Культура стародавнього Китаю

Китайська ідіома 一鼓作氣 (yì gǔ zuò qì) означає зробити щось одним енергійним зусиллям. Вона виникла із розповіді про стратегію військового...

Ме́нцзи, також відомий як Менцій, був наступником учення Конфуція. Він вважається одним із найвидатніших філософів, ідеологів і ...

Онук Чингісхана Хубілай (1215—1294) об’єднав Китай і поклав край правлінню династії Південна Сун. Він став засновником династії Юань у Китаї,...

Китайська ідіома 舉棋不定 (jǔ qí bù ding) перекладається як «підняти шахову фігуру, та не зважуватися зробити хід».

В останні сотні років правління династії Чжоу (1122—222 до н.е.) люди стали корисливішими. Стародавня велика доброчесність і гідність імператорів династій...

У культурі Китаю ієрогліф 馬 (mǎ) — кінь — займає особливе місце.

У період Весни й Осені (770—476 до н.е.) у царстві Чу жила людина на ім’я Чу Чжулян, що називала себе...

У період Весни й осені (770—476 до н.е.) правитель царства Цзінь відправив посла у царство Лу.

Учений-конфуціанець Йєлю Чуцай (1190—1244) був царським нащадком династії Ляо (кидані) і жив у столиці династії Цзінь (сьогоднішній Пекін).

Вень Тяньсян (1236—1283) був ученим і генералом наприкінці династії Південна Сун і був відомий відданістю своїй батьківщині.