Прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні намагалася зберегти добрі стосунки з Дональдом Трампом, коли той був президентом США, і могла б стати мостом між Європою і Вашингтоном, якби він знову здобув владу на виборах наступного місяця. Однак відносини між цією парою архіконсерваторів стикаються з проблемою: в Італії постійно низькі витрати на оборону, Reuters.
Під час свого президентства Трамп наполягав на тому, щоб члени НАТО виконували давнє зобов’язання витрачати на оборону 2% свого ВВП. Коли він вступив на посаду в 2017 році, тільки чотири з 29 країн НАТО досягли цієї мети.
Цього року НАТО прогнозує, що 23 з 32 розширених членів клубу досягнуть цієї мети, але не Італія.
Уряд Мелоні минулого місяця прогнозував, що витрати на оборону становитимуть 1,49% ВВП цього року, що нижче за 1,5% у 2023 році, і знизяться до 1,44% у 2025 і 2026 роках.
Офіційні особи заявляють, що їхня мета — досягти 2% у 2028 році, і стверджують, що витрати зростають у реальному вираженні, причому помітно збільшуються закупівлі обладнання. Це навряд чи справить враження на Трампа.
«Я думаю, що Мелоні буде природним партнером для Трампа, і я думаю, що будь-яка людина, яка приходить в адміністрацію Трампа… захоче співпрацювати з Італією, але вони повинні розуміти, що вам доведеться дійти до 2%», — сказала Вікторія Коутс, заступник радника з національної безпеки при Трампі.
«Італія — економіка номер три в ЄС, тож так, їм потрібно туди потрапити», — сказала вона агентству Reuters.
Італійський чиновник, який попросив не називати його імені, сказав, що уряд розуміє, що Сполучені Штати хочуть від Італії збільшення витрат на оборону, але бюджетні обмеження не дають змоги зробити це в найближчій перспективі.
Він висловив сподівання, що адміністрація Трампа зрозуміє це, і визнав, що Рим не може відмовитися від переглянутого зобов’язання досягти рівня НАТО в 2028 році, а не в 2024, як було обіцяно раніше.
Існує безліч причин, що пояснюють низький рівень витрат Італії.
Насамперед це поганий стан державних фінансів, борг яких цьогоріч сягне 135,8% ВВП, що є найвищим показником у Європі після Греції та серйозно обмежує можливості бюджету.
Іншим гальмом є глибоко вкорінена ворожість до збільшення військового фінансування в країні, що здебільшого належить до римо-католицької церкви, яка прийняла близько до серця неодноразові антивоєнні заклики Папи Франциска.
Підкреслюючи це, опитування, проведене Європейською радою з міжнародних відносин у липні, засвідчило, що 63% італійців виступають проти збільшення видатків на оборону, що на вісім пунктів більше, ніж у будь-якій із 14 інших країн ЄС, які брали участь в опитуванні.
Вторгнення Росії в Україну 2022 року вивело більшу частину Європи зі стану самозаспокоєння після холодної війни, і відтоді 17 членів НАТО збільшили витрати до рівня 2% або вище, включно з Польщею, яка майже подвоїла свій військовий бюджет до більш ніж 4%.
Італійські політики не відчувають тиску, щоб зробити те ж саме.
Елізабетта Трента, міністр оборони Італії у 2018-19 роках, була присутня на зустрічі НАТО з Трампом у липні 2018 року, коли він заявив, що країни повинні прагнути до 4%, а не до 2%.
«Я вибухнула реготом», — сказала вона агентству Reuters. «Витрачати 4% ВВП на збройні сили неможливо. Це навіть не мислимо. Неймовірно важко досягти навіть 2%, хоча ми й погодилися на це».
Незважаючи на обмеження, італійські чиновники кажуть, що їм все ж вдалося збільшити витрати на обладнання до 22,1 % від загального оборонного бюджету цього року з ледь 10% десять років тому, що перевищує 20-відсоткову планку НАТО. Враховуючи, що Італія — відносно багата країна, це означає, що вона може похвалитися сильними збройними силами.
Як приклад чиновники зазначають, що вона надає більше військ для місій ЄС, ООН і НАТО, ніж будь-яка інша розвинена країна.
Крім того, країна має в своєму розпорядженні одну з трьох авіаносних ударних груп у Європі, поряд із Великою Британією та Францією, а також потужні військово-повітряні сили з найбільшою в континентальній Європі кількістю замовлених сучасних літаків F35, водночас інвестуючи в програму створення винищувачів нового покоління разом із Великою Британією та Японією.
«ВПС і ВМС справді перебувають на одному рівні з британськими та французькими, а також випереджають Німеччину», — каже Алессандро Марроне, керівник оборонної програми в римському аналітичному центрі Istituto Affari Internazionali.
«Проблема в основному в армії. Їй не вистачає ресурсів, персоналу, обладнання», — сказав він агентству Reuters.
Адмірал Джузеппе Каво Драгоне, начальник штабу оборони до цього місяця, заявив, що від браку ресурсів страждають усі служби, і попередив, що реформа 2012 року підриває армію.
Реформа передбачала скорочення штату до 150 000 зі 180 000 протягом десятиліття. Офіцери чинили опір, і наразі їхня кількість становить близько 165 000 осіб, але це занадто мало у світі, який має зовсім інший вигляд, ніж у 2012 році, сказав Драгоне.
«Закон 2012 року застарів, жорстоко застарів», — заявив Драгоне в парламенті в травні. «Часи змінилися; загрози змінилися. Наші зобов’язання (сьогодні) набагато, набагато масштабніші».
Міністр оборони Італії Гвідо Крозетто, близький соратник Мелоні, рішуче підтримав заклики до розширення, а не скорочення армії. Він також наполягає на збільшенні кількості контрактів на закупівлі, зокрема оголосивши минулого місяця про придбання 24 нових винищувачів Eurofighter і ще 25 літаків F35.
За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру, у період 2019-23 років Італія посідала шосте місце серед найбільших світових експортерів зброї.
Елізабетта Трента заявила, що співпраця на рівні промисловості та держави є життєво необхідною, щоб підвищити ефективність європейської оборони та відкинути національні амбіції, які розпорошують ресурси.
«Це не питання того, чого хоче Трамп. Нам потрібно створити справжню європейську оборону», — сказала вона.
«Ми повинні бути набагато більш стурбовані тим, щоб інвестиційні програми Італії координувалися з інвестиційними програмами Франції, Німеччини та Іспанії, щоб вони могли бути об’єднані та дійсно створити більшу підтримку… для НАТО», — сказала вона.
