Blog

#img_left_nostream#Традиційна культура Китаю встановлює правила для людей, які живуть між небом і землею. «Етикет трьох найважливіших принципів і п’яти незмінних чеснот» є  наріжним каменем і джерелом традиційної китайської моралі, традиційного образу мислення і культури.

«Синівська шанобливість лежить в основі всіх чеснот». Але що насправді розуміється під синівською шанобливістю? Конфуцій  відповідав на це питання своїм учням таким чином: «Якщо батьки зробили помилку, то дітям слід з добротою і ввічливістю вказати на це. Приймуть чи ні батьки це зауваження, діти все ж таки повинні любити і поважати батьків. Забезпечення батьків продуктами харчування і надання матеріальної підтримки не може бути прирівняне  до поняття синівська шанобливість. Найважча річ полягає в тому, щоб не показувати на своєму обличчі що ти відчуваєш до своїх батьків».

За часів династії Хань, коли людині виповнювалося 70 років, уряд дарував  їй тростину, зроблену з нефриту і прикрашену різьбленням у вигляді зозулі. Стародавні люди  в Китаї називали зозулю «невтомним у їжі птахом, який їсть і ніколи не давиться». Цією тростиною ніби благословляли  літню людину на те, щоб вона могла їсти і пити та не давитися їжею. Це також було нагадуванням дітям і внукам про те, щоб вони готували смачну їжу своїм людям похилого віку.

У різних династіях стародавнього Китаю від високопоставлених людей до нижчих шарів, від королів до простого люду, всі слідували ідеям Конфуція, що стосуються синівської шанобливості. Якщо людина поважала і любила своїх батьків, вона також зазвичай була і вірнопідданим. В одній історії, яку часто розповідають, йдеться: «Одного разу імператор Кансі з династії Цин  влаштував банкет, на який запросив тисячу людей похилого віку, яким було за вісімдесят років». Цим він показав, що дуже підтримує в суспільстві синівську шанобливість, поважає і любить людей похилого віку.

Якби він вчинив інакше, то змусив би людей іти в протилежному напрямі, тобто не проявляти пошану до літніх людей. Якщо людина не поважає і не любить людей похилого віку, вона не має права знаходитися в суспільстві. Іншими словами, Боги і люди  не вважають її більше людиною. І якщо вона не розкається, то не зможе в наступному своєму житті перевтілитися в людину. Відсутність синівської шанобливості пророкувалось і вважалося найганебнішою річчю, що стосується людської гідності.  

Конфуціанство, Буддизм і Даосизм існували в Китаї протягом тисячоліть, і своїм блиском освітлювали історію людської цивілізації. Під час розвитку людської цивілізації в Китаї Конфуцій вперше встановив  норми моральності і обряди для людей. На землі Китаю  люди спочатку повинні були зрозуміти правила і етичні засади для людських істот, а потім вже починати самовдосконалюватися.

У біографії безсмертних один із даоських святих Люй Дунбінь  одного разу запитав свого вчителя  Хань Чжунлі:  «Чому Майстер навчив тільки одного учня, мене, хоча той став Майстром понад 1100 років тому? Чи не тому це, що наш шлях самовдосконалення по Дао недостатньо великодушний і чи не виявляється тут небажання врятувати якомога більше людей?» Його вчитель розсміявся і сказав: «Ти не знаєш людей на цьому світі. У багатьох із них відсутня синівська шанобливість. Багато хто з них неправедний і у них немає такого поняття як відданість. Як же ці люди можуть стати святими?»  Слова вчителя не переконали Люй Дунбіня… Він похвалився, що спуститься в людський світ і врятує три тисячі чоловік. Його вчитель знову розсміявся, але все-таки дав свою згоду. Кінцевий результат  цієї добре відомої історії, а також коментарі зроблені Люй Дунбінем ми всі чули: «Легше врятувати тварину, ніж людину». Йому нікого не вдалося забрати на небо, коли він, врешті-решт,  повернувся туди і впав перед вчителем на коліна.

З давніх часів люди, у яких не було  синівської шанобливості, праведності і відданості, ніколи не могли досягти просвітління, неважливо яким шляхом вдосконалення вони йшли. Шляхи вдосконалення у школі Дао не дозволяли нікому з таких людей увійти до їхніх дверей.

#img_left_nostream#Пану Жаку Рогге,
Президенту Міжнародного олімпійського комітету.
Лозанна, Швейцарія.

Шановний пане Рогге,

Ми отримуємо надзвичайно тривожні звіти з Китаю стосовно підготовки влади до приїзду десятків тисяч журналістів та працівників ЗМІ на Олімпійські ігри.

Стає все ясніше і ясніше, що організатори Пекінських Олімпійських ігор та китайські служби безпеки вирішили дуже ретельно контролювати журналістів до і під час змагань. Китайські органи влади повідомили, наприклад, що планують зібрати дані про журналістів, і залишають за собою право вислати цих журналістів назад, навіть якщо вони будуть акредитовані національними олімпійськими комітетами.

Вам, напевне, відомо, що організатори Олімпійських ігор оголосили, що мають намір провести перевірку посвідчень особи всіх акредитованих журналістів. Ян Мінхуей, заступник голови акредитаційного центру Олімпійського села, виправдав це рішення тим, що воно ніби прийняте заради безпеки, оскільки журналісти можуть являти собою загрозу або бути потенційними терористами. «Якщо вони не пройдуть перевірку, то їм буде відмовлено у акредитації», – сказав він, додавши, що «метою цього є усунення людей, які можуть загрожувати безпеці Ігор».

Інші Олімпійські столиці у минулому також збирали інформацію про журналістів, але це робилося для організаційних цілей, а не з наміром відмовити у в’їзді з політичних мотивів, як це відбувається у випадку з Китаєм.

Ця заява з’явилася слідом за повідомленням Генеральної адміністрації преси та публікацій (ГАПП) про те, що будуть зібрані дані приблизно про 30 тис. журналістів, які збираються приїхати на Ігри. Представник ГАПП сказав, що їхньою метою є виявлення «фальшивих журналістів» та допомога китайським чиновникам у відповідях на прохання про проведення інтерв’ю. Однак уряд не повідомив, який саме вид інформації буде зібраний.

В останні місяці у ЗМІ декілька разів просочувалася інформація про вказівки, дані службі громадської безпеки та органам держбезпеки Китаю, стосовно виявлення у Китаї та за кордоном груп, які потенційно можуть організувати демонстрації під час Олімпійських ігор. Журналісти також можуть стати мішенню цього профілактичного контролю, і, можливо, сотням людей буде заборонено в’їзд до Китаю.

Репортери без кордонів вітали у січні цього року введення нових правил для іноземної преси. Але 11 місяців потому отримані результати залишають бажати кращого. Щоправда, Міністерство закордонних справ у деяких випадках намагалося допомогти іноземних журналістам, які перебували в ув’язненні або зазнавали нападів, але ми зареєстрували більше 50 випадків, які ясно показують, що влада не дотримується цих нових правил.

На Барбару Луті, пекінського кореспондента швейцарського телеканалу Schweizer Fernsehe, та китайську жінку, її фотографа, наприклад, нещодавно був здійснений напад – місцева влада протримала їх у в’язниці протягом семи годин у селі Шенью провінції Хебей, де в 2005 році масові заворушення призвели до смерті декількох жителів. За останні декілька місяців принаймні п’яти кореспондентам заборонили працювати в цьому селі, розташованому неподалік від Пекіна.

Швейцарська подружня пара Матіас Брашлер і Моніка Фішер – обоє фотографи – нещодавно була затримана на 3 години у місті Учані провінції Хубей під час підготовки репортажу про сільських жителів, яких піддали погрозам та побиттю у зв’язку із суперечкою щодо земельної ділянки. Ще більш серйозним є той факт, що китайські журналісти та дисиденти продовжують ставати жертвами репресій. Наприклад, у середині листопада кібердисидент Ян Маодун, відомий під псевдонімом Го Фейсюн, був засуджений до п’яти років тюремного ув’язнення та оштрафований на величезну суму грошей за публікацію своєї книги без дозволу [влади].

Кібердисидент і блоггер [людина, яка веде електронний журнал – прим. пер.] Хе Вейхуа у серпні проти волі був поміщений у психіатричну лікарню в Хунані. Його родичі повідомили Репортерам без кордонів, що у нього не було жодних психічних захворювань і що дійсною причиною його ув’язнення послужили записи, які він ставив на своєму блозі www.boxun.com/hero/hewh.

Всього на даний час близько 100 журналістів, кібердисидентів та активістів із захисту прав людини перебувають в ув’язненні у Китаї.

Правозахисні організації відзначають посилення політичних репресій. Згідно з асоціацією Дуй Хуа [яка бореться за звільнення китайських політичних в’язнів – прим. пер.], число судових процесів за звинуваченням у «створенні загрози державній безпеці», порівняно з минулим роком, подвоїлось. Посилаючись на офіційні джерела, асоціація заявляє, що за таким звинуваченням було заарештовано не менше ніж 600 осіб.

Як відомо, мішенню також стали люди, які забезпечують зовнішній світ інформацією про політичні репресії. Зовсім нещодавно троє тибетців в окрузі Карцзе провінції Сичуань (суміжній з Тибетом) були засуджені судом до тюремного ув’язнення на термін від трьох до десяти років за «шпигунство на іноземні організації, які загрожують державній безпеці». Їхній злочин полягав у відправці за кордон фотографій, на яких були зображені демонстрації тибетських кочівників на початку серпня.

Ми також жалкуємо про часто тривожний рівень пропаганди та національного поривання, які супроводжують підготовку до Олімпійських ігор. 19 листопада, наприклад, урядова газета Хуанцюй Шибао (Global Times) піддала критиці іноземні ЗМІ, які «поширювали чутки з метою підірвати стабільність уряду», такі як Washington Post, International Herald Tribune, Die Welt, Associated Press і Voice of America. Режим також критикував громадські організації, в тому числі і Репортерів без кордонів, які розділяють «упереджену думку» стосовно Китаю.

Аналогічним чином відділ пропаганди відправив минулого місяця письмову директиву китайським ЗМІ з проханням уникати публікації «негативних» повідомлень, які можуть позначитися на Олімпійських іграх, наприклад, про забруднення повітря, суперечку навколо включення Тайваню в естафету олімпійського факела та про питання, що стосуються охорони здоров’я.

Очікувалося, що перед початком Олімпійських ігор зарубіжним ЗМІ нададуть більше доступу до китайського ринку. Замість цього уряд Китаю продовжує відстоювати свою монополію на надання новин китайським ЗМІ, позбавляючи іноземні агентства новин потенційних клієнтів. 12 листопада у відповідь на питання Європейського Союзу, Канади, Японії та США на самміті ВТО Китай заявив, що не підписував жодних договорів, які б зобов’язували його відкрити для бізнесу ринок новин. Коли у вересні 2006 року контроль державного агентства новин Сіньхуа за змістом новин, які публікуються зарубіжними інформаційними агентствами, був посилений, ми охарактеризували Сіньхуа як грабіжника свободи преси.

Ми не перший раз пишемо Вам, пане Рогге, щоб попросити Вас висловити свою думку з цього приводу та почати діяти на захист свободи преси в Китаї. Ви жодного разу не відповіли прямо, надаючи можливість іншим членам МОК доводити, що ця організація не займається політичними питаннями. Ми зустрічалися з чиновниками МОК у Лозанні, але нам не вдалося домогтися від них прийняття якихось конкретних заходів стосовно преси.

Організація, головою якої Ви є, постійно сурмить про прогрес щодо організації інфраструктури для Пекінських ігор, але вона не зробила жодної публічної заяви щодо відсутності свободи вираження, що може підірвати роботу ЗМІ та гласність, необхідні для Олімпійських ігор.

Пане Рогге, на жаль, саме Ваше мовчання зробило можливими всі ці зловживання. Ми продовжуємо вважати, що МОКу слід зробити все можливе, аби вплинути на політику організаторів Пекінських ігор по відношенню до китайських та іноземних журналістів. Невдача у вирішенні цієї ключової проблеми стане величезною невдачею в історії Олімпійського руху.

Чекатиму Вашої відповіді.

Щиро Ваш,
Генеральний секретар Репортерів без кордонів
Роберт Менард

Версія англійською

#img_right#На передодні різдвяних свят влада провінції Ляонін дуже строго контролює всі дії обдурених вкладників «Ілішен», постійно стежить за ними і залякує їх, щоб вони не провели яку-небудь масову акцію під час свят.

 

Вкладник «Ілішен» із провінції Ляонін Те Лін в інтерв’ю кореспондентові «Великої Епохи»» сказав: «Нас справді дуже обдурили. Ми тепер уже зовсім утратили всяку надію на уряд. Які там свята! Ми зараз дійсно в дуже напруженому стані. Чи можемо ми попросити статус біженця за кордоном? Ми не хочемо залишатися в Китаї. Тут усе настільки хаотичне й темне. Це справжня ганьба для Китаю, чи може ООН допомогти нам виїхати звідси?»

Вкладники кажуть: «Тут уже не тільки проблема грошей: КПК так відкрито обдурює людей і не хоче нести анінайменшої відповідальності за це, продовжуючи дурити. Скоріше б цей уряд закінчив своє існування, у нас немає ніякої надії на нього».

Скривджені вкладники заявляють: «У 1999 році, коли КПК почала репресувати Фалуньгун, у всіх ЗМІ в Китаї безперервно були нападки на Фалуньгун, а чому ж зараз, коли стався такий великий скандал із компанією «Ілішен», який уже розповсюдився і за межі Китаю, ні в одному ЗМІ в Китаї немає інформації про це, і на сайтах також інформація про це відразу ж віддаляється? Хіба це не говорить про те, що в цю справу втрутився уряд?»

Вкладники «Ілішен» також розповіли: «Влада заявила про те, що тим, у кого немає грошей, хто дуже постраждав фінансово через банкрутство «Ілішен», потрібно зареєструватися у відділі громадянських справ і уряд надасть їм фінансову підтримку. В результаті, коли вони пішли туди реєструватися, співробітники відділу сказали, що якщо у них немає дітей, немає житла, роботи і багато боргів, тільки в такій ситуації вони можуть розглянути їхню заяву про надання фінансової допомоги. Наскільки безсовісно вони чинять!»

#img_right#Недавно представник Народної політичної консультативної ради провінції Аньхуей Ван Чжаоцзюн написав відкритого листа найвищим китайським лідерам, що привернуло широку увагу громадськості. 21 грудня він планував провести прес-конференцію на тему захисту навколишнього середовища, але вона раптово була скасована.

Крім того, що Ван Чжаоцюн є представником Народної політичної консультативної ради провінції Аньхуей, він також є головою правління компанії із захисту навколишнього середовища, головний офіс якого розміщений у Пекіні. 21 грудня о 9.30 він планував провести прес-конференцію для китайських і західних кореспондентів на 3-му поверсі в бізнес-частині великого готелю в Пекіні, про що і було опубліковано офіційне повідомлення на сайті їхньої компанії, а також стаття Вана про його погляди на методи вирішення екологічної проблеми, пов’язаної із забрудненням води.

Як розповідає сам Ван Чжаоцюн, він розіслав запрошення взяти участь у прес-конференції багатьом китайським і західним ЗМІ, але коли 21 грудня о 9 годині він приїхав на місце проведення прес-конференції, його повідомили, що прес-конференції не буде. Ван розповідає: «Менеджер готелю дуже ввічливо запитав мене, чи є у мене дозвіл на проведення цієї прес-конференції? На моє питання, про який дозвіл ідеться, він сказав, що необхідно отримати дозвіл від державного видавництва новин».

Ван Чжаоцюн уже давно домовився з адміністрацією готелю про проведення прес-конференції і вони абсолютно не заперечували, а також прийняли від представника компанії Вана вимоги до приміщення, що орендувалося. На питання кореспондента радіо «Голос Америки» про причини такої поведінки, співробітник відділу оренди залів готелю сказав: «Для проведення різних зборів є різні вимоги. Зазвичай ми не питаємо дозволу в уряду, але все залежить від характеру заходів. Цей готель не є приватним, він тісно пов’язаний з держструктурами, тому вони дуже сильно контролюють і обмежують нас. Ми, звичайно ж, хочемо заробити гроші на цьому заході, але якщо щось не сподобається уряду, то нам усім потім буде непереливки».

Ван Чжаоцюн говорить: «Те, що я написав відкритий лист керівникам уряду, це вже у минулому, те, що я хотів сказати, я вже сказав, зараз час діяти й робити реальні справи. Лист, це лист, а наш обов’язок перед людьми залишається нашим обов’язком, і ми повинні його виконувати, повинні більше робити гарних справ для країни й народу».

Версія китайською

#img_right#24 грудня на передодні різдвяної ночі адвокат-правозахисник Ху Цзя зі своєю дружиною, а також із Чи Чжиюн, що постраждав під час повстання студентів у 1989 р., і кілька інших пекінських жителів знову відвідали пекінських апелянтів, які живуть на вулиці, і подарували їм більше 20 теплих курток. Ху Цзя висловив сподівання, що ще більше пекінських жителів проявить турботу про цих нещасних людей, які зазнали переслідування, протягне ним руку допомоги. Це буде не тільки проявом доброго серця турботи про своїх ближніх, але також допоможе китайському суспільству просуватися у бік демократії та правління за допомогою законів.

 

Як розповідає один пекінський житель пан Сюй, що брав участь у цьому заході: цього разу в район Кайянчао м. Пекіна прийшло дуже багато апелянтів, які наперед дізналися про наш прихід. Протягом 10 хвилин вони розподілили одяг, який ми подарували, між тими, хто більше за всіх потребує допомоги. Вони всі були дуже зворушені таким учинком.

Це вже другий такий учинок. Гроші на одяг дав правозахисник Ху Цзя, який перебуває під домашнім арештом, і як і минулого разу, не зміг особисто виконати своє бажання, а попросив зробити це своїх друзів.

#img_center_nostream#

Ху Цзя сказав: «Ту грошову нагороду, яку я отримав від організації «Репортери без кордонів», я вважаю, що її не можна витрачати на себе, а потрібно витратити на тих людей, за захист прав яких я і отримав цю нагороду, таким чином стимулюючи й розвиваючи правозахисну діяльність. Допомагаючи цим нещасним людям, я сам відчуваю радість і задоволення. Я також дякую своїм друзям, які завжди з гарячим бажанням допомагають мені і, незважаючи на холод, цього разу відвезли апелянтам одяг».

Ху Цзя також сказав: «Заради показу «гармонійного й мирного середовища» під час Олімпіади 2008 р., пекінська влада ще більше посилила контроль над апелянтами, що приїжджають до Пекіна, і ще більше може підсилити тиск на них, тому ми повинні допомогти їм, хоч навіть і такими на перший погляд незначними діями. Ми, як громадяни своєї країни, повинні стати на сторону справедливості і очолити рух із розв’язання подібних проблем у країні».

Версія китайською

#img_left#Муніципальний уряд Пекіна опублікував 17 грудня «Повідомлення щодо додаткового регулювання і порядку користування текстовими повідомленнями з мобільних телефонів в питаннях суспільної інформації», що обмежує розповсюдження суспільно значущої інформації через SMS.

Відповідно до тексту повідомлення, як повідомляє правозахисна організація Chinese Human Rights Defenders, відправники текстових повідомлень, які «пропагують і ширять чутки» і «загрожують суспільній безпеці», розшукуватимуться пекінським управлінням громадської безпеки (УГБ) спільно з департаментом із телекомунікацій,  а також іншими урядовими установами і телекомунікаційними компаніями, щоб понести покарання згідно із законом.

У Китаї, де свобода преси обмежена, а кількість sms складає щодня 180 млн, розсилка текстових повідомлень стає одним з вельми ефективних способів розповсюдження інформації, недоступної в державному друці. Текстові повідомлення з мобільного отримали найменування «п’ятої преси», ставши інструментом сповіщення зацікавлених громадян про проблеми і реакцію на непопулярні рішення уряду.

Наприклад, влітку 2007 року плани будівництва хімічного підприємства в передмісті Сяменя (Xiamen ) на південному узбережжі Китаю були відкладені після того, як жителі міста відправили друзям і родичам майже мільйон sms із закликом до уряду відмінити цей проект через загрозу здоров’ю населення і навколишньому середовищу.

Олімпійські ігри 2008 року в Пекіні надають широкі можливості для тих, хто має намір виразити протести з приводу політики Китаю в таких сферах, як свобода релігії, права людини і автономія Тибету. Китай налічує більше 515 млн користувачів мобільних телефонів, так що розсилка «есемесок» для організації мітингів і демонстрацій стає все більш можливою.

Як заявив у листопаді уряд Пекіна на своєму вебсайті, пекінська міліція активно співробітничатиме з урядовими установами і телекомунікаційними компаніями, щоб знайти і покарати всіх, хто використовує текстові повідомлення для «розповсюдження чуток» або «загрози суспільній безпеці». Китайська влада нерідко вживає такі розпливчаті формулювання для того, щоб затримувати незгодних або тих, чиї дії визнають загрозою політиці компартії.

Хоча в повідомленні не мовиться про те, які саме заходи застосовуватимуться до порушників, орган компартії газета «Бейцзін жибао» раніше цього року писала, що за розповсюдження чуток або іншої помилкової інформації винні каратимуться арештом на строк до 10 діб або штрафом до 70 доларів.

Тим часом, відзначає Associated Press, в грудні у зв’язку з наявністю контента, що суперечить законодавству Китаю, був закритий вебсайт форуму тибетською мовою. Популярний форум був закритий, як повідомлялося на його сайті, за розміщення «нелегального контента».

Повідомлення «строго засуджує той ‘гнилий фрукт в корзині’, який розмістив шкідливу інформацію», пропонуючи читачам залишати свої коментарі. Залишається все ж таки незрозумілим, чи було це повідомлення викладено модератором сайту чи урядовим органом.

Виступаюча в захист свободи преси організація «Репортери без кордонів» назвала цей сайт, де зареєстровано понад 6200 членів, «найбільш динамічним форумом у тибетській блогосфері». За даними організації, форум закритий з 6 грудня.

#img_right#Двох письменників-дисидентів арештовано в Китаї під час нальоту поліції на відділення міжнародної письменницької організації під час підготовки до церемонії нагородження. Про це повідомив Associated Press 22 грудня один з ветеранів суспільного руху Китаю.

Ці арешти стали черговим репресивним кроком у низці заходів, що робляться комуністичним керівництвом Китаю, щоб напередодні Олімпійських Ігор тримати під контролем рух у захист цивільних прав і змусити дисидентів мовчати. Минулого тижня письменниця з Шанхаю Лі Цзянхун (Li Jianhong) була поміщена під домашній арешт, щоб перешкодити її присутності на церемонії в Пекіні, організованій Незалежним китайським PEN-центром (ICPC).

Як повідомляє правозахисна група Chinese Human Rights Defenders, письменниця і громадський діяч з Шанхаю Лі Цзянхун [відома також як Сяоцяо], була затримана підрозділом національної безпеки (Guobao) підвідділу Пудон (Pudong) Шанхайського управління громадської безпеки 19 грудня.  За словами міліціонерів Лі була арештована, щоб перешкодити їй відвідати збори Незалежного китайського PEN-центру 22 грудня в Пекіні.

Співробітники міліції стежили за Лі з 14 грудня.  15 грудня вона спробувала сховатися від міліційного стеження, залишившись в житлі свого друга. Коли вона повернулася додому 18 грудня, щоб підготуватися до наміченого на тижні переїзду, в будинок вторглася група переодягнутих міліціонерів, які взяли її під домашній арешт. 19 грудня Лі та її батько були доставлені у відділення міліції, де її батькові пригрозили, що, якщо він заперечуватиме проти знаходження Лі під арештом в готельному номері, то його самого залишать під арештом у відділенні.  Представники влади погрозили до того ж оточити новий будинок Лі, створивши несприятливе враження у сусідів і помістити під домашній арешт всю її сім’ю.

Лі в даний час знаходиться у готелі. Китайська міліція зазвичай містить людей в готелях, що знаходяться у володінні управлінь громадської безпеки або уряду, або ж знімає номери з метою примусового утримання незгодних. Міліція заявила Лі, що її арешт проведений на вимогу відділу національної безпеки Пекінського управління громадської безпеки, і що її не звільнять до 25 грудня. Міліціонери також сказали їй, що міліція Пекіна отримала інформацію про збори Незалежного китайського PEN-центру 22 грудня і має намір перешкодити його проведенню.

Заснований у 2001 році групою китайських письменників, що живуть в Китаї і в еміграції, ICPC в першу чергу займається захистом прав авторів, які пишуть китайською мовою, у всьому світі. ICPC є офіційним відділенням Міжнародного PEN-клубу, всесвітнього об’єднання письменників, що присвятило свою діяльність свободі висловлювань і захисту письменників від репресій з боку державних органів.

#img_right#Апелянт-інвалід Цао Фулін з повіту Лінтай провінції Кансу зі своїми трьома дітьми вже майже 7 років їздять до Пекіна з апеляцією. Минулого року його старша дочка була арештована місцевими агентами, які займаються відстежуванням апелянтів і аж до сьогодні про неї немає ніяких звісток.

У 1998 р. односелець Цао Фуліна вкрав у нього гроші, призначені для лікування, він подав на нього до суду і суд оголосив, що він виграв цей процес, але судові виконавці не зобов’язали обвинуваченого повернути гроші. Цао багато разів звертався до судових виконавців, але замголови суду Ван Лігун постійно відмовляв йому у вирішенні цієї проблеми, і Цао навіть зазнав побиття, в результаті якого отримав каліцтва.

Дружина Цао Фуліна померла внаслідок неправильного лікування її хвороби, залишивши чоловікові трьох дітей. За ситуації, коли місцева влада не почала вирішувати його проблему, в 2001 році він почав свій шлях апеляцій в Пекіні.

Перший раз місцеві агенти його обдурили, сказавши, що влада вирішить його проблему і щоб він не їздив до Пекіна. У 2002 р. вони знову пішли до суду просити допомоги, їх всіх 4-х заарештували і протримали в ув’язненні 18 днів, при цьому Цао був звинувачений у «створенні перешкод роботі держорганів» і таємно засуджений до двох років ув’язнення. Під час його ув’язнення троє його дітей були змушені залишити школу і піти побиратися.

Цього року його молодшій дочці виповнилося 13 років, а синові 10. Проживши таке нелегке дитинство, вони виглядають набагато старшими за своїх однолітків. Дочка Цао розповіла кореспондентові Великої Епохи: «Нашого тата зробили калікою, і потім на два роки ув’язнили, мою старшу сестру заарештували, бабуся померла. Тато зараз інвалід і не може обробляти землю і заробляти гроші, ми вже давно не ходимо до школи». Син Цао розповів: «Одного разу увечері в 2005 р, коли батько знаходився у в’язниці, до нас додому увірвалися агенти, що займаються відстежуванням апелянтів, і забрали всі документи батька, а коли я почав кликати на допомогу, мене сильно вдарили по обличчю рушником, але я все одно кричав, тоді мене потягли в машину».

 

#img_left_nostream#Коли Цао вийшов із в’язниці, вони всією сім’єю знову поїхали до Пекіна. Під час поїздки його середню дочку і сина вислідили агенти і забрали, протримавши в ув’язненні 7 днів, при цьому не повідомивши батькові про місце їх знаходження. Коли він в Пекіні почав розшукувати їх і звертатися в різні інстанції, його старшу дочку теж заарештували. Коли він пішов у пекінський відділ міліції, йому сказали, що його дочку забрала його місцева влада і що він повинен повертатися додому і звернутися до неї. Але коли він повернувся і прийшов до місцевої влади, йому сказали, що нічого про це не знають. Ось так аж до сьогодні вони постійно направляють його від одного відділу до іншого, він навіть не знає чи жива ще його дочка.

Недавно Цао в Пекіні отримав в подарунок від добрих людей куртку, він дуже вдячний пекінським жителям за турботу. Із сльозами на очах він сказав: «У Піднебесній все ж таки є ще хороші люди!»

Численні апелянти в Китаї з року в рік їздять до Пекіна, але їхні питання ніхто не хоче вирішувати. Напередодні свята Нового року, вони голосно волають із сльозами: «Нам нікуди повертатися, у нас немає будинків. Ми сподіваємося, що до Китаю нарешті коли-небудь прийде весна, і також сподіваємося, що ЗМІ допоможуть нам розповісти про наше горе всьому світові, і можливо, знайдуться добрі люди, яких наше горе не залишить байдужими».

 

Версія китайською