовсім не подобається Ейлін, яка всіма силами прагне переконати дочку віддати перевагу Джейсону. Але дівчина знайшла куди цікавіший варіант – вона зустрічається з обома. Тепер енергійній мамі доведеться неабияк попітніти, щоб метка дочка, все-таки, визначилася з вибором!
Фільм «Тому що я так хочу» став результатом співпраці популярних в кіно актрис Дайан Кітон, Лорен Грем і Пайпер Перабо з відомим комедійним режисером Майклом Леманном («Правда про кішок і собак», «40 днів і 40 ночей», «Хізери»).
#img_left#Саме завдяки цьому ансамблю, картина відповідає всім вимогам жанру – вона наповнена витонченим гумором, безліччю курйозних ситуацій, з яких харизматичним і кумедним героям завжди вдається знайти дотепний вихід.
Кітон виконує роль матері трьох дочок. Дафні Вайлдер – так звуть її героїню – відчуває справді безмежну любов до власних дітей. Всі її донечки – дорослі панночки. Старша Мегі (Грем) – психолог; середня Мей (Перабо) відома своєю сексуальністю, пристрасністю і норовистим характером; ну і, нарешті, наймолодша – чарівна Міллі (Мур) – єдина з сестер, яка має проблеми у взаєминах з протилежною статтю.
Аби вирішити це наболіле питання, Дафні вирішує знайти ідеального чоловіка для Міллі. Проте з тієї миті, як дочка дізнається, що мама розмістила рекламне оголошення і активно зайнялася пошуками її майбутнього чоловіка, продуманий «план» Дафні перетворюється на коловерть найкумедніших ситуацій і непорозумінь.
#img_right#З численних кандидатів Дафні вибрала красеня Джейсона, якого і вирішила представити Міллі. Але на оголошення відгукується ще один претендент на руку дівчини – скромний тихий вчитель на ім’я Джоні. Він зовсім не подобається Дафні, яка всіма силами прагне переконати дочку віддати перевагу Джейсону. Але дівчина знайшла куди цікавіший варіант – вона зустрічається з обома. Тепер енергійній мамі доведеться неабияк попітніти, щоб метка дочка, все-таки, визначилася з вибором!
У роботі над кінокартиною до команди режисера Леманна приєдналися письменники-сценаристи Керен Лі Хопкінс (фільм «Мачуха») і Джесі Нелсон (фільм «Я-Сем»). Пол Брукс (Моє велике грецьке весілля) разом з Нелсоном виступили продюсерами фільму.
Режисер: Майкл Лехманн («Занепалі Ангели», «Правда Про Собак і Кішок», «40 Днів і 40 Ночей»)
8 квітня в Белграді (Сербія) завершився чемпіонат Європи з дзюдо. Медалі континентальної першості виборювали понад 400 дзюдоїстів з 45 країн, повідомила прес-служба НОК.
В доробку української збірної 2 медалі.
В категорії до 90 кг "золото" виборов Валентин Греков, який у фінальній сутичці здолав грузина Іраклія Цирекідзе, а бронзовою призеркою в категорії до 70 кг стала Марина Прищепа, поступившись Катаржині Пілочик (Польща) та чемпіонці Європи француженці Жевріс Еман.
В загальнокомандному заліку українська збірна стала шостою. Перше місце виборола команда Франції.
У редакцію «Великої Епохи» звернувся із проханням опублікувати відкритий лист Сергій Вікторович Лях – дідусь Вікочки Лях – маленької харків’янки, з якою ось вже майже рік тому сталося нещастя, – у неї виявили пухлину головного мозку. З цим листом він звертається до нашої держави, з цим листом він звертається і до Вас, наших читачів.
#img_left#Проходячи всі лиха, що випали на його долю, він зрозумів, що у нього не одна онучка – всі дітки хворі на рак є його рідними, тими, кому рівною мірою, як і його Вікусі, зараз потрібна підтримка.
Стратити не можна помилувати
"Стратити не можна помилувати" – так підписала один із смертних вироків Катерина ІІ. Вона не поставила кому, вирок читається двояко. Я прошу всіх, від кого залежить життя наших дітей, поставити кому у вироку.
У "діток онкології", час – це один з найважливіших чинників. Іноді їхня доля може вирішитися за одну добу, а іноді – й за місяць. Ті, від кого залежить доля юних пацієнтів, – не втрачайте часу! Не втрачайте діток! Швидше ставте кому…
Буває дуже боляче і образливо, коли з високих трибун говориться про захист дітей, про їхні права, про те, що вони майбутнє нашої Держави.
Є ухвала КМУ від 19 липня 2006 р. під № 983, про затвердження Державної програми "Дитяча онкологія" на 2006-2010 рр. У програмі написано про збільшення кількості "онкохворих дітей"; про 40% успішного лікування наших дітей (світовий показник 65-90%); про ранню діагностику і нові методи лікування; про дефіцит фахівців і їхньої підготовки; про брак мед.обладнання і ліків; про недостатнє бюджетне фінансування; про забезпечення безкоштовним лікуванням хворих дітей; про залучення громадських організацій і ЗМІ до питань "дитячої онкології". Орієнтовний фонд даної програми складає 350 млн.грн. Я не фінансист і не знаю, багато це чи мало, головне, щоб ця ухвала не залишилася тільки на папері.
Обличчям "дитячої онкології", нашої держави, є дитяче відділення Київського інституту онкології. Тут зібрані сильні онкологи України, тут – максимально можливе бюджетне фінансування, наявність нового і необхідного медичного устаткування, що дає можливість проведення високодозних хіміотерапій! А що ж у регіонах?
Онкохворих дітей стає все більше й більше, а площі дитячих відділень залишаються тими самими. Наступна з головних проблем – недостатня кількість медперсоналу внаслідок дуже важкого фізичного і морального навантаження, низької заробітної плати і відсутності житла. У кожного лікаря в середньому по 10 хворих, плюс – складні операції, плюс – паперова рутина. Наші медики роблять все можливе і навіть неможливе в ситуації, що склалася, для порятунку дітей.
А як важко нашим медсестрам – адже одній черговій медсестрі доводиться бігати біля (як мінімум) 30 важкохворих дітей, які лежать під крапельницею.
І обставини, що склалися, перетворюють лікування наших дітей на конвейєр, а самих дітей – у матеріал.
На жаль, у відділенні біля дитини можна знаходитися тільки одному з батьків, зазвичай це мами. На їхні плечі лягає вантаж не тільки по догляду за дітками і їхнім харчуванням, але потрібно ще стежити за черговістю і кількістю препаратів, що вводяться, міняти флакони з препаратами на крапельницях, вести облік про те, коли і які уколи потрібно робити дитині. Немало матусь навчилися бути медсестрами, самі роблять уколи своїм дітям.
Чи можна змінити ситуацію, що склалася? Напевно, ТАК! Якщо власті поставлять проблему "дитячої онкології" вище за свої міжусобиці і поділи. Чому б не створити хоча б два міжрегіональних центри Дитячої Онокології, (тких, як київський), нехай у тому ж Львові і в тому ж Харкові. Забезпечити ці центри необхідним медустаткуванням.
Створивши такі центри, можна розвантажити київський центр дитячої онкології (ну не в змозі Київ обслужити постійно зростаючий потік хворих дітей зі всієї України). І не буде тоді лікування – конвейєром, а діти – матеріалом. Адже умови, в яких знаходяться діти, теж впливають на результати лікування.
Наприклад, у Харкові створено дитяче онкологічне відділення на базі дитячої обласної лікарні. Але це відділення є тільки на папері, оскільки площ для нього – немає. Виділяють онкологічному відділенню палати то в одному відділенні, то в іншому. І кочують наші дітки і медперсонал, зі своїми небагатими пожитками, з поверху на поверх, все нижче й нижче. Обіцяють нам виділити постійні площі, правда, в напівпідвальному приміщенні – це напевно, щоб діти до землі звикали.
Наташа Юр’єва (мама немовляти Ярослава, що помер) подарувала для наших діток мікрохвильову піч, але її навіть поставити ніде (у палаті не можна, а більше ніде, також ніде підігріти й приготувати поїсти діткам). Ігрова… – це тільки мрія! Обласна дитяча лікарня підвідомча обладміністрації, губернаторові області. Губернатор, відвідуючи лікарню, говорив, що вирішить, що допоможе, що зробить…(лікарні, значить, і дитячій онкології). Може, він не встиг щось вирішити? А може, вирішив, а ми не знаємо? В усякому разі, все залишилося як і було. Грошей на все це у батьків просто немає. Київ – дороге місто і вимагає чималих витрат. У період з 6 березня 2006 р. до цього дня, на лікування Вітюшки, на всі обстеження, консультації, діагностику, операцію, поїздки і перебування – на виживання, вже пішло понад 34000 гривень. Я – в безвиході. Попереду – ще довге лікування, можлива операція…Як бути? Що буде завтра … Що робити?
Наші діти і ми дуже вдячні всім медикам, що борються за життя наших дітей, а також всім небайдужим, хто допомагає нашим діткам, всім, хто не зачерствів душею і серцем, і дарує нашим малюкам частинку своєї любові, доброти, щастя.
Величезне спасибі всім Вам за підтримку і допомогу Вашу. Адже це не тільки допомога. Це – віра і надія. Це – сила, що тримає нас у міцному зв’язку з тим життям, життям до хвороби. Це – даровані Вами турбота, тепло, радість, любов, щастя для наших дітей, вони сильніші за будь-які ліки. Низький земний уклін Вам за те, що Ви творите!
А ті дітки, наші ангелятка, що пішли з цього життя, і ті, які можуть піти, всі вони пам’ятають і знають про нашу любов, турботу і старання про них. Наші ангелятка знають всіх, хто творить добро, і по приходу "нашої години" вони зустрінуть нас такою ж любов’ю і турботою.
Панове! Всі ми в цьому житті можемо рятувати наших діток, можемо допомагати їм, а можемо і страчувати (нічого не роблячи). Покарати і помилувати кожного з нас за нашими діяннями може тільки Господь! Він дає нам життя не для того, щоб ми бездумно їх спалювали в мирській суєті, а для служіння добру, служіння Господу нашому!
Детальнішу інформацію про проблему дитячої онкології, а також про маленьких нещасних пацієнтів Ви можете прочитати на сайті .
На Індійському тижні моди Wills Lifestyle India Fashion Week, який пройшов у Делі, свої колекції продемонстрували 58 індійских дизайнерів (частина 2 фотоогляду).
Що може бути краще, ніж отримати в подарунок букет з червоних троянд? Їхня прославлена краса й небесний аромат оселилися в серцях закоханих ще з тих часів, коли Ерос залицявся до Афродіти. Однак троянда не просто викликає романтичні почуття. Вона також надає унікальний смак і аромат кухням Близького Сходу й Азії, і є основним компонентом для виробництва трояндової води.
#img_left#Вважається, що найтонший у світі аромат мають троянди в Касмарі, центральний Іран. Із древніх часів, щовесни, фермери цього регіону збирали пелюстки й очищали трояндову воду, використовуючи традиційні технології.
Трояндова вода (Гул Еб – персидською мовою) – ароматична вода, що залишається після виробництва трояндового ефірного масла. Процес виробництва трояндової води трудомісткий і прекрасно описаний іранським автором Найм’єх Батманглій (Najmieh Batmanglij) у її книзі «Нова їжа життя – древня перська й сучасна іранська кухня, і церемонії».
Щоранку перед сходом сонця фермери збирають урожай найчервоніших квіток. У цей час у них найбільший уміст масла. Квіти збирають у великі мішки й везуть на фабрику, де їх розкладають і сортують. Потім найякісніші пелюстки поміщають у великі залізні каструлі з водою й нагрівають до утворення пари, яку направляють у бамбукову трубку. Через цю трубку пара потрапляє в іншу каструлю, яка стоїть у холодній проточній воді. Там вона конденсується й стає рідкою трояндовою водою, яку розливають у пляшки.
Сьогодні Іран пишається тим, що виробляє трояндову воду найвищої якості, з річним експортом 40 000 тонн.
Трояндова вода використовується для багатьох медичних і кулінарних цілей, і в першу чергу для виготовлення солодощів та напоїв. Ковток трояндової води може допомогти травленню й заспокоїти нервову систему. В Ірані її додають у чай, і використовують для виготовлення різноманітних морозив, бісквітів, пудингу й сиропів. З неї роблять прекрасний літній напій, змішуючи з кавуном, йогуртом і льодом, і прикрашають свіжою м’ятою. Трояндова вода також надає унікальний смак індійським солодощам «Гуляб жамум».
