Червоні печери являють собою не тільки самі по собі печери. Це рідкісний куточок природи, відокремлений невидимою межею від густонаселеній частині столиці Криму. Варто тільки звернути з магістральної автодороги «Сімферополь-Ялта», і Ви побачите незвичайні фрази, написані великими літерами на дорозі, що веде до Долгоруківського нагір’я. Наприклад, текст "Бог є любов" та багато інших аналогічних неначе відразу готують людину до відвідин чогось містичного і доброго.
Починаючи з 2007 року, Червоні печери стали інтенсивно використовуватися для отримання фінансового прибутку. На всій території, від основного в’їзду до початку вузької дороги до водоспаду Сууч-хан було побудовано безліч різних будівель для відпочинку туристів, зокрема готель. Поляни для наметів стихійних туристів придбали неприродні назви, наприклад, галявина "Піонерська".
У 2010 році в Червоних печерах навіть з’явилися нові гігантські тварини – динозаври. Величезні копії найдавніших тварин у натуральну величину із спеціальних матеріалів видавали страшні звуки на відстань 1-3 км. Весь цей неприродний комплекс, створений людиною, служить для ведення туристичного бізнесу.
Досвідчених туристів і знавців кримської природи цей комплекс нововведень навряд чи може зацікавити. Особлива енергетична сила і чистота цієї місцевості, а також позитивний всебічний вплив на людський організм невидимих і видимих природних факторів приваблює цінителів витонченого відпочинку.
У Червоні печери щороку приїжджають послідовники різних східних шкіл вдосконалення духу і тіла з України та Росії. Прогулюючись по всій долині печер, Ви обов’язково зустрінете невеликі групи людей, що медитують , рідше зустрічаються представники шкіл бойових мистецтв. Люди, духовно розвиваються, мирно співіснують і доповнюють своєю присутністю унікальний куточок природи.
Але поки що адепти тонкого і безшумного відпочинку в Червоних печерах беззахисні і в меншості. Якими будуть ці колись заповідні території в 2011 році? Що ми побачимо і почуємо на цьому місці? Будемо сподіватися, що екосистема найдавнішого місця збереже свою красу і природність, і її все ж мине зла доля варварського втручання двоногого ссавця.
