℗Система автономного отопления — это отличная альтернатива централизованному теплоснабжению. Система автономного отопления включает в себя два важных компонента: теплогенераторы и приборы обогрева. Чаще всего в качестве теплогенераторов используются газовые котлы.
#img_left#Несмотря на поднятие тарифов, газ и сегодня остаётся самым дешёвым вариантом топлива. Газовые котлы — это ещё и надёжные, удобные в эксплуатации приборы для обогрева помещения. Это энергонезависимое оборудование позволяет получить полную автономность даже в отдалённых дачных посёлках, где часто случаются перебои с энергоснабжением.
Принцип работы этого самого важного компонента отопительной системы основан на электронном и пьезо- розжиге. Установка газового котла требует получения специального разрешения на оборудование системы автономного отопления и в некоторых случаях — дополнительного оборудования вентиляционной системы.
Современные газовые котлы выпускаются в огромном количестве моделей. Современные двухконтурные и одноконтурные приборы отличаются от своих предшественников эргономичным дизайном и высокими функциональными характеристиками.
По способу монтажа можно выделить два типа газовых котлов:
— напольные;
— настенные.
Напольные модели подразделяются на две категории в зависимости от типа горелки:
— с атмосферной горелкой;
— с наддувной горелкой (такие приборы позволяют использовать и газ, и жидкое топливо).
Настенные приборы по сравнению с напольными моделями не такие мощные, однако, они более компактные, дешёвые и имеют удобную систему управления. И напольные, и настенные модели могут быть одно- и двухконтурного типа. Двухконтурное оборудование кроме отопления помещения также выполняет функцию обеспечения горячей водой. Двухконтурные газовые котлы обычно приобретают для загородных домов и дач, одноконтурные модели — для квартир и частных домов.
У нас Вы можете подобрать газовый котёл настенного или напольного типа по низкой цене. Подробную характеристику одно- и двуконтурного оборудования для организации автономного отопления Вы можете найти на сайте. Все предлагаемое отопительное оборудование выгодно отличается простотой, удобством и безопасностью в эксплуатации. Наши специалисты помогут Вам подобрать прибор необходимой конструкции и мощности, подскажут — как лучше выполнить его установку.
***
Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ.
«Доповідаємо, що розпочата у відповідності з Вашими вказівками 18 травня ц.р. операція з виселення кримських татар закінчена сьогодні, 20 травня, о 16 годині», — звітували того дня на ім’я народного комісара з внутрішніх справ Лаврентія Берію. В кількох рядках цієї телеграми — трагедія цілого народу, людей, які мали покинути свої домівки за лічені хвилини, отримавши змогу повернутись назад лише за… більш ніж 40 років.
#img_right#Вивозили з Криму переважно жінок, дітей та літніх людей — чоловіків на той час в поселеннях майже не було. Більшість із них раніше мобілізували до Червоній Армії, частину відправили на роботи в «Москвоуголь», йдеться в спогадах очевидців та доповідних записках працівників НКВС.
«Тато та брати моєї бабусі Зейнеп були на фронті, тому бабуся зі своєю матір’ю Сафіє жили лише удвох. Так само було і в інших кримськотатарських родинах: чоловіки та хлопці приймали участь у війні проти німців, в домівках лишались тільки жінки, діти та старі люди. Увечері 18 травня 1944 року бабуся гралася у дворі зі своїми подружками. До їхнього дому прийшли солдати з автоматами. Вдома була тільки мати моєї бабусі. Наказали збиратися в дорогу, сказали, що на збори є 10 хвилин. Куди вони їхатимуть, не пояснювали», — переказує розповідь своєї бабусі Ельзара Халіль.
Її прабабуся кинулася шукати свою дитину, а коли знайшла і прийшла з нею додому, щоб зібрати речі, солдати їх вже не пускали. Казали, що час на збори закінчився.
«Ось так, як були вдягнені на той момент, без їжі та речей мої бабуся з її матір’ю були депортовані до Узбекистану. Дорога була дуже складною. Люди їхали в задушливих, брудних та темних вагонах для худоби», — розказує Ельзара.
Медичної допомоги не надавали. Туалетів в вагонах також не було, а справити потребу на вулицю не випускали. Тіла померлих викидали з вагонів на зупинках — про те, щоб родичі могли їх нормально поховати по прибутті, мови не йшло.
Зейнеп з її матір’ю Сафіє привезли до Ташкенту, переказує онучка жінки. Там Сафіє дізналася від знайомих, нібито її чоловік із синами був депортований до Самарканду. З маленькою донькою вона рушила туди. Йшли по залізничних коліях. Втім, в Самарканді рідних вони так і не знайшли — те, що члени родини не могли знайти один одного після депортації, було непоодиноким випадком.
«Моя прабабуся (по лінії тата) пережила те ж саме. Вона народилася у багатодітній родині, де було 13 дітей. З усіх 13-ти вона єдина вижила», — говорить Ельзара. Кримських татар з Криму депортували за 3 дні.
Хтось загинув в дорозі, хтось — вже в місцях спецпоселень. З понад 190 тисяч кримських татар, яких депортували в 1944 році, в одному лише Узбекистані в найближчі півтора роки загинули близько 30 тисяч переселенців, зазначається в книзі «Депортація кримських татар. Як це було (спогади депортованих)».
Загалом у спецпоселеннях в центральноазіатських республіках, Сибіру та Уралі після депортації загинули від 38% до 46% кримських татар, повідомляється на сайті Харківської правозахисної групи з посиланням на дослідження Отто Пола ().
І якщо на початку ХІХ століття більшу частину населення Криму — 85% — становили кримські татари, то після подій 1944 року на півострові їх взагалі не залишилось, згідно з даними авторів книги «Депортація кримських татар. Як це було» та про склад місцевого населення. За даними інших джерел, на Кримському півострові їх залишилася дуже незначна кількість.
З переліку національностей, які мешкають на території Радянського Союзу, зникають «кримські татари». Натомість вони зазначаються як просто «татари».
#img_left#Такі дії радянська влада виправдовувала тим, що під час Другої світової війни кримські татари нібито охоче переходили на сторону німців. Деякі інформаційні інтернет-ресурси наводять вірні цифри щодо кількості загиблих серед мирного населення в роки після депортації, проте також виправдовують такі жертви тим, що кримські татари нібито були зрадниками, а також готувались до відторгнення Криму від Радянського Союзу і створення татарської держави.
Отто Пол у своєму дослідженні зазначає, що незважаючи на офіційне визнання в 1967 році того, що звинувачення в пособництві німцям під час Другої світової війни були хибними, «їх досі повторюють деякі російські шовіністи». За його даними, проти Радянського Союзу та на його боці воювала рівна кількість кримських татар, а вісім з тих, хто воював на боці Червоної армії, отримали відзнаку «Герой Радянського Союзу».
Перші заклики визнати депортацію 1944 року актом геноциду з’явилися на початку 60-х років минулого століття. Те, що відбулося тоді та в наступні роки з кримськотатарським народом, «цілком можливо характеризувати як дії, що підпадають під пункти 2, 3 і деякою мірою пункт 4 міжнародного визначення геноциду», йдеться на Харківської правозахисної групи.
Але, на думку правозахисників, складність полягає в тому, «яким чином довести (і чи можливо це взагалі), що метою таких дій був свідомий намір повного або часткового знищення цієї етнічної групи». Доказом цього може слугувати те, що кримські татари в місцях переселення не могли вивчати рідну мову, культуру та традиції. Крім того, в самому Криму матеріальної та духовної спадщини татар намагалися позбутися, відмічають правозахисники.
До 2005 року на Кримський півострів змогли повернутися близько 300 тисяч депортованих кримських татар та їхніх нащадків. В місцях виселення залишається ще 150 тисяч, стверджує укладач книги «Депортація кримських татар. Як це було» Рефат Куртієв.
Україна депортацію кримських татар 1944 року актом геноциду не визнала, а 18 травня, яке для кримських татар є днем жалоби за загиблими під час депортації, у списку державних пам’ятних дат не значиться.
Окрема подяка за допомогу в зборі матеріалу Ніяре Шевкієвій.
В последние дни июня оживёт Каменец-Подольская крепость — в эти дни здесь пройдёт фестиваль средневековой культуры «Форпост».
#img_left#Фишкой фестиваля, как отмечают организаторы, станут профессиональные средневековые бои, а именно одиночные рыцарские поединки с минимумом правил.
В программе фестиваля: Богурт (воссоздание массовой средневековой битвы), средневековая битва в каменном коридоре, турнир лучников, парад военно-исторических клубов.
Не менее увлекательной обещают и развлекательную программу: средневековая дискотека, театрализованные представления, выступления музыкальных фолк-коллективов, огненные перфомансы.
Во дворе старой крепости расположится ярмарка, здесь будут проходить и различные мастер-классы: можно будет поучиться средневековым, а также ирландским народным танцам под живую музыку, попробовать свои силы в кузнечном и гончарном ремесле.
Не обойдётся без любимого конкурса исторического костюма. Своими средневековыми нарядами участники также смогут похвастаться в массовом шествии по Старому Городу, которое будут сопровождать музыканты и уличные артисты.
С целью сохранения атмосферы рыцарских времён организаторы фестиваля обещают, что будет работать средневековая харчевня.
Те, що Великий адронний колайдер (ВАК) зараз не працює, аж ніяк не применшує уваги до себе та широкого обговорення. Людей хвилює ця велетенська машина з примарним призначенням. Шлейф таїни не розвіюють ні заявлені цілі, які вчені хочуть досягти за допомогою ВАК, ні їхні скупі повідомлення про відкриття.
Детектор CMS Великого адронного колайдера.
Фото: Maximilien Brice/CERN
Сміливий проект має як прихильників, так і противників. Одні називають його «найпотрібнішим із сучасних проектів, що принесе технологічні дивіденди людству», інші — направляють звернення в ООН, б’ючи тривогу, що запускаємо звіра, якого, подібно атомним установкам, можемо не вконтролювати.
Учені-фізики покладають на Великий адронний колайдер велику надію, як от синтезувати антиматерію, знайти суперсиметрію, розкрити таїну чорних дір, відкрити і вивчити нові елементарні частинки (серед яких «хитрий» бозон Хіггса).
Незважаючи на заяви розробників про те, що отримані важливі наукові відкриття, скептики далі критикують Великий адронний колайдер, поширюючи чутки про незворотні явища та чорні діри, які може спричинити колайдер. Учені, своєю чергою, запевняють, що явища, здатного поглинути Землю, не буде, і що чорні діри, якщо і з’являться, то миттю і зникнуть.
Факти про Великий адронний колайдер
У проекті Великого адронного колайдера протягом кількох років співпрацюють 10 тисяч учених, серед яких є і українські науковці.
Науковцям Європейська рада з ядерних досліджень (CERN), що працюють з Великим адронним колайдером, належить відкриття, яке похитнуло усталену концепцію, запропоновану Ейнштейном: субатомні частинки можуть рухатися зі швидкістю, що перевищує швидкість світла.
Усередині колайдера підтримується температура -271,3˚С (нижча майже на 1,5˚С від температури космосу). Так зроблено для того, щоб виникло явище надпровідності, що зумовлює виникнення магнітного поля, здатного розганяти протони до швидкості світла.
Учені CERN здобули найгарячішу речовину, відому людству. Зіштовхнувши іони золота, дослідники отримали кварк-глюонну плазму з температурою 4 трлн ˚С (тобто, якщо вірити ЗМІ, у 250 000 разів гарячішу за температуру Сонця). Хоча слід зазначити, що першими її відкрили в США під час експерименту в релятивістському колайдері важких іонів (RHIC).
Учені CERN у 2012 році відкрили частинку, схожу на бозон Хіггса (єдину відсутню ланку так званої Стандартної моделі, існування якої передбачили ще півстоліття тому). Проте на цьогорічній конференції в італійських Альпах учені визнали, що відкрита частинка хоча і дуже схожа на «часточку бога», проте не всіма параметрами відповідає Стандартній моделі. Тому вчені ще вивчають відкритий бозон.
На основі детектору елементарних часток, встановленому на Великому адронному колайдері ученим CERN вдалося створити прилади, що роблять кольорові рентгенівські знімки.
Більше 10 000 наукових співробітників зі 113 країн користуються найсучаснішим і ефективним обладнанням, розробленим у CERN.
На будівництво Великого адронного колайдера, за деякими оцінками, витрачено близько від $4 млрд до $8 млрд.
Установка Великого адронного колайдера.
Фото: Michael Hoch, CERN/boston.com
Довідка
Великий адронний колайдер — підземний круговий прискорювач заряджених часток, що має форму великого кола радіусом 27 км. ВАК — ніби лабораторія для вивчення взаємодії найменших частинок, а також процесів, які викликають ці взаємодії. Розташований він на кордоні Швейцарії і Франції у науково-дослідному центрі Європейської організації ядерних досліджень (CERN). Запустили його у 2008 році, пропрацював кілька днів і зупинився. Далі працював із 2010-го року по 2012 рік. Зараз Великий адронний колайдер модернізують і планують запустити вже у 2015 році.
В останні дні червня оживе Камянець-Подільська фортеця — у ці дні тут проходитиме фестиваль середньовічної культури «Форпост».
#img_left#Фішкою фестивалю, як зазначають організатори, стануть професійні середньовічні бої, а саме одиночні лицарські поєдинки з мінімумом правил.
У програмі фестивалю: богурт (відтворення масової середньовічної битви), середньовічна битва в кам’яному коридорі, турнір лучників, парад військово-історичних клубів.
Не менш захоплюючу обіцяють і розважальну програму: середньовічна дискотека, вогняні перфоманси, театралізовані вистави, виступи музичних фольк-колективів.
У дворі старої фортеці розташується ярмарка, тут проходитимуть і різні майстер-класи, як от майстер-класи середньовічних, а також ірландських народних танців під живу музику, традиційні майстер-класи з ковальства та гончарства.
Не обійдеться без улюбленого конкурсу історичного костюму. Своїми середньовічними вбраннями учасники також зможуть похизуватися у масовій ході Старим Містом, яку супроводжуватимуть музиканти та вуличні артисти.
Зберігаючи атмосферу лицарських часів, організатори фестивалю обіцяють, що буде працювати середньовічна харчевня.
Легко ли воспитанникам интерната адаптироваться к жизни в обществе? Нередко такая адаптация даётся им нелегко — молодым людям не хватает навыков практической жизни.
#img_left#Волонтёры убедились в этом, взяв одного из воспитанников интернатного учреждения — Стаса — под свою опеку. Говорят, что мальчик днями пролёживал на кровати в общежитии и ни с кем не общался. А 5 тысяч гривен одноразовой помощи, которые он получил после выпуска из интерната, парень потратил за несколько недель.
Когда с ним начали работать волонтёры, Стас не умел писать некоторых букв, не знал, что означают отдельные простые слова. Со временем лучше научился читать, и когда шёл со своими педагогами по улице, читал все подряд вывески. Названия магазинов ему нужно было объяснять, говорить, что в них можно купить. Не знал юноша также правил дорожного движения.
«Одним словом, мы его начали учить самому элементарному», — говорит Мирослава Пилипчинец. О своей учёбе в прошлые годы Стас рассказывает, что воспитанники интерната целыми днями смотрели телевизор, а педагоги вместо того, чтобы проводить обучение, закрывались в подсобке.
«Общение — это главный для таких детей подарок. Они там чувствуют себя брошенными и забытыми», — говорит Андрей Черноусов, директор ассоциации независимых мониторов.
Эксперты отмечают, что такая проблема касается не отдельного интернатного учреждения — так работает вся система. Обычно то состояние, с которым ребёнок поступает в детский дом, консервируется. Редко кто из педагогов работает над развитием таких детей.
«Эта система построена по другому принципу, она не ориентирована на человека и не ориентирована на решение проблем и потребностей», — говорит о нынешней ситуации в интернатах Роман Романов, руководитель программы «Верховенство права» фонда «Видродження». Эксперт отмечает, что волонтёры, которые приезжают в приют, порой делают для детей больше, чем люди, которые получают за это зарплату.
Порой причиной этого является недостаточная квалификация работников интернатов, иногда — неверие в то, что их подопечных можно чему-то научить.
«У нас есть детские дома и интернаты психоневрологического профиля, в которых дети учатся, рисуют, пишут, участвуют в различных конкурсах — то есть доказывают свою состоятельность и способность быть обученными. Нужен подход», — убеждён Андрей Черноусов. Но таких хороших интернатов не так много.
Впрочем, изменить ситуацию к лучшему реально, говорят эксперты — это могут сделать члены местных общественных организаций и просто активисты благодаря возможностям, которые появились с введением Национального превентивного механизма.
«Без участия людей я уверен, что изменить жизнь людей, которые нуждаются в особой помощи, мы вряд ли сможем — само государство этого никогда не сделает», — утверждает Роман Романов.
Чи легко вихованцям інтернату адаптуватись до життя в суспільстві? Часто ця задача виявляється для них надзвичайно важкою — часто їм не вистачає навичок практичного життя.
#img_left#Одного з вихованців інтернатного закладу — Стаса — взяли під свою опіку волонтери. Говорять, що хлопчик днями лежав на ліжку в гуртожитку, а також ні з ким не спілкувався. А 5 тисяч гривень одноразової допомоги, які він отримав після випуску із сиротинця, хлопець витратив за кілька тижнів.
Коли з ним почали працювати волонтери, Стас не міг написати навіть кількох букв, не знав, що означають деякі слова. Коли добре навчився читати, то йдучи із педагогами по вулиці, читав усе підряд. Потрібно було йому пояснювати назви магазинів, говорити, що можна в них купити, не знав він також правил дорожнього руху.
«Одним словом, ми його починаємо навчати самого елементарного», — говорить Мирослава Пилипчинець. Сам хлопець розказує, що вихованці інтернату цілими днями дивились телевізор, а педагоги замість того, щоб проводити навчання, зачинялись у підсобці.
«Спілкування — це головний для таких дітей подарунок. Вони там відчувають себе покинутими і забутими», — говорить Андрій Черноусов, директор асоціації незалежних моніторів.
Експерти кажуть, що це не проблема окремого інтернатного закладу — так працює вся система. Зазвичай той стан, в якому приймається дитина в сиротинець, консервується. Рідко хто з педагогів працює над розвитком дитини.
«Ця система побудована за іншим принципом, вона не орієнтована на людину і не орієнтована на вирішення проблем і потреб» — говорить про теперішню ситуацію в інтернатних закладах Роман Романов, керівник програми «Верховенство права» фонду «Відродження». Експерт каже, що волонтери, які приїздять до сиротинцю, часом роблять для дітей більше, ніж люди, які отримують за це зарплатню.
Часом причиною цього є недостатня кваліфікація працівників інтернатів, часом — невіра в те, що їхніх вихованців можна чомусь навчити.
«У нас є дитячі будинки та інтернати психоневрологічного профілю, в яких дітки навчаються, малюють, пишуть, беруть участь в різноманітних конкурсах — тобто доводять свою спроможність і здатність бути навченими. Потрібен підхід», — переконаний Андрій Черноусов. Але таких хороших інтернатів не так багато.
Втім, змінити ситуацію на краще реально, кажуть експерти — це можуть зробити члени місцевих громадських організацій та просто активісти завдяки можливостям, які з’явились із запровадженням Національного превентивного механізму.
«Без участі людей я впевнений, що змінити життя людей, які потребують особливої допомоги, ми навряд чи зможемо — держава сама цього ніколи не зробить», — говорить Роман Романов.
Латвийский центр государственного языка не разрешил называть деревню, строящуюся между Юрмалой и Ригой, в честь президента России Владимира Путина, передаёт DELFI со ссылкой на главу ведомства Агриса Тимуска.
#img_left#Созданием экопоселения «Путинка» занимается компания Vianets. Таким образом, фирма хотела отметить вклад российского политика «в развитие России и всего мира». Однако Государственный языковой центр, который следит за соблюдением языкового законодательства, отказался регистрировать такое название посёлка из-за «несоответствия требованиям к топонимам».
Глава центра Агрис Тимуск пояснил, что собственные имена используют в названии населённых пунктов крайне редко. А если и используют, то они должны «способствовать развитию латышского языка и сохранению культурной традиции».
В связи с этим, латвийский чиновник считает «провокацией» называть деревню «Путинкой».
#img_left#Латвійський центр державної мови не дозволив називати поселення, що будується між Юрмалою і Ригою на честь президента Росії Володимира Путіна, передає DELFI з посиланням на главу відомства Агріса Тімуска.
Створенням екопоселення «Путінка» займається компанія Vianets. Таким чином, фірма хотіла відзначити внесок російського політика «у розвиток Росії та всього світу». Проте Державний мовний центр, який стежить за дотриманням мовного законодавства, відмовився реєструвати таку назву селища через «не відповідність вимогам до топонімів».
Голова центру Агріс Тімуск пояснив, що власні імена використовують у назвах населених пунктів вкрай рідко. А якщо і використовують, то вони повинні «сприяти розвитку латиської мови та збереженню культурної традиції».
У зв’язку з цим, латвійський чиновник вважає «провокацією» називати поселення «Путінкою».
Астрономи НАСА сьогодні зафіксували найпотужніший вибух на поверхні Місяця в історії програми його моніторингу за останні 8 років. Він стався в результаті падіння метеорита.
#img_left#Об’єкт розміром з невеликий валун впав в зоні «Моря дощів», повідомляє прес-центр .
Спалах від удару був 4-ї зоряної величини і в 10 разів яскравіший, ніж будь-коли спостерігали співробітники лабораторії навколоземного метеороідного середовища. Його можна було спостерігати навіть неозброєним оком, без телескопа.
Енергію вибуху оцінили в 5 тонн тротилового еквіваленту при швидкості падіння 56 000 миль/год. Маса валуна, імовірно, 40 кг. Габарити ― від 0,3 до 0,4 метрів завширшки. Метеорит утворив кратер діаметром близько 20 метрів.
Приблизно в цей же час, в ніч на 17 березня 2013 року, камери кругового огляду НАСА, встановлені в Університеті Західного Онтаріо, зафіксували і незвичайне число метеорів (болідів), що глибоко проникли в атмосферу Землі.
«Я думаю, ці дві події пов’язані між собою. Ми зафіксували коротку тривалість концентрації космічного сміття, з якими зіткнулася система Земля-Місяць. Ми будемо ретельно стежити за ознаками можливого такого повторення, коли система Земля-Місяць буде проходити через ту ж область простору в наступному році. А поки ми продовжуємо аналізувати випадок 17 березня», ― сказав працівник лабораторії навколоземного метеороідного середовища Білл Кук.
