#img_left_nostream#Стародавній китайський вислів говить: «Скромність приносить людині багато користі, а самовдоволення — багато шкоди». Лао Цзи казав: «Людина здатна відрізнити правильне від неправильного, якщо не вважає себе всезнайкою. Людина отримає загальне визнання за свої досягнення, якщо не вихвалятиметься. Людина здатна на великі досягнення, якщо вона не є зарозуміла».
У людини, яка з терпеливістю ставиться до інших, обов’язково буде щаслива доля. А той, хто нетерпеливий до людей, стане невдахою. Скромна людина, яка дотримується високих ідеалів, стане високоморальною. Отож, скромність — це якість, яку моральна людина повинна виховувати в собі.
У Стародавньому Китаї в період Весни та Осені (722 — 481 рр. до н.е.) учень Цзі Лю якось запитав Конфуція: «Чому людина, яка втратила мораль, зазвичай буває зарозумілою?» Конфуцій відповів: «Біля свого витоку на горі Вень річка Янцзи не може втримати за течією навіть чашку. Але коли вона тече вниз до наступної горловини, безліч суден може вистроїтися в ряд на цій річці». Цзі Лю знов запитав: «Що Ви маєте на увазі , Учителю?» Конфуцій пояснив: «Янцзи — найбільша річка в Китаї, але витік її не більший за маленький струмочок. Вона стає більшою і ширшою, тому що вбирає в себе воду багатьох інших струмків та річок. Людина, яка думає двічі перш, ніж сказати, не хвалиться і не дає порожніх обіцянок. Справжній джентльмен – мудрий і добрий. Справжній джентльмен з повагою ставиться до інших, він терпеливий та вміє прощати, він також є господарем свого слова. Аморальна людина не замислюється над доброчесністю, в цьому і полягає причина того, що вона не така, як здається на перший погляд, і чому така пихата».
Великий добродійний король Юй, що заснував династію Ся, ніколи не хвалився і ніколи не проявляв гординю. Зазвичай він говорив: «Гідність повністю полягає в ученні!» Коли йому пропонували пораду, Юй кланявся, аби виразити свою вдячність. Юй любив слухати будь-які думки інших про свої дії. Найбільше він прославився тим, що успішно зумів впоратися з повінню і приборкати Жовту річку.
Герцог Чжоу був людиною з надзвичайними талантами, чарівливий, з безліччю доброчесностей. Позаяк він був позбавлений зарозумілості та жадності. Тому до талановитих людей він ставився з повагою і скромністю. Він дбав про те, щоб в процесі розподілу посад уряд допускав талановитих людей.
Імператор Тайцзун (599 — 649 рр. н. е.) династії Тан досяг величі, приймаючи таку критику, яку іншим важко сприйняти. Він докладав великих зусиль, щоб не зловживати своєю необмеженою владою. Він частенько говорив: «Розумний правитель стає все більш і більш мудрим, замислюючись над власними недоліками, а безрозсудний залишиться безглуздим назавжди, приховуючи їх». Імператор Тайцзун часто заохочував критику в свою адресу. Він дійсно захоплювався критикою. Саме тому під час його правління (ера Чженюань) було багато здібних радників, що вільно висловлювали свою думку, і його адміністрація стала однією з небагатьох чесних і не схильних до корупції в історії світу.
Добродійні правителі в китайській історії поважали Небеса, були високо моральними, поводили себе стримано, поважали інших і ставились з добротою. Щодо моралі, вони були прикладом для наслідування. В результаті вони були благословенням для своїх підданих. Але хіба ж вони коли-небудь хвалилися своїми високими моральними якостями? Якщо добродійні королі були настільки скромні, чому ж ми не можемо вчитися у них?
Ши Чун і Ван Кай були багатіями за часів династії Цзінь (265 — 420 нашої ери). Вони конкурували один з одним, хвалившись своїм достатком. Аби похвалитися багатством, Ван Кай наказав виготовити сітку з фіолетового шовку завдовжки 40 миль і розвісити її по всій дорозі, що вела до нього в будинку. Ши Чун перевищив його, виготовивши барвистий атлас завдовжки 50 миль. Одного дня на банкеті Ван Кай почав вихвалятися кораловим опахалом, заввишки 1 фут. Це був дорогий дарунок від імператора. Тоді, як всі гості захоплювалися розміром коралового опахала, Ши Чун розбив його залізною теркою для почухування спини. Після цього він наказав виготовити багато коралових опахал заввишки щонайменше три фути і віддав один з них Ван Каю як компенсацію за той, який він розбив. Незабаром дім Ши Чуна був оточений армією загарбників.
Перед смертю Ши Чун зітхнув і сказав: «Ви вбиваєте мене за моє багатство!» Ши Чун нічого не зрозумів, навіть коли вмирав. Якби тільки він зрозумів все раніше, він би не став хвалитися своїм багатством. Хвастощі можуть призвести до жахливих наслідків. Якщо людина хвалиться або виставляє своє багатство чи таланти напоказ, вона втрачає свою мораль і сором ще до того, як на неї звалиться лихо.
Як тільки людина стає пихатою і хвалькуватою, її мораль починає падати. Немає нічого важливішого за спроби, хоча б невеликі, зате постійні , покращити свою моральність. Людина зможе брати на себе важливі й навіть великі обов’язки лише в тому випадку, якщо вона наполегливо дотримується етичних норм. Людина може з милосердям учити інших і виявляти зіпсуті чинники, тільки якщо з терпеливістю ставиться до всіх і кожного. Є один китайський вислів: «Не женися за вигодою. Той, хто не женеться за нею, отримає . Той, хто не бореться, не має ворогів».
Чжи Чжень. Велика Епоха
