Blog

  • Фотоогляд: У Києві відкрився квітковий вернісаж

    Фотоогляд: У Києві відкрився квітковий вернісаж

    У Києві відкрилася виставка експозицій квітів, кожна з яких зображає певну пору року. В цілому на квітковому вернісажі «Квітучий календар» представлено 14 експозицій. Виставка проходить у Шевченківському районі в парку біля метро Дорогожичи з 5 по 8 вересня.

    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream# 
  • «Головою вниз» або перевернений будинок

    «Головою вниз» або перевернений будинок

    #img_center_nostream#На північному сході Німеччини в селищі Трансенхайде (відомому «Фермою метеликів»), мабуть, для привернення уваги туристів, побудований приватний унікальний перевернений будинок. 3 вересня 2008 року робітники наносили останні штрихи в будівництві цього дивного і єдиного у своєму роді дому. Наступного дня повинен був початися прийом гостей. Щоправда, незрозуміло, як можна жити в такому будинку.

    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream# 
  • Зернятко, що має прорости

    Зернятко, що має прорости

    Або дитячий садок — це не місце для зберігання дітей.

    #img_left#В одному з попередніх номерів ми розповідали про те, як виховували дітей наші предки. Сьогодні нам хотілося би продовжити розмову про виховання дітей у сучасному суспільстві. Як виховувати? Яку дати освіту? Де вони, орієнтири? Де вони, цінності життя?

    Часто-густо сьогодні середня дитина в перші 5 – 6 років життя стає жертвою невігластва, егоїзму або байдужості своїх батьків. Люблячі батьки часто змушують сидіти своїх дітей тихо, в сторонці, інколи «підсаджують« на телевізор або комп’ютер, тому що батьки надто зайняті своїми справами, щоб витрачати на дитину час. Шкода, що завдається дітям в ті роки, коли вони піддатливі і легко переконливі, нерідко є непоправною. Наслідки цього — біль і страждання, які відчуватиме дитина пізніше в житті.

    Як це виправити?

    По-перше і насамперед, треба намагатися забезпечити атмосферу, в якій можуть розквітати та проявлятися необхідні якості дитини:

    – Атмосферу любові, коли страх виганяється і дитина розуміє, що в неї немає причини для сором’язливості, боязкості або страху. В цій атмосфері вона отримує уважне до себе ставлення, і від неї чекають такої ж уваги до інших.

    – Атмосферу терпіння, в якій дитина може нормально і природно стати шукачем свого знання. Атмосферу, в якій вона завжди впевнено зустріне негайний відгук на прагнення  отримати ґрунтовні відповіді на будь-які питання, без поспіху або квапливості.

    – Атмосферу впорядкованої активності, в якій дитина може почати вчитися відповідальності. Взяття на себе невеликих зобов’язань та розподілення відповідальності слугує потужним фактором у визначенні характеру дитини та її майбутньої професії.

    – Атмосферу розуміння, в якій дитина завжди впевнена, що причина та мотиви її дій розпізнаються, і що дорослі завжди розуміють мотивуючі її імпульси, хоча можуть і не схвалювати те, що вона зробила або робить.

    В дійсності це рідко зустрічається в сім’ї, дитячому садку і школі.

    І, тим не менш, ми поринули в таке середовище, потрапивши до Санки-Петербурзького вальдорфського дитячого садка «Зернятко». Ми поговорили з вихователем Світланою Ігоревною Воробйовою та поставили їй кілька запитань.



    – Світлана Ігорівна, скажіть, що таке для вас виховання?

    – Дуже часто виховання зводиться до навчання, і це біда нашого часу. Ми вважаємо, що виховання — це, насамперед, супроводження дитини. Дуже бережливе, дуже тактичне супроводження дитини, коли ми допомагаємо її становленню, в першу чергу духовного.

    – Існують різні методики. Всі ставлять перед собою завдання — виховати гармонійну людину. Як же ви цього досягаєте?

    – Насамперед, ми створюємо таке навколишнє середовище, яке сприяє цьому розвиткові. Великі вимоги при цьому ми ставимо саме до себе, само до вихователів і до людей, які працюють із дітьми.

    Зараз, в нашому світі діти не можуть спостерігати роботу дорослої людини, тому що багато різноманітної техніки, багато приладів. Діти бачать, що дорослі тільки натискають кнопку на пральній машині, але як усе це працює, навіщо і чому — вони не знають. Вони не знають, звідки береться хліб.

    В нашій групі ми з дітьми весною саджаємо зернятка, і діти бачать, як вони проростають. Потім ми мелемо зерно, робимо з нього борошно (у нас є млин), замішуємо тісто разом із ними і робимо булочки. Тобто весь цей процес діти спостерігають.

    – А що ще ви робите з дітьми?



    – Дуже багато різних ручних виробів. Дитина до семи років все пізнає і розвивається саме через рух. У неї мислення не абстрактне. Коли дітей намагаються посадити за парти та нав’язати незрозуміле для них абстрактне мислення, це вже не виховання, а дресирування, яке не дає глибоких знань.

    Якраз у цьому віці, до семи років, розвиваються всі внутрішні органи. А щоб вони розвивалися правильно, ми не повинні нав’язувати дитині якісь рухи, вона повинна рухатися природно. Дитина хоче робити сама і хоче вчитися сама. Це вже потім, після семи років, коли в неї випадають молочні зуби і починають рости постійні, тоді вона уже готова до того, щоб її хтось учив.

    – Тобто наслідування — це природний процес?

    #img_right#- Так. І дуже важко пам’ятати про те, яку «їжу» ми даємо дитині для наслідування. Сидячи перед телевізором, чому вона наслідує? Вона веде пасивне життя, не рухаючись, просто спостерігаючи якісь плоскі картинки. В той же час вона бачить там багато прикладів, несприятливих для її нервової системи. Ось ці питання доросла людина повинна ставити собі постійно, постійно про це думати.

    Діти, в яких багатий внутрішній світ і багато прикладів для наслідування, приходячи в групу, починають втілювати своє внутрішнє життя у грі. Ці діти — ініціативні. А дитина, яка просиділа перед телевізором, не може нічого робити. Їй дуже важко увійти до гри, їй  нічого втілювати, вона багато кричить, має нервовий зрив, якусь напругу всередині.



    – А які у вас іграшки?

    – Ми використовуємо тільки натуральні матеріали для іграшок. По-перше — вони екологічно чисті, здорові; по-друге — вони мають приємний вигляд, колір та відчуття. Дерево, каштани, скойки, шишки, дарунки природи — такі іграшки не вичерпують себе, кожен день діти роблять із них щось нове. Природній матеріал дає величезну їжу для розвитку її творчого начала.

    Ляльки ми шиємо своїми руками, вкладаючи в них душу, і дитина отримує цю позитивну енергію та заряд. Лялька, наповнена натуральною шерстю — м’яка, тепла, з нею хочеться гратися. І потім, в цій ляльці щось недороблено, очики, ротик лише трохи помітні, або взагалі їх нема. Але дитина їх бачить, додумає, тут грає її уява. Якщо там буде відбито якесь застигле обличчя, що не змінює свій вираз, — ця лялька не жива. А наші — живі, дитина може в будь-який момент уявити, що вона плаче або сміється, щось каже.

    Сьогодні діти мало грають у ляльки, і це також біда нашого часу. Діти зараз грають у барбі, але вона вже доросла, за нею не потрібно доглядати. А лялька з самого початку була як малюк, як людина, яку потрібно годувати, піклуватися про неї, шити одяг. Ляльки — це не тільки виховання батьківських якостей. По грі з ляльками можна побачити як дитина в майбутньому буде ставитися до людини взагалі, наскільки вона буде уважною, дбайливою щодо оточуючих і наскільки буде впевненою у собі.

    – Чи важко бути вальдорфським вихователем?

    – Хтось думає, що вальдорфським вихователем бути дуже легко. Педагог просто сидить, робить якесь рукоділля, а діти грають. Але це зовсім не так. Йому доводиться весь час слідкувати за собою, як він це робить, тоді коло нього збираються діти, що хочуть робити це разом із ним. Він постійно спостерігає за ходом гри, може подати якусь ідею, щось підказати, але ні в якому разі не нав’язувати своє.

    Цей момент дуже важливий, на нього постійно потрібно звертати увагу. Адже якщо подивитися на дітей шкільного віку, багато з них є неініціативними, нервовими та агресивними.

    Багато хто звертає увагу тільки на матеріальні речі, у них дуже мало інтересів, їм не цікаво ані вчитися, ані жити.

    Людяність…, ми потихеньку втрачаємо її, перетворюючись на людей-роботів, не відчуваючи сусіда, людину, що поряд, не може співчувати їй, розуміти її. Таких людей, які дійсно співчувають та розуміють, дуже мало. А все це ж закладається в дитячому віці, тому, звичайно, перед вихователем стоїть дуже велике завдання, дуже серйозне.

    Наша зустріч із Світланою Ігорівною завершилася. Ми залишали гостинні стіни «Зернятка», зберігаючи в душі теплі почуття.

    Вальдорфське виховання, також відоме, як Штайнерівське (засновник — Рудольф Штайнер), — виховання, що засноване на повазі до особистості дитини, на розвитку в неї мислення та співчуття.

    Галина Горбунова, Велика Епоха
  • Правоохоронці Запоріжжя знищили 35 тонн макової соломки

    Правоохоронці Запоріжжя знищили 35 тонн макової соломки

    #img_left_nostream#Два поля маку дозрівали на околиці одного з районів Запорізької області. Міліціянти з’ясували, що власники тамтешніх земель засіяли їх без жодного на те дозволу.

    Олександр Покутній, керівник Пологівського РВ міліції: «По статистике не стоят в статинформации в нашей и по статистике нашего хозяйства они тоже не проходят как посевы мака. В процессе расследования было установлено, что, да, действительно, это незаконный посев мака. Потому что отсутствовала у людей лицензия».

    Правоохоронцям довелося попотіти: доки збирали незаконний урожай, мали змогу відчути себе справжніми аграріями. Накосили чимало – палили чотири дні.

    Дмитро Гізюк, керівник відділу ГУ МВСУ в Запорізькій області: «В ходе проведения уничтожения семена мака были обмолочены. Остатки были сожжены. Согласно норм для указанного вида деятельности. Всего было уничтожено остатков приблизительно 35 тонн».

    За цінами чорного ринку така кількість макової соломки потягнула б на 70 мільйонів гривень. Що робити з п’ятдесятьма чотирма тонами макового насіння, правоохоронці ще не вирішили.

     
    Джерело:
  • Тиждень моди Mercedes-Benz в Нью-Йорку: колекція DKNY. Частина 1

    Тиждень моди Mercedes-Benz в Нью-Йорку: колекція DKNY. Частина 1

    Показ колекції сезону весна 2009 маркі DKNY на Нью-йоркському тижні моди Mercedes-Benz 7 вересня 2008 р.

    #img_gallery#

  • Тиждень моди Mercedes-Benz в Нью-Йорку: колекція DKNY. Частина 2

    Тиждень моди Mercedes-Benz в Нью-Йорку: колекція DKNY. Частина 2

    Показ колекції сезону "Весна 2009" маркі DKNY на Нью-йоркському тижні моди Mercedes-Benz 7 вересня 2008 р. (частина 2 фотоогляду).

    #img_gallery#

  • Фотоогляд: Що можна зробити за допомогою пальців?

    Фотоогляд: Що можна зробити за допомогою пальців?

    Дуже давно, коли не було іграшок, маленьких дітей у бідних сільських сім’ях розважали, зображаючи тварин за допомогою пальців і долонь. Зараз це стає свого роду мистецтвом.
     
    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#
    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#
  • Чому люди назвали Бянь Цюе «надзвичайним лікарем»?

    Чому люди назвали Бянь Цюе «надзвичайним лікарем»?

    #img_right#Медицина є одною з тих речей, котрі лишилися у спадок від стародавньої культури Китаю. У всі часи китайські лікарі вважалися найкращими у світі. Здібність лікувати безпосередньо пов’язана з доброчинністю. З давніх-давен ті, хто займався традиційною китайською медициною, звертали увагу на доброчинність. Серед них найбільш відомими були Хуа То, Сунь Сімяо, Бянь Цюе та Лі Шичжень – всі вони мали екстрасенсорні здатності. Багато з них вдосконалювались у Даосизмі.

    Згідно з історичними записами «Ши Цзі», в давні часи у графстві Бохай, королівства Ці жила людина на ім’я Цінь Юежень. Він працював керівником готелю. Мандрівник на ім’я Чан Санцюнь був частим гостем у його готелі. Цінь Юежень уважав, що Чан Санцюнь не проста людина, й приділяв йому особливу увагу. Чан Санцюнь також знав, що Цінь Юежень – незвичайна людина. Вони стали добрими друзями. Одного разу після більш ніж десяти років знайомства, Чан Санцюнь запросив Цінь Юеженя до себе. Чан Санцюнь сказв Цінь Юеженю: «Я старію, і моє життя може скоро скінчитися. У мене є секретний рецепт, який я хочу передати тобі. Я сподіваюсь, що ти зможеш зберегти його в таємниці». Цінь Юежень відповів: «Я вчиню, як Ви мені сказали».

    Чан Санцзюнь дістав із кишені пакунок з ліками й вручив його Цінь Юеженю зі словами: «Змішай ці ліки зі свіжими краплями дощу і випий, через 30 днів ти зможеш бачити все». Після того як Цінь Юежень випив ліки, Чан Санцюнь раптово зник. Юежень зрозумів, що Чан Санцюнь не був звичайною людиною.

    Тридцять днів потому, після вживання ліків, Цінь міг бачити крізь стіну та крізь тіла людей. Використовуючи цю здатність, він міг бачити внутрішні органи людей та їхні хвороби. З того часу він почав займатися медициною. Він використовував багато різних методів у своїй медичній практиці: трави, голкотерапію, масаж та багато іншого. Він використовував традиційну техніку промацування пульсу й ніколи не показував своїх реальних здатностей.

    У часи розквіту королівства Чжао він назвав себе Бянь Цюе. Поступово всі стали називати його таким ім’ям, й мало хто знав його справжнє ім’я – Цінь Юежень.

    Він багато подорожував різними королівствами й лікував людей усіх соціальних прошарків. Куди б він не вирушав, він завжди допомагав тим, кому була потрібна термінова медична допомога. Про Бянь Цюе говорили, що він був здатний лікувати будь-які хвороби.

    Чжао Цзяньцзи – головний міністр королівства Цзінь, був серйозно хворий. Протягом п’яти днів він перебував у глибокій комі. Коли Бянь Цюе покликали оглянути його, він кинув лише один погляд на Чжао Цзяньцзи й швидко вийшов із кімнати. Коли міністр Дун Ань спитав Бянь Цюе про його діагноз, той відповів: «Його кровообіг у нормі, все буде добре. В минулому у Цінь Мугуна, короля царства Цинь, була та ж хвороба й через сім днів він одужав».

    Декілька днів по тому Чжао Цзяньцзі вийшов з коми. Коли хтось передав йому слова Бянь Цюе він був вражений. Пізніше на подяку він передав Бянь Цюе 40 тис. му землі.

    Одного разу Бянь Цюе подорожував королівством Го, де лежав принц, котрий, вочевидь, помер від хвороби. Послухавши лікаря на ім’я Чжун Шуцзі, який описав симптоми хвороби принца, Бянь Цюе зрозумів, що принц не був мертвий; його стан називався «ші цзюе» (несправжня смерть). Бянь Цюе сказав Чжун Шуцзи, що принц може одужати. Чжун Шуцзи відповів: «Я чув, що давним-давно був відомий лікар на ім’я Юй Фу, який не використовував у своїй практиці ніяких звичайних ліків. Він міг бачити хвороби просто шляхом спостерігання. Він займався енергетичними каналами у внутрішніх органах людей, розсікав тканини, прочищав канали, зшивав сухожилля, прочищав мембрани, промивав органи. Якщо ви могли б відтворити це все, принц міг би одужати. Інакше вам не переконати навіть немовля у тім, що принц може ожити».

    Бянь Цюе вислухав коментарі Чжан Шуцзі глибоко зітхнув і відповів: «Те, що ви тільки-що описали, є лише малою частиною медичної діагностики; це все одно що дивитися на небо через бамбукову трубку і милуватися квітами через вузьку щілину. Моє лікування дуже специфічне. Немає потреби промацувати пульс, спостерігати за кольором і потоком енергії, слухати голос або навіть оглядати фізичний стан. Без всього цього я можу вказати першопричину його хвороби. За зовнішніми ознаками я можу визначити внутрішню причину. З іншого боку, знаючи внутрішню причину, я можу назвати зовнішні ознаки. Коли люди захворюють, це проявляється на поверхні. На основі цього я можу діагностувати людей на відстані в тисячу миль. Я маю багато способів діагностики і лікування хвороб. Не можна дивитися на речі лише з одного боку». Після цього Бянь Цуе доручив одному із своїх учнів зробити принцу голкотерапію. Невдовзі принц ожив. Після цього випадку люди прозвали Бянь Цуе незвичайним лікарем, який спроможний воскрешати мертвих.

    Іншого разу Бянь Цуе зустрівся з Ці Хуангуном, царем королівства Цинь, в тілі якого він помітив тяжке захворювання. Бянь Цуе сказав Ці Хуангуну що в його тілі є хвороба, але той проігнорував його. П`ять днів потому Бянь Цуе сказав Ці Хуангуну, що тепер хвороба вже в кровоносних судинах. Його порада знову була проігнорована. Ще через пять днів відтак Бянь Цуе бачив, що хвороба розповсюдилась на внутрішні органи, а ще через п`ять проникла до кісткового мозку. Тепер навіть бог, у руках котрого життя і смерть, не зміг би повністю зупинити хворобу. Бянь Цюе поїхав. Коли хвороба Ці Хуангуна стала серйозною, його люди шукали Бянь Цюе, щоб вилікувати короля, але було занадто пізно. Ігноруючи ранні попередження лікаря, Ці Хуангун помер від хвороби.

    Бянь Цюе використав свою здатність для лікування пацієнтів. Він одразу ж міг бачити першопричину, застосовувати правильне лікування й досягти ідеальних результатів; тому люди і назвали його «незвичайним лікарем».

    Люди знають, що з давніх часів традиційна китайська медицина звертала велику увагу на добродійність, але не знають чому. Реальна причина полягає в тісному зв’язку між добродійним способом думок людини і його здатністю до лікування.

    Екстрасенсорні здатності – найсуттєвіша частина китайської медицини – в наш час уже практично повністю втрачені.

  • Інтерв’ю з автором першого в світі путівника по тюрмах

    Інтерв’ю з автором першого в світі путівника по тюрмах

    «…дуже тяжко жити, усвідомлюючи, що є зло,  і що ти нічого з цим не поробиш»

    #img_right#Напередодні Олімпіади-2008 у Пекіні «Коаліція з розслідування переслідувань Фалуньгун у Китаї» (CIPFG) видала путівник по трудових таборах та місцях ув’язнення в Китаї, зокрема біля Олімпійського села. Це не єдиний такий путівник.

    Незадовго до Олімпіади 1980 року в Ізраїлі був підготовлений до видання перший у світі аналогічний путівник, але по радянських тюрмах. Авторами цього видання були Елеонора та Авраам Шифріни, вихідці з Радянського Союзу, які приїхали до Ізраїлю в 1970-х роках.

    «З 16 років я вважала метою свого життя боротьбу проти радянського уряду, проти радянської влади», — каже Елеонора Шифрін, редактор новин «7 каналу» ізраїльського радіо. В 16 років її не залишало почуття, що щось не так, не залишав стан, ніби вона весь час живе серед брехні. Висловити себе і свої відчуття допомагало ведення щоденника. Тоді вона була комсоргом школи, і тим не менш у щоденнику з’явився запис: «Помилка була в теорії Маркса, перебудовувати тут нічого, потрібно валити [режим]». Потім, коли почалася «перебудова», вона була зворушена цим написом, оскільки  на той момент жодних знань у неї не було. Але в сім’ї існувала певна атмосфера, казати про ставлення до існуючої влади було не прийнято. «Татів дядько був розстріляний в 1937-му році як єврейський націоналіст та шпигун «Джоінт» за спробу організувати єврейську сільськогосподарську комуну. Бабуся була есеркою, вона творила революцію. Я розуміла, що маю виправити те, що робила моя бабуся. Тому був стан провини. Так з’явився самвидав».

    Чоловік Елеонори, Авраам Шифрін, приїхав до Ізраїлю в 1970-х серед перших. Вона — в 1972. Їх об’єднала спільна мета. Спочатку в них було «враження, що вільний світ не бореться проти радянського комунізму, тобто не було усвідомлення, наскільки це злочинний режим».

    Потрапивши на Захід та відчувши свободу, вони прекрасно розуміли, що в СРСР було пригнічення усіляких свобод. «Для нас стало ясно із самого початку, що поняття свободи неподільне. Неможливо боротися за чиюсь свободу, залишаючись байдужим до переслідування інших людей. Для мене та мого чоловіка, Авраама Шифріна, було завжди безспірним те, що комунізм — це ворог людей узагалі, це ворог людства, це ворог будь-якої релігії, ворог усіляких свобод. З ним потрібно боротися, як із втіленням зла в сучасному світі. Для нас це було матеріальним втіленням боротьби добра і зла. Боротьба, яку ми почали тут, була інформаційною боротьбою».

    Вони почали збирати інформацію, таким чином сформувався інформаційний центр радянських тюрем і таборів. Інформацію здобували за допомогою зв’язків, що залишилися там.

    Була зібрана маса фотографій. «Найжахливішим, — розповідає Шифрін, — коли ми збирали матеріали, були фотографії вбитих і замучених людей. Отримували показання свідків, що проводяться досліди на людях, адреси, де їх проводять. Нам не вірили, казали, що цього не може бути. Потім виявилося, що вони знали все це». Шифріни зробили документальний фільм про радянські табори. Видали більше 10 дослідницьких робіт, путівник по радянських тюрмах, про який уже згадувалося. До нього була вкладена мапа Радянського Союзу, на якій були позначені 2,5 тисячі місць ув’язнення, про які лише вдалося дізнатися. Книга зробила сенсацію, отримала звання «Книга року в Європі». Вона потрапила до рук парламентарів, що вплинуло на прийняття деякими країнами рішення бойкотувати Олімпіаду.

    Про своє розуміння, що являє собою тоталітарний режим, Елеонора Шифрін каже переконано і свідомо. Тоталітарний режим, на її думку «виправданий тільки з позиції влади, яка хоче мати повний контроль над населенням. При такому режимі як комуністичний, з цієї точки зору, це оптимально. В Радянському Союзі нам морочили голову світлим майбутнім заради того, щоб ми легше ставилися до тимчасових труднощів соціалізму. Насправді, мети створення комунізму не було, це була ширма, а метою було управляти».

    Шифрін вважає злочинним в самому корені ставитися до населення будь-якої країни як до злочинців. Вона переконана, що будь-яка жива розумна істота має право вибрати для себе потрібну форму правління, яка сприяє розвитку добрих якостей в людях і підтримує їх добробут. Така форма правління, на її думку, повинна відповідати їхнім кліматичним умовам, національним особливостям тощо.

    Порівнюючи те, що було в Радянському Союзі, з тим, що відбувається зараз у Китаї, вона каже: «Те, що відбувається в Китаї, набагато страшніше того, що було в нас. Насправді Фалуньгун для комуністичного режиму значно більш небезпечний, ніж наш демократичний рух там. Тут мова йде про боротьбу добра і зла в чистому вигляді».

    Якщо, за словами Шифрін, комуністичний режим уособлює зло, брехню, жорстокість, нелюдскість, то рух Фалуньгун несе в собі чисту ідеологію і «дає людям те, що в них відібрали на моральному рівні». Вона переконана, що мораль, яку комуністи в Китаї так старанно знищували, буде як «трава з-під асфальту пробиватися. І якщо цей рух поширився в маси, а є всі ознаки того, то падіння комуністичної влади не стане трагедією».

    На її думку, число практикуючих Фалуньгун та факти падіння членства компартії Китаю взаємопов’язані, приклад того, що все більше людей звільняються від почуття страху заради високих ідеалів, сприяє тому, що це відбувається. Але факти свідчать, що в Китаї багато людей, переконаних у необхідності застосовуваної там жорстокості, режим виховує людей, а китайці дуже дисципліновані. Продовжуючи цю тему, вона каже: «Якщо розглядати китайську цивілізацію, то це був той же національний характер, але вони створили велику поезію, витончений живопис, створили такі витвори мистецтва, які показують тонкість душі. Є й те, й інше, питання в тому, які якості людини влада культивує».

    Стосовно фрази, що тільки так можна управляти такою великою країною, вона заперечує: «Китай величезна країна, але не єдина велика країна. До Радянського Союзу Росія була величезною державою, яка управлялася не так уже й погано. Напередодні 1-ї світової війни Росія виходила на передовий промисловий рівень». На її думку, люди, які кажуть, що «тільки так можна керувати великою країною», просто шукають виправдання. І додає, подумавши: «… дуже тяжко жити, усвідомлюючи, що є зло, і ти нічого з цим не поробиш».

  • Нові проекти спрямовані на захист прав дітей та сприяння гендерній рівності в Україні

    Нові проекти спрямовані на захист прав дітей та сприяння гендерній рівності в Україні

    #img_left_nostream#Проекти загальною вартістю понад 7 мільйонів євро, які спрямовані на захист прав дітей та сприяння гендерній рівності в Україні, будуть здійснюватись декількома міжнародними організаціями.

    Проект "Права жінок в Україні" буде реалізовуватись Програмою Розвитку ООН. Ця ініціатива має на меті підтримати Уряд та громадянське суспільство України у становленні гендерної рівності. Планується зокрема допомога Уряду по підготовці та впровадженню законодавчих  актів з питань гендерної рівності, підготовка освітніх матеріалів, вільних від гендерних стереотипів та інтеграція гендерної рівності в освітній процес, боротьба із насильством по відношенню до жінок і дітей.

    Проект, що називається "Гендерна рівність у світі праці" буде реалізований Міжнародною організацію праці. Він спрямований на співпрацю із урядовими структурами і соціальними партнерами (працедавцями, профспілками). Цілі проекту включають попередження дискримінації за ознакою статі у трудових відносинах, сприяння діяльності жінок-підприємців, розробку гендерно-чутливих програм та послуг у сфері працевлаштування.

    Проект Ради Європи, який також профінансований Європейською Комісією, спрямований на аналіз та вдосконалення українського законодавства з питань гендерної рівності, захисту прав дітей, попередження сексуальної експлуатації у відповідності із Соціальної Хартією, Конвенцією Ради Європи щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства на інших європейських угод.

    Вартість проектів складає від 1.1 до 5.7 млн євро, 90 відсотків з яких профінансовано Європейською Комісією. Загальна вартість фінансування ЄК перевищує 7 млн євро.

    Окрім вищезгаданих проектів Європейська Комісія планує профінансувати масштабну інформаційну кампанію щодо гендерної рівності і захисту прав дітей.