Це схоже на маленьке середньовічне містечко в місті.
Обнесене стіною містечко в самому центрі Аугсбурга, Німеччина, Фуггерей проіснувало 500 років, пропонуючи не лише притулок для бідних, але й захист від інфляції та нестерпного підвищення орендної плати.
З моменту свого заснування у 1521 році «Фуггерей», який називають найстарішим проєктом соціального житла у світі, жодного разу не підвищував орендну плату.
Закрите місто складається з 57 цегляних будинків, в яких розташовано 142 квартири, що дають притулок 142 мешканцям, з яких спочатку стягували лише 1 рейнський гульден за оренду на рік. На той час це дорівнювало місячній зарплаті.
У перерахунку на сьогодні це 0,88 євро (близько 1 долара).
Орендна плата залишалася незмінною всі ці століття завдяки спадщині родини Фуггерів, які заробили свої величезні статки на торгівлі текстилем, та середньовічному купцю Якобу Фуггеру, якого в народі називали «Якобом Фуггером Багатим».
Заможний фінансист і філантроп, Якоб Фуггер планував створити спільноту для нужденних аугсбуржців, які не з власної вини опинилися у скрутному становищі. За умови відсутності боргів, вони отримували б доступне житло, яке давало б їм змогу покращити своє життя.
Комплекс площею майже 50 000 квадратних футів, що існував до сучасного соціального будинку, також був обладнаний робочими місцями, де мешканці могли виробляти товари для забезпечення себе та своїх родин.
Звичайно, було кілька умов:
По-перше, потрібно було прожити в Аугсбурзі щонайменше два роки.
Ви також мали бути католицького віросповідання.
І останнє, але не менш важливе: ви повинні були тричі на день молитися за сім’ю свого благодійника Якоба Фуггера — правило, яке залишається чинним і сьогодні.
Хоча церковні реєстри, очевидно, перевіряються під час відбору кандидатів, навряд чи можна було примусити молитися за Фуггерів, тому це питання залишалося виключно між мешканцем та Якобом Фуггером на Небесах.
Незважаючи на, здавалося б, застарілі правила, контактна особа містечка повідомила радіо CBC у 2021 році, що близько 80 осіб перебувають у списку очікування на проживання в комплексі.
«Більше людей хочуть мати квартиру на першому поверсі, тому їм доводиться довго чекати на квартиру — можливо, п’ять, шість або сім років», — розповіла Доріс Герцог, соціальний працівник, в інтерв’ю радіостанції.
Є також квартири на другому поверсі, які мають додаткову перевагу — горище.
Після заселення добропорядні члени громади дотримуватимуться встановлених правил. Наприклад, вони повинні бути вдома до 22:00, коли ворота зачиняються на ніч. Якщо цього не зробити, людина повинна заплатити один євро, щоб її впустили. Члени товариства також повинні робити свій внесок, працюючи на волонтерських засадах садівниками та нічними сторожами.
Після смерті Якоба Фуггера управління містечком перейшло до Фонду Фуггера, який і досі дотримується його умов та орендної плати. Йому вдалося випередити інфляцію завдяки мудрим інвестиціям, переважно в лісове господарство.
Протягом століть Фуггерей зазнавав і невдач. Його мешканці колись молилися в сусідній церкві, поки вона не стала протестантською під час Реформації, що призвело до подальшого будівництва на цьому місці церкви Святого Марка.
Війна також взяла своє: Фуггерей був пошкоджений під час Тридцятилітньої війни та зруйнований під час бомбардування Аугсбурга у Другій світовій війні. Але кожного разу його відбудовували заново, відповідно до традиційного стилю.
Сьогодні містечко стало більше, ніж притулком від стрімкого зростання цін на оренду житла, адже сюди запрошують туристів, але просять їх поважати його мешканців. Одне приміщення залишається вакантним, воно призначене для публічного огляду визначних пам’яток. Невелика плата за вхід у розмірі 6,5 євро йде на його утримання.
Серед визначних пам’яток Фуггерей — кам’яна дошка на честь прадіда Вольфганга Амадея Моцарта, Франца Моцарта, одного з багатьох знедолених німців, які жили тут.
