#img_left_nostream#Тут можна спати головою у Німеччині, а ногами – в Швейцарії
Древнє, завжди різне, Боденське озеро зберігає безліч цікавих переказів, приваблює чарівними пейзажами і захоплюючими маршрутами. Уздовж його берегів простяглися старовинні міста з численними галереями та музеями. Справжнє джерело для любителів історії, природи і мистецтва.
Удень озеро майже нерухомо виблискує на сонці сріблом, немов луска величезної риби. Увечері зачаровує м’якістю різноманітних барв. Іноді туман огортає озеро, і тоді старовинні замки і будинки навколо нього набувають таємничого вигляду.
У ясну погоду, на протилежному від Альп боку, видно снігові вершини гір. Особливо вражаюче це виглядає після довгих похмурих і хмарних днів.
#img_left_nostream#Історія озера
Боденське озеро площею 536 км ² і глибиною до 254 м сформувалося протягом останнього льодовикового періоду завдяки рейнському льодовику, і сьогодні виступає на поверхні альпійської долини.
12 000 років тому місцевість навколо озера була болотистою і лісистою. Саме в ті часи тут оселилися перші люди. Починаючи приблизно з 3000 р. до н. е.., вони почали зводити перші будівлі на палях. Вчені знаходять їх стародавні поселення на гостинних берегах Боденського озера. А в музеї під відкритим небом (Пфальбауммузеум), що в містечку Ульдінген, розповідається про життя людей у стародавні часи. Тут туристів чекає захоплююча подорож в епоху неоліту близько 4000 р. до н. е.., раннього бронзового століття близько 1100 р. до н. е.. і пізнього бронзового віку 973-966 рр.. до н.е.
#img_left_nostream#У дерев’яних будинках на палях в музейних експозиціях яскраво представлений побут стародавньої людини – жінки подрібнюють за допомогою каменю жменю насіння, чоловіки зайняті зброєю, рибальськими снастями, літні люди готуються спати, влаштувавшись на овечих шкірах. У будинку завжди темно, через маленькі віконця ледь-ледь пробивається промінчик сонця, що заходить. Скоро запалять масляні світильники, і на глиняних стінах тіні почнуть свій нічний танок.
Мешканці Боденського озера
Різнобарвний світ флори і фауни озера. Тут мешкають качки, червоноголові нирки, чаплі, лебеді й рідкі чомги. Так само різноманітний підводний світ. Тут зустрічаються вугор, блакитний харіус, окунь, щука і судак. Форель майже зникла в 80-х роках минулого століття через забруднення вод озера – добрива приносили у воду фосфат. Інтенсивними заходами вдалося очистити воду і відродити популяцію цієї риби.
#img_left_nostream#Рослинний світ тут вражає дивною розмаїтістю пейзажів – хвойні та листяні ліси, соковиті альпійські луки, поля з ніжністю простих квітів, таких як ромашка, конюшина, маки, незабудки.
У міських парках зустрічаються екзотичні дерева – пальми, бананове дерево, магнолія. А на острові Майнау з квітня до перших заморозків наввипередки росте безліч квітів, і радують своєю різноманітністю тропічні дерева. Квітень зустрічає гостей полями нарцисів, яскравих тюльпанів, а в травні заворожує ніжністю фарб красуня азалія.
Влітку тут квітнуть троянди, чорнобривці, цінніі, левиний зів, жоржини. Хризантеми закінчують садовий рік, а навесні острів знову дарує мандрівникам свою яскраву квіткову казку на тлі білих альпійських вершин.
Водний і повітряний транспорт Боденського озера
Боденське озеро ділять три держави – Німеччина, Швейцарія й Австрія. «Білий флот Боденського озера» пропонує своїм пасажирам незабутні прогулянки, завдяки яким, можна не тільки насолодитися чарівними краєвидами, але й доторкнутися до захоплюючої історії стародавніх міст. Кожне місто на Боденському озері особливе, будь-який мандрівник знайде тут щось до душі. Найпопулярніші серед туристів міста – Констанц, Меерсбург, Ульдінген, Фрідріхсхафена, Ліндау і Брегенц, а також острів Майнау. Більш докладно про них ми розповімо окремо.
Якщо хочеться захоплюючих дух вражень, можна відправитися в незабутню подорож над водами Боденського озера на незвичайному транспорті – дирижаблі «Цеппелін», що носить ім’я свого творця.
Почати свій перший політ на дирижаблі можна з містечка Фрідріхсхафена. Тут же знаходиться музей Техніки та Мистецтва імені графа Цеппеліна, що розповідає про історію створення першого дирижабля.
Історія створення «Цеппеліна»
Граф Фердинанд Адольф Август Генріх фон Цеппелін, після того, як залишив посаду кавалерійського генерала і вийшов у відставку, зайнявся розробкою і випробуваннями дирижаблів. У 1900 році відбувся перший успішний політ його апарату.
Дирижабль протримався в повітрі 18 хвилин. Цей апарат був жорсткої конструкції з металевим каркасом, обтягнутим тканиною, а у відсіках всередині корпусу поміщалися балони з газом (водень). З цього моменту починається ера дирижаблів. Спочатку їх використовували у військових цілях, потім вони почали служити як пасажирський повітряний транспорт. Однак, після невдалої посадки 6 травня 1937, коли загинули 36 чоловік, вкладення грошей у технологію дирижаблів було припинено.
І тільки в 1997 році піднявся у свій перший політ сучасний дирижабль нових технологій. Тепер, замість небезпечного водню, використовують гелій. Зі швидкістю 60 км/год білосніжні «Цеппелін» безшумно курсують над Боденським озером.
Констанц
Найбільше місто на Боденському озері – Констанц. Місто розташоване в місці де Рейн впадає у Боденське озеро. Більше двох тисячоліть тому на цьому місці була римська фортеця Констанція, названа на честь полководця Костянтина Клоріуса, який у III ст. н. е.. заснував тут плацдарм проти алеманів.
У середні століття місто розквітло, оскільки знаходилося у вигідному положенні для торгівлі. У 525 році воно стало резиденцією єпископів, яка проіснувала до XIX століття. Тут скликався церковний собор.
Пам’ятки міста розповідають про цей період. У Торговому домі (пізніше іменованому Конціль), побудованому в 1388-1391 році, 11 листопада 1417 року обрали кардинала Отто фон Колона татом Мартіном V. У готичній церкві Св. Стефана (XII ст.) Також проводився церковний собор. У ній засідав папський суд.
Констанц знаходиться так близько біля кордону зі Швейцарією, що одного разу, гуляючи по місту, ви можете раптом здивуватися, помітивши на будинках швейцарські прапори, а в кафе – ціни в швейцарських франках. Кордон тут йде буквально по дахах будинків. Місцеві жителі жартома кажуть: «Тут можна спати головою в Німеччині, а ногами – у Швейцарії».
Катерина Кравцова. Велика Епоха
