Огляд доктора Енн Корсон.
Людське тіло — безперечно диво, але про це легко забути, якщо зосередитись на його недоліках. Один із таких нюансів, на якому деякі зациклюються, відомий як целюліт.
Целюліт — це, по суті, жир із “горбистою” текстурою. Від нього більше страждають жінки, але деякі чоловіки теж схильні до цієї особливості. Для жінок це надзвичайно поширене явище. Від 85 до 98% жінок у якийсь момент свого життя стикаються з появою целюліту, у багатьох він викликає сором’язливість і огиду. Надлишок жиру на тілі сам по собі приносить розчарування, а схожий на попкорн рельєф целюліту загострює увагу на цих почуттях.
Деякі стверджують, що наша ненависть до целюліту — це лише результат сучасних стандартів краси. Цей феномен горбистого жиру існував завжди, але раніше він не був такою вже великою проблемою. Погляньте, наприклад, на фігури на картинах Пітера Пауля Рубенса, і ви побачите безліч свідчень 17 століття, які демонструють цю помітну текстуру у всій її рельєфній красі. Однак у ті часи не було навіть слова «целюліт», і тим паче не було приводу для занепокоєння.
Поняття целюліту народилося у 20 столітті, але його історія почалася дещо раніше. Це слово, яке вперше з’явилося у французькому медичному словнику, опублікованому в 1873 році, насправді не мало нічого спільного з ямочками на шкірі, які ми знаємо сьогодні. Натомість воно використовувалося для опису болючої, запаленої тканини, що виникає в результаті бактеріального захворювання шкіри, відомого як целюліт.
Якимось чином це слово почало позначати текстурований жир, а не целюліт, і відтоді означає фізичний дефект. Починаючи з 1930-х років, французькі журнали краси стали виділяти целюліт як «жіночу проблему», що виникає через скупчення токсинів у жирі. У США ця проблема була вперше популяризована журналом Vogue у статті 1968 «Целюліт: Нова назва для жиру, який ви не могли скинути раніше». У статті описується боротьба однієї молодої жінки з цією проблемою, “що нагадує сир”.
Слідом за такими редакційними статтями пройшов цілий потік кремів і процедур, які стверджують, що розгладжують горбики. Проте, зазвичай, вони не виправдовують очікувань. Федеральній торговій комісії США доводиться періодично подавати колективні позови проти компаній, які рекламують антицелюлітні засоби через необґрунтовані заяви. Ефективніші інвазивні процедури, спрямовані на лікування целюліту, такі як ліпосакція та ін’єкції силікону, часто призводять до поглиблення ямочок, а не до їх зникнення, і навіть викликають серйозніші проблеми.
Хоча колись целюліт розглядався як хвороба, сьогодні лікарі вважають його скоріше естетичною проблемою. Десятиліття тому вчені розкрили маркетингову складову та дезінформацію, які торкалися цієї природної особливісті жіночого жиру. У дослідженні 1978 року, опублікованому в «Журналі дерматологічної хірургії та онкології» під назвою «Так званий целюліт: Вигадана хвороба», дослідники пишуть, що лікарі зобов’язані «роз’яснювати той факт, що целюліт не хвороба, а результат типової для жіночої статі будови шкіри та природний наслідок старіння».
Навіть якщо це не хвороба, вам все одно може не подобається, як він виглядає. Але врахуйте, що виправлення целюліту – справа, скоріш за все, безнадійна. Як косметичні, так і медичні процедури, створені задля усунення целюліту, виявилися відверто невдалими. В огляді літератури з целюліту за 2004 рік, в якому розглядалися фізіологія та лікування цієї особливості, було зроблено висновок: «По-справжньому ефективних методів лікування целюліту не існує».
Проникнення крізь мережу колагенових волокон
Отже, що таке целюліт? Чому він переважно жіночий, і як він з’являється на тілі?
По-перше, це пов’язано з надмірністю жиру. Оскільки жіноче тіло створено для виношування та вигодовування дітей, у ньому зазвичай міститься на 10-15% більше жиру, ніж у чоловічому тілі. А целюліт найчастіше з’являється там, де у жінок накопичується жир (сідниці та стегна), хоча іноді він може з’являтися на животі та верхній частині рук. Більше жиру — більша ймовірність утворення целюліту.
Гормони також грають свою роль. Доведено, що естроген, головний жіночий гормон, робить великий внесок у розвиток целюліту. Ця горезвісна “текстура апельсинової шкірки” часто з’являється, коли жінка приймає протизаплідні таблетки або вступає у фазу гормональних змін у своєму житті.
Целюліт може з’явитися після статевого дозрівання, але, як правило, він з’являється у жінок старше 40 років. Це може бути пов’язане з гормональними змінами або з тим, що з віком шкіра стає більш пухкою, роблячи помітною текстуру під поверхнею шкіри.
Втрата жиру здається найкращим способом позбутися целюліту. Однак слід враховувати, що ця текстура може з’явитися й у струнких жінок. Експерти стверджують, що “пагорби та долини” створює не жир як такий, а взаємозв’язок між жиром та сполучною тканиною.
Якби вдалося зазирнути під шкіру, можна було б знайти мережу з колагенових білкових волокон, яка утримує жир на місці. Там, де ділянки жиру прориваються крізь мережу, виникає целюліт. У чоловіків, як правило, колагенова мережа щільніша, ніж у жінок. Вік, естроген та поганий м’язовий тонус можуть ще більше послабити цю мережу, внаслідок чого жир просочується крізь неї. Деякі засоби для лікування целюліту можуть допомогти привести в тонус цю сітку і зменшити видимість горбиків, але ефект від них тимчасовий, оскільки вони повертаються після припинення лікування.
Хоча не існує засобів, які надійно і надовго підтягують сполучну тканину, зміна способу життя може допомогти. Наприклад, доведено, що куріння сигарет послаблює колаген та призводить до обвисання шкіри. Одне дослідження показало, що в жінок, які палять, з генетичною схильністю до целюліту більш ніж у 13 разів вище ймовірність розвитку целюліту середнього та тяжкого ступеня.
За матеріалами The Epoch Times USA
