Blog

Народ намагається протиснутися у вагон індійського поїзда. Фото: Rupert Taylor-Price/flickr.com

Представляємо сьому частину подорожніх нотаток Ігоря Борзаковського. Тут він розповідає про те, як з Індії відправився в Непал.

Як тільки вирішив їхати з Індії до Непалу — почалися мої ходіння по муках.

Прямо на вокзалі мені стали пропонувати купу варіантів, як краще їхати до кордону. Зрештою, я вирішив їхати до Горагхпура. На залізничному вокзалі я три рази ставав у чергу, оскільки через погане знання англійської ніяк не міг купити квиток: чи то мені говорили, що квитків немає, чи ще щось. Зрештою, я знайшов вільне віконце на вокзалі, і касир мені пояснив, що спочатку треба доїхати до Лакхнау, а потім пересісти на інший потяг до Горагхпура. І вже коли я підійшов до каси в четвертий раз, мені відразу ж видали необхідний квиток за 180 рупій. Квиток виявився «Дженерал-клас», тобто загальний. Поїзд прибув і, звичайно, із запізненням, тому що в Індії велика рідкість, якщо транспорт приходить вчасно. Особисто мені такого дива побачити не довелося.

У вагон мене буквально внесли, і битих 3 години мені довелося їхати стоячи, упершись у стіну, щоб натовп не зміг підім’яти мене під себе. Потім на якійсь невідомій мені станції народ почав виходити із вагона. Залишився я один. Трохи постоявши, нічого не розуміючи, теж вийшов. Вагон виявився поштовим, і на цій станції його почали завантажувати поштою. Я стояв у розгубленості. Що ж тепер робити?

Дивлюся — весь народ розбігся і намагається втиснутися в переповнені вагони іншого складу, але для мене це виявилося набагато складніше, тому що два рюкзаки, один великий і другий трохи менший, дуже сковували мою рухливість. Мені вдалося знайти вагон «Сліппер-класу», в якому не було кондуктора. Зайшовши у вагон, поклав багаж і присів скраю на нижню полицю, де спав індус. Навпроти сидів побратим за нещастям, молодий хлопець з «Дженерал-класу», правда, становище, що склалося, його не напружувало. Він поділився зі мною деякими премудростями подорожі індійською залізницею. За розмовами ми скоротали години три, потім мені навіть вдалося пару годин поспати, оскільки полка, де я сидів, звільнилася.

Прочекавши чотири години на Лакхнау, я сів на поїзд до Горагхпура, і теж у загальний вагон. Їхати було трохи легше. Познайомився з трьома братами, які запросили мене в гості, на що я, трохи поміркувавши, погодився, оскільки поспішати було нікуди. У Горагхпурі привітні попутники познайомили мене зі своїми друзями, пригостили вечерею в кафе і індійським морозивом, дуже оригінальним — тертий лід посипаний сіллю і политий різними сиропами, смак незвичайний, але мені сподобалося. За цим морозивом стояла черга, а біля кіоску зі звичайним морозивом, розташованого поруч, покупців не було взагалі.

Після трапези я розпрощався з братами і їхніми друзями. Мене відвезли на машині на автовокзал, і через пару годин їзди на автобусі я вже був на кордоні з Непалом у м. Сноулі.

Приїхав я о 5 ранку. Прочекав годину до відкриття прикордонного пункту, отримав візу на 15 днів за 25 доларів і вирішив їхати до Катманду.

5—6 годин їзди на автобусі коштували мені 400 рупій — і ось я вже у столиці Непалу Катманду.

В результаті мітингу протесту, влаштованого 20 жовтня націоналістами Санкт-Петербурга на підтримку арештованого соратника Миколи Бондарика, було затримано більше 90 осіб. З них 62 неповнолітніх.

#img_left#Зокрема, 16 активістів опинилися з числа тих, хто кидав у вітрини торгівельного центру «Апраксін двор» каміння і димові шашки. Ще 5 ― винуватці бійки. Інші 18 ― затримано за порушення правопорядку на площі Повстання, 8 ― біля Гостиного двору, 5 ― біля Інженерного замку. Решта 43 ― біля станції метро «Ленінський проспект», пише Лента.ру.

Майже у всіх затриманих були вилучені пневматичні пістолети, ножі, петарди і маски. За фактом затримання правоохоронці Санкт-Петербурга склали адміністративні протоколи.

Санкціонований мітинг, організований націоналістами на Марсовому полі в Петербурзі увечері 20 жовтня, відвідали від 150 до 250 осіб. Після закінчення акції активісти руху спробували влаштувати неузгоджену з владою міста ходу в напрямку «Апраксіна двору». У зв’язку з цим протестуючих затримав ОМОН.

Нагадаємо, главу громадського руху «Російська партія» Миколу Бондарика звинуватили в розпаленні національної ненависті й ворожнечі під час святкування свята мусульман Курбан-байрам 15 жовтня 2013 року. У результаті 47-річний петербуржець був затриманий і 17 жовтня постав перед судом. За версією слідства, Бондарик підмовив двох молодих людей завдати йому поранення, щоб потім звинуватити у всьому «вихідців з Кавказу». В даний час обвинувачений перебуває в ізоляторі тимчасового затримання в Санкт-Петербурзі на Захар’євській вулиці строком на 2 місяці.

Народ пытается протиснуться в вагон индийского поезда. Фото: Rupert Taylor-Price/flickr.com

Представляем вашему вниманию седьмую часть путевых заметок Игоря Борзаковского. Здесь он рассказывает о том, как из Индии отправился в Непал.

Как только решил ехать из Индии в Непал — начались мои хождения по мукам.

Прямо на вокзале мне стали предлагать кучу вариантов, как лучше ехать к границе. В конце концов, я решил ехать до Горагхпура. На железнодорожном вокзале я три раза становился в очередь, так как из-за плохого знания английского никак не мог купить билет: то ли мне говорили, что билетов нет, то ли ещё что-то. В конце концов, я нашёл свободное окошко на вокзале, и кассир мне объяснил, что вначале надо доехать до Лакхнау, а потом пересесть на другой поезд до Горагхпура. И уже когда я подошёл к кассе в четвёртый раз, мне сразу же выдали требуемый билет за 180 рупий. Билет оказался «дженерал-класс», то есть общий. Поезд прибыл и, конечно, с опозданием, так как в Индии большая редкость, если транспорт приходит вовремя. Лично мне такого чуда увидеть не пришлось.

В вагон меня буквально внесли, и битых три часа мне пришлось ехать стоя, упёршись в стену, чтобы толпа не смогла подмять меня под себя. Потом на какой-то неизвестной мне станции народ стал выходить из вагона. Остался я один. Немного постояв, ничего не понимая, тоже вышел. Вагон оказался почтовым, и на этой станции его стали загружать почтой. Я стоял в растерянности. Что же теперь делать?

Смотрю — весь народ разбежался и пытается втиснуться в переполненные вагоны другого состава, но для меня это оказалось намного сложнее, так как два рюкзака, один большой и другой поменьше, сильно сковывали мою подвижность. Мне удалось найти вагон «слиппер-класса», в котором не было кондуктора. Зайдя в вагон, положил багаж и присел с краю на нижнюю полку, где спал индус. Напротив сидел собрат по несчастью, молодой парень из «дженерал-класса», правда, сложившаяся ситуация его никак не напрягала. Он поделился со мной некоторыми премудростями путешествия по индийской железной дороге. За разговорами мы скоротали часа три, затем мне даже удалось пару часов поспать, так как полка, где я сидел, освободилась.

Прождав четыре часа в Лакхнау, я сел на поезд до Горагхпура, и тоже в общий вагон. Ехать было чуть легче. Познакомился с тремя братьями, которые пригласили меня в гости, на что я, немного поразмыслив, согласился, так как спешить было некуда. В Горагхпуре приветливые попутчики познакомили меня со своими друзьями, угостили ужином в кафе и индийским мороженым, очень оригинальным — тёртый лёд посыпан солью и полит различными сиропами, вкус необычный, но мне понравилось. За этим мороженым стояла очередь, а возле киоска с обычным мороженым, расположенного рядом, покупателей не было вообще.

После трапезы я распрощался с братьями и их друзьями. Меня отвезли на машине на автовокзал, и через пару часов езды на автобусе я уже был на границе с Непалом в г. Сноули.

Приехал я в 5 утра. Прождал час до открытия приграничного пункта, получил визу на 15 дней за 25 долларов и решил ехать в Катманду.

5—6 часов езды на автобусе стоили мне 400 рупий — и вот я уже в столице Непала Катманду.

Солистку Национальной оперы Украины Екатерину Абдуллину отстранили от участия в спектаклях за то, что она назвала украинские школы «быдлячими».

#img_left#Уволить же скандальную солистку театр не может, так как это ему не позволяет КЗоТ, сообщил гендиректор Национальной оперы Пётр Чуприна газете «Сегодня».

«На ближайшее время имени этой певицы в наших планах репертуаров нет. Мы не можем допустить, чтобы спектакли с участием Абдуллиной стали местом для возможной провокации, поскольку «поклонники» этой певицы тщательно следят за сайтом нашего театра, репертуаром и составом исполнителей», ― отметил Чуприна.

Ранее украинская солистка извинилась перед украиноязычными пользователями Facebook, которых обидела своим комментарием в соцсети, оставленным ею к одной из статей Тимура Шакирова на тему русского языка.

«Отдала своего ребёнка в русскую гимназию и ни разу не пожалела… контингент родителей и детей здесь резко отличается от быдлячих украинских школ… Я рада, что моя дочь учится среди морально здоровых детей, а не среди быдла», ― так написала она.

В итоге пользователи Facebook начали возмущаться, комментарий солистки Национальной оперы Украины забанили, а её страничку заблокировали.

Солістку Національної опери України Катерину Абдулліну відсторонили від участі у виставах за те, що вона назвала українські школи «бидлячими».

#img_left#Звільнити ж скандальну солістку театр не може, оскільки це йому не дозволяє КЗпП, повідомив гендиректор Національної опери Петро Чуприна газеті «Сегодня».

«На найближчий час імені цієї співачки в наших планах репертуарів немає. Ми не можемо допустити, щоб вистави за участю Абдулліної стали місцем для можливої провокації, оскільки «шанувальники» цієї співачки ретельно стежать за сайтом нашого театру, репертуаром і складом виконавців», ― зазначив Чуприна.

Раніше українська солістка вибачилася перед україномовними користувачами Facebook, яких образила своїм коментарем у соцмережі. Вона залишила його до однієї зі статей Тимура Шакірова на тему російської мови.

«Віддала свою дитину до російської гімназії і жодного разу не пошкодувала… контингент батьків і дітей тут різко відрізняється від бидлячих українських шкіл… Я рада, що моя дочка навчається серед морально здорових дітей, а не серед бидла», ― так написала вона.

Користувачі Facebook обурились цьому, коментар солістки Національної опери України забанили, а її сторіночку заблокували.

Ведущий шведский вратарь по хоккею с мячом Хенрик Карлстрем был тяжело ранен в результате нападения медведя. Инцидент произошёл во время охоты на лося в лесах Швеции.

#img_right#Нападение животного на 20-летнего вратаря произошло в субботу.

«Это было похоже на поединок: я лежу на спине, а медведь на мне, ― пишет издание The Local. ― Я думал, что мне уже конец, когда медведь неожиданно отпустил меня. Не знаю, может, это моя собака спасла меня или что-то другое, но я счастлив, что остался жив».

По словам Карлстрема, когда он столкнулся с медведем, неожиданно выскочившем из кустов, то выстрелил в воздух. Но косолапый хищник не испугался и ринулся прямо на него. В результате Хенрик получил рваные раны на руке, глубокие царапины на лице и на затылке.

Поскольку травмы ещё не зажили, вратарь будет вынужден пропустить один матч против шведской команды Bollnäs, который состоится в ближайшую пятницу.

Головний шведський воротар по хокею з м’ячем Хенрік Карлстрем був важко поранений в результаті нападу ведмедя в лісах Швеції. Інцидент стався, коли молодий чоловік виїхав на полюваня на лося.

#img_right#Напад ведмедя на 20-річного шведського спортсмена стався в суботу.

«Це було схоже на поєдинок: я лежу на спині, а ведмідь на мені, ― пише видання The Local. ― Я думав, що мені вже кінець, коли ведмідь несподівано відпустив мене. Не знаю, чи це моя собака врятувала мене, чи щось інше, але я щасливий, що залишився живий».

За словами Карлстрема, коли він зіткнувся з ведмедем, який несподівано вискочив з кущів, то вистрілив у повітря. Але хижак не злякався і кинувся прямо на нього. В результаті Хенрік отримав рвані рани на руці, глибокі подряпини на обличчі й на потилиці.

Оскільки травми ще не загоїлися, воротар буде змушений пропустити один матч проти шведської команди Bollnäs, який пройде в найближчу п’ятницю.

Самое большое количество мигрантов в Россию по числу пересекающих российскую границу едут из Украины. Об этом в интервью журналистам газеты «КоммерсантЪ» заявил глава Федеральной миграционной службы Константин Ромодановский.

#img_right#«Самый массовый приток мигрантов в Российскую Федерацию, если рассматривать по числу пересекающих нашу границу, наблюдается из Украины. А если говорить о количестве тех, кто остаётся в России, то из Узбекистана. Обычно украинцы находятся в нашей стране не более 90 дней, согласно закону. Потом уезжают и после недельной передышки снова въезжают. А у граждан Узбекистана и Таджикистана ситуация посложнее: им и ехать дольше, и билеты дорогие. Поэтому они не выезжают и сидят тут», ― прокомментировал Ромодановский изданию.

По его словам, за последние 4 года въезд мигрантов в РФ увеличился на 37%. При этом тех, кто легализовался, в 2-3 раза меньше чем «нелегалов». К тому же часто въезжают не те, «кто нужен».

«Приезжают неадаптированные и малообразованные молодые люди из Средней Азии, которые вызывают раздражение у российского населения. Это раздражение, к сожалению, распространяется и на тех, кто действительно нужен России. Поэтому мы следим за перемещением людей, которые приезжают в Россию, в выгодном для нашей страны плане, а также для них самих», ― добавил глава российского миграционного ведомства.

В настоящее время в России ужесточается реформа системы, регламентирующей порядок предоставления вида на жительство, а также усиливается контроль за миграционными потоками в рамках борьбы российского правительства с нелегальной миграцией в России.

Полезный ресурс.

Найбільша кількість мігрантів до Росії за кількістю тих, хто перетинають російський кордон, спостерігається з України. Про це в інтерв’ю журналістам газети « КомерсантЪ» заявив глава Федеральної міграційної служби (ФМС) Костянтин Ромодановський.



#img_right#«Найбільш масовий приплив мігрантів до Російської Федерації, якщо розглядати за числом тих, хто перетинає наш кордон, спостерігається з України. А якщо говорити про кількість тих, хто залишається у Росії, то з Узбекистану. Зазвичай українці перебувають у нашій країні не більше 90 днів, відповідно до закону. Потім їдуть і після тижневого перепочинку знову в’їжджають. А у громадян Узбекистану і Таджикистану ситуація складніша: їм і їхати довше, і квитки дорогі. Тому вони не виїжджають і сидять тут», ― прокоментував Ромодановський виданню.

За його словами, за останні 4 роки в’їзд мігрантів до РФ збільшився на 37%. При цьому тих, хто легалізувався, в 2-3 рази менше «нелегалів». До того ж, за словами чиновника, часто в’їжджають не ті, «хто потрібен».

«Приїжджають неадаптовані і малоосвічені молоді люди з Середньої Азії, які викликають роздратування у російського населення. Це роздратування, на жаль, поширюється і на тих, хто дійсно потрібен Росії. Тому ми стежимо за переміщенням людей, які приїжджають до Росії, у вигідному для нашої країни плані, а також для них самих», ― додав голова російського міграційного відомства.

Зазначимо, Ромодановський дав інтерв’ю «Комерсанту» на тлі масштабної реформи системи, яка регламентує порядок надання виду на проживання, а також посилення контролю за міграційними потоками в рамках боротьби російського уряду з нелегальною міграцією в Росію.