Blog

Журнал Consumer Reports повідомляє про те, що білкові коктейлі при надмірному вживанні можуть завдати шкоду здоров’ю. Метали, що містяться в напоях, з плином часу можуть накопичуватися в організмі і викликати небажані побічні ефекти.

#img_left#Журнал Consumer Reports провів дослідження з метою з’ясувати, як діють на організм білкові напої.

Згідно зі звітом журналу, добавки, що використовуються при виготовленні таких популярних протеїнових коктейлів, як Muscle Milk і Myoplex, можуть призводити до накопичення в організмі миш’яку, кадмію, свинцю та ртуті.

Медичні фахівці з WebMD вважають, що небажані добавки найбільш небезпечні для дітей, вагітних жінок, діабетиків і людей із захворюваннями нирок.

Можна знайти більш безпечні джерела білка, не витрачаючи зайві гроші на білкові напої. Різні види м’яса, бобів і яєць здатні забезпечити високий рівень білка для нарощування м’язової маси.

Виробники Muscle Milk розмістили в Інтернеті твердження про помилковість результатів досліджень. Вони заявляють, що немає достатньо надійних доказів того, що кількість металів в напоях настільки велика, щоб завдати комусь шкоди.

Згідно з новими дослідженнями, опублікованими в Британському медичному журналі, обстеження на рак простати мають незначний ефект на загальний рівень виживання серед чоловіків. Але при цьому зберігається ризик помилкового діагнозу та необґрунтованого хірургічного втручання.

#img_left#Дослідження під керівництвом уролога з Університету Флориди Філіпа Дама виявило, що шанси виживання у чоловіків, які пройшли обстеження за допомогою дослідження прямої кишки або аналізу крові на наявність специфічних антигенів простати, лише трохи вище, ніж у тих, хто не був обстежений.

"Наші висновки означають, що в абсолютних показниках очікуваний ефект від обстеження, в кращому випадку, був би скромним", – повідомляється в статті.

Крім того, стаття попереджає про можливість невірного діагнозу та непотрібного лікування пацієнтів, які пройшли тест на антигени. Тест може прийняти доброякісну пухлину за щось більш небезпечне, що призведе до необґрунтованого хірургічного втручання.

З близько 215 тисяч пацієнтів із раком простати в США щороку вмирають 30 тисяч чоловіків.

Мімі Лі. Велика Епоха

#img_left_nostream#Хеллоу, Кімчхі!

Будь-яка подорож починається з підготовки. Будь то поїздка за турпутівкою або «дикуном». За турпутівкою може поїхати кожний, хто має достатньо коштів. Але не залежати від тургрупи набагато цікавіше. Купуйте квитки, здайте документи на візу, забронюйте хостел, складіть приблизний маршрут, прочитайте путівник (у довільному порядку – в залежності від обставин) – і вперед, до Країни вранішньої свіжості …

Південна Корея – країна для самостійних мандрівників безпечна, тому можна без страху їхати самому. Якщо ж Ви боїтеся мовного бар’єру, візьміть з собою розмовник або не виїжджайте за межі Сеула. Хоча і в Сеулі навіть молоді корейці бояться говорити англійською. Вивчати англійську мову для корейців – це необхідна, але тяжка праця з самого дитинства.

 

#img_left_nostream#Якщо Ви звернетеся до середньостатистичного сеульця з питанням "Do you speak English?", від Вас зі страхом в очах відсахнуться, киваючи головою. Можливо, це виглядає кумедно, але не на десятий раз, особливо коли все-таки потрібно дізнатися, як пройти до палацу Кенбоккун чи ринку Тондемун. Тому, щоб отримати потрібний ефект, сііх чарівних слів краще не вимовляти, а задати своє питання відразу. Перевірено досвідченим шляхом – це відразу дає позитивний результат.

– Чому «Хеллоу, Кімчхі!»? – Запитаєте Ви. Корея – вестернізована й разом з тим традиційно азіатська країна. Як можна було зрозуміти це всього за десять днів, знову ж таки запитаєте Ви. Повірте мені, це видно з першого погляду. Яскраві вітрини з модними брендами – і прямо перед ними торговка вуличної їжею, а їжу на вулиці в Кореї готують скрізь: у центрі Сеула, у спальних районах столиці або на пляжі маленького приморського містечка. В центрі – холестеринова (смажена в «жорстокому» фритюрі) картопля та сосиски на паличці – данина Заходу, в житлових кварталах на північ від даунтаун – традиційне корейське блюдо «банду» (корейські пиріжки з тіста з овочами, приготовані на пару).

Даунтаун Сеулу – це діловий центр міста. Неймовірна кількість самих різних кафе – від раю для любителів пончиків до хлібопекарень на французький манер. Сеул – це Мекка для колекціонерів затишних кав’ярень.

Якщо Ви втомилися від галасливого центру, їдьте на станцію Sport Complex. На виході з метро купіть (не бійтеся – вони свіжі!) пару пачок кімпаба (для непосвячених я їх розшифровую це як корейські роли, хоча самі корейці вважали б це блюзнірством) і йдіть пішки до набережної річки Ханган. Ви сповна насолодитися її величчю (на око вона рази в три #img_left_nostream#ширше, ніж Москва-ріка), особливо якщо поїдете не влітку, а восени або навесні. Сидіти під палючим сонцем не дуже приємно, навіть якщо постійно втішати себе думкою про те, що «відпочивати – не працювати».

Якщо Ви хочете побачити зблизька повсякденне корейське життя, не бронюйте хостел в районі Ітевон. Тут у Корейську війну розташовувалася американська база. Як наслідок – багато іноземців, і вся інфраструктура орієнтована на останніх – дорожче і не натурально. Візьміть трохи на північ від даунтауна і після довгої прогулянки відправляйтеся пішки на ринок Тондемун в справжню корейську … -назвемо це – їдальню.

Корейці вірять, що спека втомлює, тому ввечері потрібно як слід підкріпитися, щоб відновити сили. І не просто підкріпитися, а з’їсти «такамарі». Це гаряче … ні, буквально, блюдо, що кипить. Ви сідаєте за стіл, посередині якого – справжня газова плита. За вікном +30, всередині – ще жаркіше. Ви готуєте – і відразу їсте.

Курка вариться цілком у бульйоні разом із товстими м’якими макаронами, а Ви тим часом готуєте соус: червоний перець, оцет, соєвий соус, тендян (гостра соєва паста). І звичайно, король місцевої кухні – Кімчхі! Схоже, вогонь буде не тільки під каструлею з «такамарі», але й у Вас в роті. Якщо Ви не хворієте на виразку шлунку, не думайте про те, що буде завтра. Насолоджуйтеся сповна дарами корейського столу!

 

Корея – країна, де все створено і робиться для людей. Зручний транспорт, пандуси для інвалідів, туристичні інформаційні центри з симпатичним юнаком, готовим не тільки підказати все, що тобі потрібно, але й мило поговорити і посміятися над жартом. Про відмінне корейське обслуговування я чула і від «наших» – жителів колишнього Радянського Союзу, а нині – громадян Туркменістану, відряджених до Кореї в складі бізнес-делегації.

Але країна – це не кухня, архітектура або транспорт. Все вищезазначене – лише уособлення нації. А корейський народ – непростий народ. За десять днів його не вивчиш, на третині сторінки не опишеш. Тому, далі буде …

#img_center_nostream#

Алла Хегай. Велика Епоха

#img_right#Нинішня демографічна політика Китаю, яка має на меті скоротити стрімке зростання населення Китаю і названа недвозначно «Одна сім’я — одна дитина», відзначає свій 30-й ювілей. Правозахисники вважають це найбільш масштабним і систематичним порушенням прав людини в історії, що позбавляє жінок права вибору та права на життя.

25 вересня 1980 року Центральний комітет Комуністичної партії Китаю направив відкритого листа членам партії, виклавши в ньому проект плану з контролю над народжуваністю. У цьому листі стверджувалося, що нова демографічна політика Китаю буде тимчасовою і триватиме 30 років.

Лі Пін народилася і виросла у провінції Хенань, коли політика Китаю щодо обмеження народжуваності вже була впроваджена. Однак вона не мала й гадки, наскільки жорстокою ця політика виявиться в реальності, доки сама не відчула на собі її гніт. У віці 23 років вона була на сьомому місяці вагітності в очікуванні дитини. Хоча це була її перша вагітність, вона не отримала офіційного дозволу уряду на народження.

Одного разу, коли вона прогулювалася вулицею, її зупинили чиновники, відповідальні за планування сім’ї. Вони побили її і потягли до лікарні. Там її прив’язали до лікарняного ліжка і провели насильницьку операцію аборту.

На заклики дівчини про допомогу лікарі відповіли тільки тим, що ще раз побили її. Хоча дитині Лі Пін ввели в голову смертельну ін’єкцію, вона ще «декілька хвилин страшно кричала, після чого затихла» [як розповіла пані Лі Пін в інтерв’ю організації «Права жінок без кордонів» — ком.ред.].

Почувши від медсестри, що її дитина мертва, Лі Пін втратила свідомість. «Коли я прийшла в себе, у ліжка стояв доктор і вимагав грошей, щоб «позбавитися від тіла ембріона». Я сказала, що грошей немає, після чого вони запхали мою дитину в поліетиленовий пакет і поклали біля мене».

Лі Пін сказала в інтерв’ю: «Я не можу собі уявити, щоб над моїми правами могли так познущатися у суспільстві, де панує закон».

#img_left_nostream#Історія Лі Пін — лише крапля в морі. Насильницькі аборти, примушена стерилізація і дітовбивство — звичайна повсюдна практика в сьогоднішньому Китаї. Демографічна політика Китаю є насильством і жорстокістю по відношенню до китайських жінок і дівчат. І ось чому:

1. Насильницькі аборти травмують жінок. Це одна із форм тортур.

2. У Китаї аборти за ознакою статі та дітовбивства повсюдні. У зв’язку з тим, що традиційно в Китаї віддають перевагу хлопчикам, більшість абортів і дітовбивств припадає на дівчат.

Згідно з нещодавнім дослідженням, опублікованим Британським медичним журналом, середнє співвідношення статей по всьому Китаю — 120 хлопчиків на кожні 100 дівчаток. При цьому в дев’яти провінціях цей показник досягає 160 хлопчиків на 100 дівчаток. Тобто, якщо у сім’ї першою народжується дівчинка, зазвичай робиться аборт, тому цю практику можна назвати гендерцидом.

3. У результаті цього гендерциду в цій країні сьогодні на 37 мільйонів більше чоловіків, ніж жінок. Цей дисбаланс між статями став основною рушійною силою сексуальної торгівлі в Азії.

4. У сучасному Китаї спостерігається найвищий рівень самогубств серед жінок у світі. Це єдина нація на земній кулі, де більше жінок здійснюють суїцид, ніж чоловіків. За даними Всесвітньої організації здоров’я, в Китаї щодня самогубство роблять близько 500 жінок. Напрошується питання: чи не пов’язана ця картина з демографічною політикою Китаю щодо обмеження народжуваності?

5. Жінок, які порушили правила цієї політики Китаю, часто піддають насильницькій стерилізації. Крім того, що це є кричущим порушенням жіночих прав, це може викликати проблеми зі здоров’ям на все життя.

#img_center_nostream#Незважаючи на заявлений тимчасовий характер політики Китаю «Одна сім’я — одна дитина», схоже, що найближчим часом вона не припиниться. 19 січня 2010 року віце-прем’єр Китаю Лі Кецян заявив, що «Китай продовжить прагнути до низьких показників народжуваності».

Нещодавно, 27 вересня, Лі Бінь, голова Національної комісії з народжуваності і планування сім’ї, заявив газеті China Daily, що нинішня демографічна політика Китаю буде і далі здійснюватися.

Діяльність компартії в якості «утробної поліції» і прагнення контролювати життя і смерть китайців — це жахливе порушення жіночих прав і свобод.

Через 30 років після введення демографічної політики Китаю «Одна сім’я — одна дитина» ясно одне: настав час для міжнародного співтовариства стати на захист жінок, таких як Лі Пін.

Автор — Реггі Літлджон, президент позаполітичної міжнародної коаліції, покликаної протистояти насильницьким абортам і сексуальному рабству в Китаї.

Представляємо вашій увазі Hannah Macgibbon Весна/Літо 2011, демонстрація якої відбулася 4 жовтня 2010 року в Парижі, Франція.

#img_gallery#