Хоча Тао Кань народився у бідній родині, це не завадило йому стати поважаним правителем і генералом вищого звання, яке він заслужив завдяки старанню у часи Східної династії Цзінь.
#img_right#Оскільки його батько помер молодим, Тао Каня виховала мати — сувора і рішуча, але добра жінка. Вона хотіла, щоб Тао Кань отримав гарну освіту. Одного разу вона навіть продала своє волосся, щоб купити і приготувати гарної їжі для наставника її сина. Тао Кань дуже поважав свою матір.
Тао Кань почав свою кар’єру як місцевий чиновник, відповідальний за рибну торгівлю. Колись йому дісталося трохи рідкісної дорогої риби, і він вирішив відправити її своїй матері. Дізнавшись, що це державна власність, його мати повернула всю рибу разом із таким листом: «Дріб’язковим ти став чиновником, коли із риби робиш подарунки. Коли ти одного разу станеш правителем, то теж будеш громадським майном облаштовувати свій будинок? Я ціную твою турботу, але від таких подарунків на моїй голові тільки більше сивого волосся. Але якщо ти будеш справедливим службовцем, тоді я все життя буду щасливою».
Прочитавши листа, Тао Кань був присоромлений і всією душею вирішив стати справедливим і добропорядним чиновником, як того хотіла мати. Її чесність дуже надихала Тао Каня, і тому він завжди жив простим і скромним життям, навіть будучи главою провінції або високопоставленим генералом.
Коли Тао Кань став правителем області, він наказав збирати і зберігати відходи, наприклад, зламаний бамбук або дерев’яні тріски, які накопичувалися після будівництва корабля. Коли взимку дороги ставали мокрими і слизькими, цими трісками посипали дороги для стійкості і безпеки перехожих і колісного транспорту. Пізніше, коли спалахнула війна, стало вкрай не вистачати цвяхів, щоб будувати кораблі. Тоді-то Тао Кань і почав використовувати замість цвяхів заощаджені відходи бамбука. За легендою, він був настільки ощадливий, що одного разу подав до суду на селянина за халатність у веденні господарства, оскільки той викидав занадто велику частину врожаю як відходи.
Пізніше Тао Кань став знаменитим генералом, чим викликав заздрість у інших військових начальників аристократичного походження. Через це незабаром його понизили на посаді і відправили служити цивільним правителем далекої області. Але він не жалівся, а кожен ранок переносив сто цеглин зі свого кабінету у двір, і тільки після цього починав виконувати свої обов’язки перед державою. Увечері він заносив цеглу назад у кабінет. Коли його запитали, навіщо він так робить, він відповів, що він завжди готовий послужити династії. Через деякий час його дійсно відновили в займаній посаді, і, завдяки своїй старанності і щоденним вправам, він успішно вирішував важливі військові питання.
Тао Кань прославився як дуже ощадливий правитель і дисциплінований генерал, взірець для тих, хто народився в небагатій родині, але хоче досягти висот у житті.
* Тао Кань жив з 259 по 334 роки нашої ери при династії Східна Цзінь у Китаї.
