Одним із великих лікарів Стародавнього Китаю, якого шанували як за життя, так і більш пізні покоління, був Бянь Цює — мудрий цілитель і відомий хірург VI століття до н.е.
#img_right#Навіть сьогодні на Сході, бажаючи відзначити дивовижні здібності та майстерність лікаря, кажуть: «Він — живий Бянь Цює». Насправді, Бянь Цює — було прізвиськом Цінь
За легендою, Бянь Цює зміг стати видатним лікарем з надприродними здібностями завдяки незвичайним краплям безсмертного
Бянь Цює казав, що основна причина всіх хвороб людей — в порушенні балансу та дисгармонії між організмом і зовнішнім світом. Він виділив 6 типів невиліковних хворих:
1. Коли людина слабка настільки, що не в змозі приймати ліки.
2. Коли людина одержима гонитвою за багатством і не звертає уваги на свій організм.
3. Коли людина не знає міри.
4. Коли людина зарозуміла та гордовита, не прислухається до доводів розуму.
5. Коли хворий не вірить лікарям і вірить шаманам.
6. Коли іньська і янська енергії ці поєднуються, і ці внутрішніх органів втрачає свою стійкість.
Подорожуючи країною, Бянь Цює протягом усього життя допомагав хворим, позбавляючи їх від важких хвороб. Нарівні з використанням надприродних здібностей, цілитель користуватися такими методами діагностики хвороб, як огляд, опитування, прослуховування та пульсодіагностика. В практиці лікування Бянь Цює застосовував акупунктуру, припікання травами, натирання, лікарські відвари і хірургію. Урахування умов проживання (клімат), характеру людини, а також режиму її харчування були обов’язковими під час призначення того чи іншого методу лікування.
Про надзвичайну здібність проникливого зору, за допомогою якої Бянь Цює міг «просвічувати» все тіло людини і бачити першопричину хвороби, розповідає одна з легенд.
Подорожуючи Китаєм, Бянь Цює затримався в одному з князівств: князь, що знав про його дивовижні здібності, залишив Бянь Цює в якості придворного лікаря.
Одного разу лікар сказав князю, що той хворий, хвороба міститься в шкірі і якщо її не вилікувати, можуть виникнути ускладнення. Князь був здивований і сказав, що не відчуває себе хворим. Не повіривши Бянь Цює, князь сказав своїм придворним, що лікар обманює його, і, щоб добитися слави та прибутку, лікує здорових людей.
П’ять днів потому Бянь Цює знову звернувся до князя. Він сказав, що хвороба князя вже проникла в кровоносні судини, і можуть з’явитися великі ускладнення. Однак князь знову не повірив Бянь Цює і лише посміявся над ним.
Ще через 5 днів Бянь Цює сказав князю, що хвороба вже в шлунку і кишечнику і стала серйозною. Князь лише промовчав у відповідь.
Коли князь побачився з лікарем у черговий раз, Бянь Цює, поглянувши на нього, промовчав і, не сказавши ні слова, пішов. Незабаром після цього князь відчув нездужання і послав за лікарем.
Коли Бянь Цює прийшов до палацу, він сказав князю: «Коли хвороба була в шкірі, її можна було вилікувати лікувальним вмиванням і припіканням моксою (припікання травами — прим. авт.); коли хвороба перейшла в кровоносні судини, для лікування було достатньо голковколювання; коли хвороба була в кишках і в шлунку, від неї можна було врятуватися настоєм лікарських трав з горілкою і оцтом. Тепер хвороба перебуває вже в кістковому мозку. Вас не зміг би вилікувати від неї навіть дух, який відає життям і смертю».
Кілька днів по тому князю стало зовсім погано. Відправлені за лікарем гінці не знайшли його. Бянь Цює покинув князівство, а його правитель незабаром помер.
Читайте також:
Великі лікарі традиційної східної медицини
Східні рецепти здоров’я та довголіття
